Соціологія у виборчих перегонах. Як відрізнити пряме дзеркало від кривого?

14 жовтня 2020 о 11:29 - 1627
Соціологія у виборчих перегонах. Як відрізнити пряме дзеркало від кривого?

Навіть у разі загострення епідемічної ситуації в Україні майже половина електорату збирається проголосувати на виборах 25 жовтня. Це засвідчили результати проведеного 4-7 жовтня Соціологічною групою «Рейтинг» всеукраїнського опитування (5.000 респондентів).

Поміж інших, опитуваним поставили два запитання: «Яка ймовірність, що ви візьмете участь у виборах 25 жовтня?» та «Яка ймовірність, що ви візьмете участь у виборах 25 жовтня, якщо у вашому населеному пункті загостриться ситуація з коронавірусом?»

Відповідаючи на перше питання, 58% опитаних сказали, що обов’язково візьмуть участь у голосуванні,  21% вагаються, 8% – можливо, візьмуть участь, 13% – малоймовірно.

У разі загострення ситуації з коронавірусом, готовність взяти участь у виборах підтвердили 46% респондентів,  23% вагаються, 9% – можливо, прийдуть на дільниці, 21% – малоймовірно.

Загальновідомо, що соціологія – справа серйозна, яка в цілому дає змогу об’єктивної оцінки суспільних настроїв і трендів розвитку. Але чи можна довіряти результатам передвиборних опитувань, які мають свою специфіку, і не лише довіряти, а й орієнтуватися на них (особливо коли йдеться про рейтинги політиків і політичних партій)?

Питання це не теоретичне, а практичне, – пояснює Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

– Бо ж прочитає у соцмережах чи почує з телевізора пересічний виборець, що за даними соціологів кандидат Х чи партія Y не має жодних шансів, і проголосує за когось наче надійнішого, щоб голос не пропадав.

І навпаки: побачить, що всі наразі збираються голосувати за партію Z, і сам кинеться робити те саме – а чим я гірший?

Імовірним є й інший варіант: мій улюбленець не проходить, то навіщо мені пхатися на виборчу дільницю? Або: ця партія все одно перемагає, то посиджу я вдома.

Іншими словами, соціологія здатна не лише відображати настрої виборців, а і впливати на них.

А водночас, коли йдеться про результати соціологічних структур, яким варто довіряти (щоправда, в Україні їх можна перерахувати на пальцях однієї руки), чимало чинників може в останній момент вплинути на результат голосування. І постане серйозна розбіжність із даними опитувань.

Ідеться не лише про вплив мас-медіа і політичних скандалів; чимало важать (особливо у разі місцевих виборів) погана погода, проведення у день голосування масових культурних і спортивних заходів, синхронність виборів із польовими роботами тощо.

Коли ж ідеться про псевдосоціологію, то там навпаки, збіг «намальованих» й опублікованих результатів «опитувань» з реальними підсумками голосування – щось неймовірне. А є ж іще і вміла маніпуляція справжніми даними справжніх опитувань…

Прості та складні маніпуляції з соціологією

Спробуймо розібратися хоча б у головному. І почнімо з останнього. Не перший рік серйозні соціологічні служби України та Росії досліджують взаємне ставлення українців і росіян один до одного. В анкетах передбачені такі відповіді:

  • гарне ставлення (дуже гарне і помірно гарне),
  • погане (так само дві градації)
  • невизначеність (нездатність респондента сформулювати це ставлення)

А як же з нейтральним ставленням, адже може бути і таке? А про нього замовник опитувань, схоже, забув – чи випадково, чи навмисно. Тим часом відповісти «ставлюся нейтрально» можуть десятки відсотків опитаних. Але у мас-медіа та у масову свідомість уже закинуті (з посиланням на знаних соціологів!) показники, які неточно відображають суспільні настрої.

А є ж й інші способи отримання потрібних для маніпуляцій соціологічних даних. Скажімо, замовляють знаній службі опитування, в якому поміж інших є запитання: «Чи хотіли б ви, щоб усі зібрані податки залишалися у вашому регіоні та використовувалися на його потреби?» Безпрограшне запитання, на яке більшість завжди відповідає: «Так». Але така податкова система означає розпад держави з усіма відповідними наслідками. Зрозуміло, які політичні сили використовують такі дані для успіху на місцевих виборах, чи не так?

Наведені щойно приклади – то «вищий пілотаж» маніпуляцій. Зазвичай використовують куди простіші «соціологічні» інструменти. Наприклад, створюють чи «оживляють» заморожені з минулих виборів квазісоціологічні структури, іноді на чолі з доцентами і професорами. Ці структури проводять регулярні прес-конференції, на яких демонструють різнобарвні графіки та таблиці, які начебто засвідчують неминучу поразку «неправильних» партій і кандидатів та переможну ходу «правильних».

Вперше така технологія була застосована на виборах Київського міського голови 1999 року; «соціологи» доводили неминучу поразку Олександра Омельченка й успіх його опонентів. І надалі вибори київського мера зазвичай супроводжувалися публікаціями взятих зі стелі цифр, які мали засвідчити неминучість перемоги олігархічних висуванців: мовляв, не варто опиратися неминучому, не тратьте сили, йдіть на дно!

Нині на боці найгрошовитішого конкурента чинного київського мера також грає команда псевдосоціологів, яка доводить неминучість перемоги цього кандидата у виборчих перегонах (хоча насправді він не має за собою і 10% киян). Але відомо, що брехня має бути грандіозною!

Як не потрапити на гачок псевдосоціологів?

Чи означає написане, що передвиборчим соціологічним дослідженням не можна вірити? Зовсім ні – їм не можна сліпо вірити. Взагалі, сліпа віра личить хіба що маленьким дітлахам, а не дорослим громадянам. Соціологія – це лише інструмент на кшталт, скажімо, молотка. Молотком можна забивати цвяхи, а можна розбивати голови.

А як не потрапити на гачок псевдосоціологічних контор «Рога і копита»? Найперше, що тут мають зробити всі, хто хоч так-сяк уміє користуватися інтернетом, – перевірити, чи акредитована та чи інша агенція при Соціологічній асоціації України, яка об’єднує професійних соціологів.

Акредитовані організації теж іноді втинають вихиляси, але, по-перше, роблять це вряди-годи, по-друге, від помилок і тиску з боку влади й олігархічно-кримінальних кланів убезпечитися важко. Тобі погрожують заблокувати рахунки організації – і не кожен піде на амбразуру, бо ж у тебе працюють живі люди, а вимагають наче дрібницю: в екзитполі пару відсотків туди, пару – сюди, щоб «освятити» незначне фальшування підсумків виборів.

А то й менше, ніж пару: скажімо, замість 5,5% «неправильній» політичній партії «намалювати» 4,7%, що означатиме – ця партія опиняється поза Верховною Радою, а підконтрольна владі ЦВК затим піджене голоси під проведений соціологами екзит-пол.

Але за всієї специфіки передвиборних опитувань (коли опитувані не завжди чесно відповідають на запитання, маскуючи з тієї чи іншої причини свої політичні вподобання), соціологія на загал – це дзеркало, в яке суспільству й окремим його групам варто уважно дивитися. І не вряди-годи, а постійно. Щоби бачити як свої ґанджі, так і чесноти найрізноманітніших ґатунків. Ясна річ, якщо йдеться про справжню соціологію, а не псевдосоціологічні контори «Рога і копита», які служать олігархам і політичним пройдисвітам.

Нагадаємо, заступник мера Дніпра «відзначив» сайт «Лица».

Поділитися: