«Карлссон», який живе під «дахом»

04 листопада 2021 о 13:40 - 20485

EditorEditor


«Карлссон», який живе під «дахом»

«З усім водійським складом нашого підприємства було проведено додатковий інструктаж стосовно неухильного дотримання усіх норм чинних законодавчих актів України та зроблено акцент на правилах перевезення пасажирів пільгової категорії громадян та культурі обслуговування даної категорії населення».

Так відповів директор дніпровського підприємства-автоперевізника «Карлссон» В.П. Бевзюк на чергову скаргу з приводу зневажливого ставлення його водіїв до пенсіонерів. В даному випадку йшлося про ігнорування водієм 136 маршруту піднятої руки пенсіонерки, що стояла на зупинці громадського транспорту.

Наведений текст – типова пустопорожня безсовісна відписка «Карлссона». Він завжди так відповідає на скарги з приводу нескінченого, зухвалого водійського хамства відносно літніх пасажирів. За останні два роки лише в мене подібних відписок – вже близько сотні. Це саме тих, що стосуються водійського свавілля і терору проти пенсіонерів. А є цілі стоси «відмазок» з приводу інших порушень транспортного законодавства.

Зрозуміло, що ніяких «додаткових інструктажів» з водіями на підприємстві не проводять. Це просто пусті слова. Відповідно кількості аналогічних відповідей Бевзюка, на підприємстві протягом останніх кількох років «з усім водійським складом» мало бути проведено щонайменше сотню «додаткових інструктажів». А ситуація не змінюється. Навіть близько. То яким же треба бути ідіотом, щоби вірити у правдивість написаного директором?

Ігор Маковцев

Про цинічну брехливість наведених рядочків про «інструктажі» знають і в департаменті транспорту міської ради Дніпра під орудою І.І. Маковцева. Бо це пересилочний пункт у листуванні скаржників зі своїм кривдником – «Карлссоном». Департамент також у курсі і типових порушень автоперевізника, що ніяк не усуваються. Але жодних заходів реагування не вживає, задовольняючись завідомо брехливими відписками директора Бевзюка.

Останній взагалі виглядає таким собі совковим реліктом із повадками «бригадира» з лихих дев’яностих. А коли якась (нехай буде абстрактна) людина одночасно поєднує в собі найгірші ментальні риси «червоного директора» і «бандюківського боса», то така потворна суміш не віщує нічого хорошого. Тоді , якщо така людина веде якийсь бізнес, то виходить, м’яко кажучи, не зовісм бізнес. Бо на гру за правилами, на чесне підприємництво вона природно не здатна. Ментально.

Віктор Бевзюк

Приміром, така людина буде твердо переконана, що у відносинах між надавачем послуги (в даному випадку – перевізником) та споживачем (пасажиром) головним однозначно є перший. Для такого бізнесюка – не автобус для пасажира, а пасажири для автобусу, виключно як засіб отримання прибутку.

А якщо в пасажира виникають якісь скарги на обслуговування, то нехай він заткнеться і мовчить у ганчірочку. Бо він ніхто і звати його ніяк. А напише щось, так йому у відповідь – ось, про вкотре проведені «додаткові інструктажі». І неодмінно – з цілим колективом.

Іншою звичкою «Карлссона» є залізобетонна тактика – «идти в отказ». Це знайома для слідчих лінія поведінки «матьорих» кримінальників. Коли їм нічого сказати у свій захист, вони цинічно заперечують свою причетність до злочину, несучи зухвалу ахінею.

На цілу низку скарг з приводу порушення водіями «Карлссона» ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо безоплатного проїзду пасажирів пільгової категорії та неприпустимості обмеження їхньої кількості на рейс (у «Карлссона» – це два пільговики), Бевзюк відповідає, що нічого подібного не було і все це вигадки. Козир Бевзюка – відсутність відеозапису, бо далеко не кожен пенсіонер «дружить» зі смартфоном.

Якщо ж відео немає, значить і самого інциденту не було. До відповіді на скаргу Бевзюк додає написане ледь не каліграфічним і не факт, що чоловічим почерком пояснення водія із запереченням будь-якої конфліктної ситуації в салоні між ним та пільговиком. Виходить класична ситуація – «на нет и суда нет». В підсумку, слова самого водія-здирника стають істиною в останній інстанції. І саме їх наводять постраждалому заявнику у міському департаменті транспорту як беззаперечний доказ відсутності порушення.

За кількарічну історію отримання скарг на своїх водіїв та на нього самого, Бевзюк не на жарт перелякався лише один раз. Коли через мої численні звернення було призначено засідання депутатської комісії міськради з транспорту. На «Карлссона» вже стільки всього було, що навіть депутати здивувалися.

Напередодні того засідання, Бевзюк почав без кінця надзвонювати моїй матері, бо саме вона виступала у скаргах постраждалою. Дзвінки йшли один за одним. Бевзюк пропонував зустрітися та залагодити ситуацію. Мати відмовлялася. Та Бевзюк не відступав. Незабаром він передзвонив і попросив прийняти від нього якогось листа. Мати порадила скористатися поштою, але Бевзюк сказав, що він вже під дверима квартири (!) і дуже просить відчинити йому.

І справді, відкривши двері, мати побачила Бевзюка. Але він був не сам. Поруч з ним стояв якийсь чоловік, який відразу почав знімати скаржницю на смартфон. Бевзюк протягнув їй прозорий файл зі складеним навпіл аркушом формату А 4. «Що ви хочете?» – запитала мати. «Нічого», – відповів Бевзюк, тримаючи в простягнутій руці файл. Мати негайно зачинила двері.

Що було у тому файлі – невідомо. Можна припускати, що Бевзюк хотів «порєшать вопрос» у звичний для нього спосіб. Приміром так, як він звик це робити із Маковцевим. Щоби все було «чікі-пікі».

А засідання тоді так і не відбулося. За дивним збігом обставин наступного дня трамваї 12-го та 16-го маршруту зупинилися на дві години. Отже дістатися ними центру міста було неможливим. Як і невідомо, скільки вони, знеструмлені, простоять. Пізніше, відповідаючи на запит, Маковцев пояснив ситуацію обривом на контактній лінії електромереж. Якщо відкидати конспірологічні версії і усілякі «теорії змов», то інцидент став звичайним співпадінням. Повторні ж звернення з вимогами проведення засідання вже успіху не мали.

Того ж дня я записав на диспетчерському пункті маршруту 136 А, що теж належить «Карлссону», відео, де в одному «флаконі» був зафіксований цілий «джентльменський» набір буденних порушень: і черга з пільговиків перед автобусом з вільними пасажирськими місцями, бо в салоні вже сиділи два пільговики; і відсутність у пасажирів квитків (вони лежали зв’язкою у водія в бардачку, що на його переконання було цілком достатньо); і порушення маскового режиму – водій не звертав уваги на пасажирів, а в самого маска, як і «належить», була на підборідді.

На це Бевзюк через департамент транспорту відповів, що засняте не може вважатися підтвердженням порушень, позаяк автор відео не мав на перевірку законних повноважень – не представляв собою жодну контролюючу інстанцію. Очільник транспортного департаменту Маковцев традиційно задовольнився. І знову все «чікі-пікі». Само собою зрозуміло, що таке «чікі-пікі» має свою ціну, яка добре відома і Бевзюку, і Маковцеву.

Між цими двома така тепла «дружба», що їй жодні порушення, засняті чи ні, та якими б кричущими вони не були, – не завада. Вона тільки міцніє. З року в рік. Благо, для підтримки її у належному стані є невичерпне джерело. Це і не облікований пасажиропотік, що перебуває в цілковитій тіні, бо перев’язані резинкою стоси квитків у водійських бардачках пасажирів не рахують, як і отримувані перевізниками прибутки; і забиті під зав’язку автобусні салони у період пандемії з повною відсутністю маскового режиму; і повсякчасне водійське здирництво з пенсіонерів.

Бо це тільки на перший погляд 8-10 гривень, стягнутих водієм з пільговика усупереч транспортному законодавству, виглядають сміховинними. Але якщо їх помножити на дні, місяці, роки та кількість маршрутів у місті, то набігає вражаюча сума незаконних прибутків, яка попри рекетирську природу видається, з огляду на відписки на скарги з цього приводу від перевізників і департаменту, цілком прийнятною. Так міською владою в особі профільного департаменту легалізується систематичний рекет серед білого дня.

Але при всьому тому, бевзюківські водії без кінця скиглять про те, що їм не вистачає. Розговори їх, то вони за кермом всю душу тобі виллють, як вони, бідні, ледь кінці з кінцями зводять. Тому, бачите, і деруть з пенсіонерів. Ну звісно – з них куди простіше, ніж з Бевзюка. Про вимоги підвищення зарплати до директора, який аж ніяк не бідує, навіть не заїкаються. Тому крайніми у них завжди стають пільговики. На них оскаженілі на своє «собаче» життя водії-хами залюбки виміщають всю свою лють.

Але то рядові «солдати» рекетирських «бригад на колесиках», що функціонують під вивіскою підприємств-автопеервізників. У босів, які нічим себе не обділяють, – все «на мазі».

Бевзюк і його «Карлссон» – це лише один з прикладів. Таких «карлссонів» у місті – 12, пропорційно поточній кількості підприємств-перевізників.

Відповіді на скарги пасажирів засвідчує – діяльність департаменту транспорту полягає не в контролі над якістю сервісу та вжитті санкцій проти перевізників-порушників, а в їхньому надійному «кришуванні». Зрозуміло, що не за «просто так». Вочевидь, про альтруїзм тут не йдеться. І при цьому в департаменті ще й зарплату отримують з бюджету міської громади. Були б вони лише дармоїдами – це ще було б півбіди. Але ситуація набагато гірша. «Рєшалово» працює, «пацани» рулять.

Олексій Мазур

Раніше “Лица” писали:

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: