Кремінь тріснув? Що не так з мовним Омбудсменом

18 жовтня 2021 о 09:11 - 35211

EditorEditor


Кремінь тріснув? Що не так з мовним Омбудсменом

Офіс Уповноваженого з захисту державної мови відповідає скаржникам словами тих, на кого скаржились, захищаючи не мову, а суб’єктів скарг

Я звертався до Уповноваженого Тараса Креміня (на фото) тричі. Результати – приголомшливо шокуючі.

Перший раз – з приводу російської мови публічного освітнього заходу, а саме – майстер-класу зі сценарної майстерності, який проводився Українською кіноакадемією (керівниця – Ганна Мачух) в приміщенні одного з кінотеатрів відомої столичної мережі. Спікерами були сценарист Сергій Касторних і продюсерка Ірина Вратарьова. Захід транслювався онлайн на ФБ-сторінці Української кіноакадемії.

Обидва спікери викладали матеріал російською мовою. Запити із зали від аудиторії лунали українською. Спікери теж відповідали українською, але невдовзі знову переходили на російську. Тобто обидва були в курсі, що аудиторія налаштована на україномовний виклад, але ігнорували це.

Написав Омбудсмену. За місяць-півтора мені передзвонюють з офісу Уповноваженого. Співробітниця називається і говорить: “Ви знаєте, ця ж Українська кіноакадемія – громадська організація, а якщо так, то вона може викладати матеріали будь-якою мовою, не обов’язково, щоби державною”.

Я дивуюся і зітхаю. Раз мені так відповіли з офісу Омбудсмена, то значить, мабуть, так воно і є. Але потім починаю міркувати. Чекайте, причому тут те, що “Українська академія” – ГО, а не державна установа? Хіба мовне законодавство поширюється лише на державні заклади і не торкається громадських організацій чи приватних структур?

Це був публічний, масовий (а надто – з урахуванням Інтернет-трансляції) освітній захід. Причому тут, хто його проводив? І чи могли в офісі омбудсмена не знати, що дія законодавства розповсюджується на всіх громадян, а також установи, заклади та організації, незалежно від форми власності та статусів?

Минає час і в мене виникає новий привід для звернення. Дніпровське підприємство-автоперевізник “Карлссон”, що володіє великою кількістю міських маршрутів загального користування, порушує мовне закондавство, а саме ст. 36 – “Державна мова у сфері транспорту” ЗУ “Про забезпечення функціонування української мови як державної”: низка автобусів великої місткості, придбаних в німецько- та франко- мовних країнах, обписані іноземними текстами. У салонах та на бортах. Це і технічні написи, і якась незрозуміла реклама, і навіть електронні табло.

Доходить до абсурду, коли на електронному табло над водієм в кабіні, яке дивиться на вулицю, весь час миготить один єдиний напис: “FIN DE SERVICE”. У перекладі на українську це означає “кінець сервісу”, тобто автобус не обслуговує пасажирів. Одначе такий напис миготить на автобусі, який цілий день працює на лінії! Це яким же “розумником” треба бути, щоби випускати на маршрути автобуси з такою об’явою!

Я вже не кажу, що “шарікови” за кермом як вимагали плату за проїзд російською (в т.ч. незаконно здирали її з пільговиків), так і продовжують. Їх же не навчиш, бо для цього мізки потрібні. А з цим – явна проблема. Може вони і самі раді були б, та місія явно не здійснена. Об’єктивно.

Для того, аби мати право звернутися зі скаргою до Омбудсмена спочатку потрібно спробувати вирішити питання з безпосереднім об’єктом скарги. В даному випадку – АТП “Карлссон”.

До нього я звертався через Департамент транспорту міської ради Дніпра. Це просто пересилочний пункт, який в курсі всіх порушень на транспорті і має, за статутом, контролювати та виправляти діяльність перевізників, але принципово не займається цим. А навіщо? Краще вони все “порішають” між собою, як вміють і як давно звикли, і всі будуть у виграші. Без ніяких штрафних санкцій. І так – з приводу кожного очевидно-кричущого порушення на міських маршрутних автобусах.

Так от Департамент транспорту міськради Дніпра просто пересилає мені від “Карлссона” абсурдну відписку, в якій за підписом директора В.П. Бевзюка йдеться, що підприємство виконує Постанову Кабміну України № 176 від 18 лютого 1997 р, а ЗУ “Про забезпечення функціонування української мови як державної” на “Карлссон”… не розповсюджується(!). Так Бевзюк зрозумів і написав. Відповів як зміг. Пропорційно рівню своєї совісті, моралі, законослухняності, зрештою – інтелекту.

Пишу про це Омбудсмену. Звідти за два місяці відповідають, що лист з вимогою привести автобуси у відповідність з мовним законодавством відправлений на адресу “Карлссона”. Омбудсмен дякує мені за небайдужість.

Минає час. Нічого не змінюється. Від Омбудсмена – жодної вісточки. Знову звертаюся до нього, констатую повну відсутність бодай найменших позитивних зрушень і цікавлюся, що було зроблено Омбудсменом для захисту української мови в конкретній ситуації?

І ще за два місяці, мені надходить лист № 3466/4.1-09/21М від 22.09.21 за підписом Тараса Креміня (виконавці – Лариса Поломарь +380442931170 та Остап Фіца), де я впізнаю розлогі цитати директора АТП “Карлссон” Бевзюка, якими він доводить, що ЗУ “Про забезпечення функціонування української мови як державної” не розповсюджується на його автотранспортне підприємство.

Серед іншого, мені у цьому листі пояснюють:

“Питання написів на бортах транспортних засобів не регулюється Законом України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та не пов’язане із наданням транспортних послуг у розумінні вказаних вище нормативно-правових актів. Тому підстави для вжиття Уповноваженим в межах компетенції заходів реагування відсутні”.

У “розумінні” кого? Директора Бевзюка?

Отакої! Безглузді висновки начальника АТП – вище мовного Закону, який має захищати мовний Омбудсмен. Останній лише бере під козирьок і цитує директора “Карлссона” як істину в останній інстанції.

Що цікаво, то при цьому наводить виятг зі ст. 36. – “Державна мова в сфері транспорту”, де чітко, чорним по білому йдеться”:

“1. Послуги у сфері транспорту в Україні надаються державною мовою.

2. У всіх видах пасажирського транспорту, на залізничних вокзалах, автовокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах мовою інформації, оголошень, повідомлень, НАПИСІВ, довідкових служб є державна мова. У разі потреби ця інформація може дублюватися англійською мовою, а в міжнародному пасажирському сполученні також офіційною мовою (мовами) країни, сполучення з якою здійснює відповідний транспортний засіб”.

Отже, в Законі чітко йдеться про НАПИСИ, які мають бути українською, але в розумінні мовного Омбудсмена ця норма Закону як раз про НЕобов’язковість україномовних написів на транспорті. Тобто, Омбудсмен все трактує з точністю до навпаки. Саме так, як йому відповідає директор АТП. Точнісінько!

З таким Омбудсменом ми явно далеко не поїдемо. Бідна наша мова, якщо по ній топчуться, як хочуть, не лише не обтяжені інтелектом директори АТП, а й за компанію з ними – сам Уповноважений з захисту української мови як державної.

Олексій Мазур

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: