Як в каламутній краплі води

13 травня 2021 о 17:18 - 2439

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Як в каламутній краплі води

Першою на Дніпропетровщині і в числі перших в Україні ще у 2015 році виникла Апостолівська ОТГ – об’єднана територіальна громада.

Міська рада районного центру приєднала до себе ще чотири сільських і на ті часи несподівано для сільського люду оголосила себе самостійною та незалежною «республікою».

Здавалося б, наче надходить пора підводити перші підсумки та узагальнювати початковий досвід. Одначе, як на наше тверде переконання, квапитися з цим не доводиться. В усякому випадку великих здобутків досі як кіт наплакав. Натомість розгрібати завали негативу, з одного боку, зневажання законів, а з іншого – і потурання свавіллю як тутешньої чиновницької братви, так і правоохоронної, розкраданню бюджетних коштів і місцевих можливостей та ресурсів, кінчаючи шахрайством і рекетом стосовно місцевого селянства на кожному кроці – цього у громаді повні Авгієві конюшні.

Мешканцям громади усе це і подібне інше уже в печінках сидить і як гірка редька.

Наші підстави так стверджувати – протягом останніх років кільканадцять публікацій у різних виданнях України та області, в тому числі і у «Фермері Придніпров‘я», про безкінечні «чудотворства» тамтешніх діячів.

Всі їх ми зараз пригадувати не станемо, але на 2-3-х дуже показових випадках зупинимося.

Міліцейська допомога затурканим селянам?

З 2010-го в районі почав працювати СОК «Першоцвіт» отож сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Знайшлися сім’ї, котрі на свій страх і ризик спільно зайнялися молочним тваринництвом. Утримувати ж дійних корівок значить не забувати, що молоко у них на язиці.

І кооператив спромігся добитися в користування 530 га пасовищ та сінокосів. Користувався ними, поки не грякнув грім: всі ділянки немов за помахом чарівної палички дійсно за лічені дні, на що простим смертним і року не вистачає, потрапили у власність якогось досі не відомого Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів міліції, яке появилося тут у якості… громадської організації. І цікаво, яким чином.

Для Управління громада, а точніше її «вожді», не питаючи згоди селян, заснували «спеціалізоване» Комунальне підприємство… спільної власності «Апостоловеагрокомплекс». Загрібши під нього, крім 530 га «Першоцвіту», ще 673 га пасовищ та сінокосів поблизу й інших населених пунктів.

А згодом стало ясно, що, по-перше, дані ветерани та інваліди міліції до Апостолівської громади аніякого відношення не мали, а залетіли сюди зграєю з Кривого Рогу.

По-друге, селяни ж від тих пір мали… орендувати у них сінокоси і пасовища. Нарешті й збирали то плату відставні стражі правопорядку для себе, а не для громади, назвавши власне Управління «Добробутом».

Тобто дбали про свій добробут, а не селян. Саме для цього земельні ділянки їм були передані не в оренду, а в… розпорядження. Взялися забезпечувати «належне» користування селянами спільною власністю громади, наче ті самостійно з цим упоратися не могли уявляєте?

Адже вийшло, ніби громада сама по собі тут, а її мешканці-селяни самі по собі. Причому останні живіть, як знаєте.

Зерно «як речові докази» прокуратури

А це не поодинокий випадок зловживань посадовців Апостолівської ОТГ з тих, які вони творили тут разом з діячами місцевих органів правопорядку. Це швидше постійна для них практика, яка ще й традиційно винним сходить з рук.

Скажімо, у 2019 році там пограбували у грошах на 2 мільйони гривень власника приватного господарства «Дарина» Олександра Ляховенка. За підступною шахрайською схемою: фермеру свого часу від батька у спадщину в постійне користування перепало 35 гектарів землі.

Чоловік вирощував в основному зернові. Постійно отримував пристойні врожаї. Поки черговий зібрати не дали. Хто? Керманичі громади під «зацікавленим патронатом» прокурорів і начальників поліції. Бо здійняли гвалт навіть не на всю громаду, а на всю губернію, неначе фермер «незаконно чи самовільно захопив чужі гектари».

І допоки Ляховенко повертався до тями від несподіваної атаки на нього, вирощене спершу зібрали, а потім і арештували «як речові докази». Рішенням же суду Правобережна біржа далі й продала все до зернини чомусь за вкрай заниженими цінами.

Коротше, і це був той випадок, коли громада-злодії проти чоловіка-сільського товаровиробника.

Що ж це ви собі дозволяєте, депутати?

Але якщо гадаєте, наче з подібним свавіллям хоч раз тут змогли рішуче і справедливо розправитися, то не просто помиляєтеся. Розгул беззаконня та безкарності триває і навіть далі тут набирає обертів.

Що сьогодні як на долоні видно на прикладі подій навкруг маленького чоловічка – дрібного фермера Анатолія Мельника.

Це для вождів громади він наче нічого не вартий, щоб перейматися його долею. А насправді таким треба кланятися до землі. Анатолію Романовичу та його дружині Раїсі Павлівні у спадщину дісталося теж по земельному паю – разом 7,7 гектара. На них вони і займаються вирощуванням овочів – моркви, бурячків і капусти.

Чи треба казати, наскільки це трудомістка морока – займатися овочевими культурами? А щоб вилами гребти гроші, то це не виходить.

Одначе уже два попередні роки Мельникам більше приходиться боротися за свою приватну власність у вигляді земельних ділянок і право трудитися на них, ніж доглядати свою городину.

Цього ж року й взагалі навряд чи вийдуть на власні гектари – загроза лишитися без нічого нависла реально, як Дамоклів меч.

А все тому, що рівно два роки тому, 12 березня 2019-го, міська рада Апостолівської громади поблизу, але за межами селища Жовтого «погодила» передачу гірничого відводу тутешнього родовища гранітних покладів заводу з сусіднього Кривого Рогу ПрАТ «Хайдельберг Цемент Україна». Прихопивши в його межі і земельні ділянки фермера Мельника.

Не те що не попереджаючи Анатолія Романовича і його дружину – навіть не повідомляючи їм про це та без їхньої і участі. Сім‘я фермерів дізналася про це більш, ніж заднім числом – лиш у лютому 2020 року.

Явно вчинили за принципом: а навіщо якомусь там селюку знати про таке свавілля місцевої влади? І чим довше не знатиме, тим втратить точно шанси відстоювати свої інтереси!

Та Анатолій Мельник не з тих, щоб покірно здаватися на милість занадто зарозумілих керманичів ОТГ. Уже у лютому 2020 і звернувся з гнівною заявою до міськради громади: що ж це ви собі дозволяєте?

Адже що по суті відібрали у родини земельні ділянки, котрі їм належали на правах приватної власності і завірені відповідно Актами та кадастровими номерами – це ще й далеко не єдине правопорушення, вчинене органом місцевого самоврядування.

Дивно і підозріло вигляділо уже те, що під гірничі розробки передали землі заводу, якого на той момент і не існувало. Підприємство з такою назвою точніше уже не мало своєї реєстрації на території України. Було лише представництво дещо під іншою назвою – «Кривий Ріг Цемент» кіпрської компанії Overin Limited, кінцевий власник якої німецька фірма Heidelberg Cement.

Гадаєте дрібниця чи яка різниця? О, не кажіть! У такому ділі дрібниць не буває. Мета заплутати сліди тут світиться наскрізь.

Хоч у даному випадку є й набагато більше шахрайство. За вітчизняним законодавством ні Апостолівська ОТГ, ні її міська рада не мають повноважень на погодження гірничих відводів для розробки надр. Таким правом наділені винятково обласні ради.

Отож розпоряджатися покладами корисних копалин зась і (бувшим при владі у минулому скликанні) голові громади Cтаніславу Нігаю, і голові депутатської комісії з аграрних питань та земельних відносин Володимиру Шкленському, і начальнику відділу комунальної власності та тих же земельних відносин міськвиконкому Віктору Міленіну. І усім іншим разом та в роздріб, хто так чи інакше був причетний до рішення за №40 від 21 лютого позаминулого року, яким і надали цементникам Кривого Року чималий шмат землі, воднораз позбавивши приватної власності на земельні паї родину фермера Анатолія Мельника.

Який разом з адвокатом Олександром Кононенком чітко і ясно, доказово довели, що білими нитками навіть не шили, а штопали Протокол засідання земельної комісії.

Скажемо пряміше: у потерпілого і його адвоката нині неспростовні дані, що згаданий – і вирішальний! – Протокол було сфальсифіковано. Присутніми на засіданні комісії були усі шестеро її членів на чолі з головою Шкленським. І чорним по білому написано, неначе усі голосували «за» за «експропріацію» у родини Мельників приватних земельних наділів.

Як стверджує Вікіпедія, цей термін зазвичай означає примусове без відшкодування і оплати позбавлення приватної власності державою або громадою. Так це якраз той випадок.

Так от, сьогодні Анатолій Мельник ходить-метається та подає скарги у всі інстанції, доводячи, що насправді троє з шести членів утрималися, не голосували «за». Досить, мовляв, запитати чи й допитати вчительку Тетяну Вишняк, агронома кооперативу Павла Стогнія та голову ФГ «Базавлуцька Січ» Андрія Христенка, як підробка стане очевидною, мов впертий факт.

Одначе як об стінку горохом. Чому?

А ви хіба не знаєте, у якій державі нині живете? Навіть не помагає те, що уже у жовтні минулого року Окружний Адміністративний суд визнав дії міської ради ОТГ протиправними та зобов‘язав вчинити зворотні дії – відтак повністю задовольнив позовні вимоги дрібного фермера.

Де там! Клопотання самого Анатолія Мельника заслухати врешті-решт у якості свідків згаданих вище трьох депутатів-відступників, які не підтримали по суті злочинну аферу, й поготів ігнорується.

Причому як? Слідча поліції Катерина Фалько вручила Анатолію Романовичу постанову про її відмову мати справу з тими, хто скаже правду про сфабрикований Протокол № 40. На тій підставі, що «гром. Козак І.С. в кримінальному провадженні (а його на вимогу все того ж суду порушили таки, але тільки й того, що порушили) міг, але не захотів давати покази».

При цьому Катерина Вікторівна не пояснила, хто такий гром. Козак І.С. і яким боком він причетний до справи.

Мельник його не знає, як і не пояснили йому досі, які ж покази він міг дати, але не дав.

Зі свого боку в районному відділі Геокадастру відмовилися розглядати запит Анатолія Романовича з тієї причини, що наче він «не вказав кадастрові номери своїх земельних ділянок».

Але ж копія подання у Мельника збереглася з відміткою про його прийом. Дивимося ми: номери вписано чорним по білому.

Як можна довіряти настільки відповідальні посади чиновникам, котрі все одно, що незрячі?

І вже зовсім оригінально, в дусі часу, зблизька не хоче ні бачити, ні чути фермера тамтешній прокурор Микита Шпонька (наразі вже не є керівником Апостолівського відділу прокуратури – ред.). Він себто зустрітися віч-навіч з ним неначе об’єктивно позбавлений змоги. Практично цілий останній рік. А все через коронавірус. Пандемія та карантин відмінили у прокуратурі прийом відвідувачів – що ж ви хочете?

Залишається надсилати письмові чолобитні та скарги, а відповідати на них чи ні, це діло правоохоронців, які таким чином все одно, що перебувають на «самоізоляції». В кращому разі пришлють цидулку, наче ваше звернення розглядається. Ждіть ясності, як з моря чекають погоду.

Або врешті-решт дізнаєтеся, що послання безслідно втрачено. Чи може що і не дійшло.

Більше того, Анатолій Мельник стверджує, що він декілька разів ходив і дивом проникав у прокуратуру, то навіть заяви не брали з його рук через цей клятий COVID-19. А раптом він передається і аркушами паперу, до яких і ви торкалися?

…Представництво в Україні офшорної цементної компанії у ці дні приступило до розкривних робіт на незаконно переданій йому території. Знімають верхній – чорноземний! – шар ґрунтів. Як такі, котрі нетерплячим якомога швидше добратися до українських покладів копалин зовсім і геть не потрібні.

Що й не дивно, якщо на те вже пішло. Те, що відбувається біля селища Жовтого на Апостолівщині, це як крапля брудної, скаламученої і зіпсованої води, у якій чітко і ясно відображається все, що чиниться зараз загалом в нашій Україні.

Але якщо дивуватися з цього дійсно не доводиться, то терпіти далі не можна.

Інакше недалека перспектива опинитися і у розореній державі, і на розореній землі у всіх її куточках.

Микола Нечипоренко, «Фермер Придніпров’я»

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: