19 січня 2014 року на київському Майдані відбулося криваве протистояння на вулиці Грушевського, назване Вогнехрещам.
Під час цих подій смертельних поранень із вогнепальної зброї зазнали Сергій Нігоян з Дніпропетровщини та білорус Михайло Жизневський.
Це стало початком гарячої фази Революції Гідності. Поштовхом до активізації майданівців було ухвалення у Верховній Раді 16 січня “диктаторських законів”, які фактично відміняли в Україні дію демократичних принципів та свобод.
19 січня 2014 року у Києві зібралося традиційне недільне віче. На знак протесту проти ухвалених «законів про диктатуру» частина мітингувальників вирішила пройти вулицею Грушевського до Верховної Ради. Силовики блокували доступ до урядового кварталу. У відповідь на спробу проходу протестувальників внутрішні війська застосували травматичну зброю, сльозогінний газ, світло-шумові гранати і водомети, які заборонені при мінусовій температурі. А протестувальники використали коктейлі молотова та підпалили перші шини.
Події 19 січня назвали Вогнехрещам. А вже 22 січня стало відомо про перших загиблих майданівців – Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Поранений тоді ж львів’янин Роман Сеник помер за кілька днів у лікарні. 22-го під Києвом виявили тіло зі слідами тортур викраденого напередодні львів’янина Юрія Вербицького. Ще за кілька днів унаслідок отриманих травм померли майданівці Олександр Бадера та Богдан Калиняк.
Сергій Нігоян походив з вірменської родини, яка переїхала на Дніпропетровщину з прикордонного з Азербайджаном села, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Народився Сергій 1993 року вже в Україні, у селі Березнуватівці колишнього Солонянского району. Був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Нігоянів вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою, був спокійним, працьовитим і справедливим.
Україномовний патріот України і Вірменії, Сергій Нігоян мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною. Тому він з власної ініциативи приїхав на київський Майдан майже на самому початку боротьби за демократію – 8 грудня 2013 року.
Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «зрозумів, що повинен бути за Майдан». На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, у Будинку профспілок.
Після перемоги Революції Гідності почалося розслідування обставин загибелі Сергія Нігояна та інших майданівців. Було встановлено, що Нігоян загинув через поранення, спричинені пострілами з відстані біля 20 метрів. Таким чином до кола підозрюваних потрапляють правоохоронці, які застосовували помпові рушниці.
28 січня 2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради проспект Калініна у Дніпрі було перейменовано на проспект Нігояна. Пізніше Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував рішення міськради про перейменування. Міська влада оголосила про намір або оскаржити це рішення, або провести громадські слухання про нове перейменування. Проведені 14 грудня 2017 року громадські слухання підтвердили перейменування, яке таким чином стало остаточним.
Документальний фільм «Вогнехреща», створений Українським інститутом національної пам’яті, присвячено подіям того історичного січня 2014 року на вулиці Грушевського, які змінили хід Революції Гідності. Стрічка створена на основі спогадів учасників та свідків, які були записані в 2014-му та 2015-му роках в межах проєкту Українського інституту національної пам’яті «Майдан: усна історія».
При створенні фільму були використані матеріали хроніки, які зберігаються в Національному меморіальному комплексі Героїв Небесної Сотні – Музеї Революції Гідності.
Раніше “Лица” також писали:
- «Вони лежали в полі під соняхами». Три історії майданівців-бійців з Дніпра, які загинули на війні
- У Дніпрі вулицю Леваневського хочуть перейменувати на честь загиблого на війні учасника Євромайдану Артема Мураховського
- Національна спілка журналістів опублікувала список медійників, вбитих російськими окупантами