Вишиванка як перемога

21 травня 2021 о 14:04 - 4863

Григорій ЛуговськийГригорій Луговський


Вишиванка як перемога

Український день вишиванки – аналог російського дня перемоги.

Вони там “могут повторить” те, що сталося 80 років тому, а українці повторюють те, що було ще тисячі років назад, втираючи цим носа “победобєсам” з-за порєбрика.

Звичайно, пафос цих двох свят відрізняється. У них “деды воевали”, а у нас баби вишивали.

Вишиванка ні до чого не закликає, у неї немає зовнішнього вектора, в ній українець самодостатній та навіть уподібнюється світовому дереву, на якому тримається весь всесвіт. А победобесіє неможливе без зовнішнього вектора; без кулака, яким грізно махають сусідам.

У победобесія обмежений часовий ресурс, воно може здутися вже протягом декількох десятиліть. А вишиванкою можна хизуватись та пишатись нескінченно.

А так обидва свята дуже селфабельні та флешмобні. Тому так добре “зайшли” в народ. Ну і те, що відзначають їх в травні, теж відіграє свою роль. Люди якраз змінюють форму одягу з зимово-весняного на весняно-літній, а тут утворився привід похизуватися новими нарядами. Тільки у победобєсов це пілотки з гімнастерками ХХ століття та діди на паличках, а в українців – сорочка з меандрами і рослинними орнаментами, древніми як греки й трипільці.

Так, звичайно можуть виникати питання до обох цих свят. Як до російської “монополії на перемогу”, так і до унікальності вишиванки саме як українського артефакту. Але міфологія цих свят вже склалася та закріпилася в суспільних уявленнях. Тому росіянам залишається лише розганяти хмари для парадів та махати кулаками на день перемоги, пугаючи сусідів, а українцям – підкореслювати свою самодостатність, одягаючи вишиванки.

Григорій Луговський

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: