Скільки коштує українська кров і чому її знецінює держава

07 грудня 2020 о 14:30 - 5550
Скільки коштує українська кров і чому її знецінює держава

Ще в вересні поточного року Верховна Рада України в другому читанні прийняла закон №3648  «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові». Серед іншого в законі є скасування сплати донору матеріальної компенсації за донацію.

Мовою державного документа це звучить так:

«Перегляд системи пільг для донорів, які здійснюють донацію на безоплатній основі, з метою усунення непрацюючих застарілих пільг та приведення системи пільг і заохочень у відповідність до вимог європейського регулювання, що передбачає відхід від виплати донорам грошової компенсації або її еквівалентів та побудову системи крові на основі мотивації донорів до добровільних безоплатних донацій».

Прирекли українське донорство на смерть 251 нардеп. Саме стільки народних обранців віддали свої голоси за цей закон, де серед іншого є й дуже позитивні ідеї, плани, та зрушення.

Але почнемо з початку. Мене звуть Євген, і я донор з багаторічним стажем. В мене більш ніж 50 кроводач, а точніше плазмодач, хоча кров я теж здавав декілька разів. Річ у тім, що жертвувати можна не лише кров, але й так звані компоненти: плазму, тромбоцити, тощо. Зараз все частіше у донорів забирають плазму. Це найбільш щадна донація, так як кров цілком не забирається у донора, а лише її частка, все інше вертається разом з фізрозчином в організм.

Донором в нашій країні може стати будь-який повнолітній громадянин з українським паспортом та без хронічних захворювань. Перед донацією мінімум 2 дні неможна вживати алкоголь, ліки, та жирну їжу. Більш детальну інформацію про підготовку до здачі крові, та усілякі нюанси цієї відповідальної справи можна отримати на профільному сайті Donor.ua. Також тут можна знайти реципієнтів, яким ви будете допомагати. На сайті можна отримати підписку і тоді на вашу електронну пошту будуть надходити листи з новими реципієнтами, яким потрібна саме ваша група крові.

Не переживайте, якщо в вас не дуже рідка група, кров будь-якої групи та резуса потрібна людям. Також не варто хвилюватися за своє здоров’я та безпечність процедури. В державній установі чи комерційній організації все дуже стерильно. Вас будуть перевіряти, стерилізувати (обробляти місце уколу), обслідувати за допомогою одноразових приладів і систем. Вам в жодному разі не занесуть інфекцію та не переллють чужу кров.

А ось за що треба похвилюватися, так це за час – донорство справа не швидка. Час буде потрібен і на підготовчий етап (реєстрація, медогляд, вживання чаю з печивом), і на саму донацію (особливо, якщо ви здаєте плазму мануально чи здаєте тромбоцити). Все буде добре, якщо ви працевлаштовані офіційно. Тому що по закону донор має за компенсацію 2 вихідних: один в день здачі, інший у будь-який інший день, також цей день можливо за бажанням додати до своєї відпустки. А ось, якщо роботодавець не підкорюється українським законам та чекає вас на роботу навіть після донації – це погано, адже лікарі не радять навантажувати організм після здачі крові та її компонентів. Тим більше не можна його навантажувати фізично – це може призвести до серйозних наслідків. Також після донації не варто кермувати мотоциклом, курити, вживати алкоголь (забудьте міф про стакан червоного вина) та навантажувати  руку, з якої здавали кров. Потрібно відпочивати, вживати багато рідини та білкової їжі.

А ось тепер про найцікавіше – про гроші

Раніше, коли я здавав кров у Дніпропетровській обласній станції переливання крові за адресою пр. Б. Хмельницького 17, тобто у державній установі, за одну донацію крові чи плазми платили 71 гривню, та навіть ще скілько-то там копійок. За донацію тромбоцитів можна було заробити і понад 400 гривень, все залежить від мілілітрів зданого компонента крові, а він своєю чергою розраховується терапевтами залежно від ваги донора. Але такі здачі дуже рідкі – за весь мій 10-річний стаж донорства я здавав тромбоцити не більше 5 разів. Можливо це й тому, що в мене досить поширена група крові.

Заробити на донації можливо було ще й так. В багатьох медичних закладах є умова, що при операції, чи пологах родичі пацієнта повинні принести довідку про донацію. Робиться це з метою того, щоб у банку крові завжди поповнювались запаси. Якщо з якихось причин родич не може сам здати кров, або потрібно декілька довідок, тоді треба йти до станції переливання. А там таку довідку можна купити у донора, який прийшов здавати кров просто так, а не для якоїсь конкретної людини. Заробити на такій оборудці рік назад можна було від 100 до 200 гривень.

Чому ми тут взагалі заговорили про гроші, адже донорство — благородна справа, це акт самопожертви, волонтерства, безкорисної допомоги. Як би не так! Мої спостереження говорять про те, що донорів можна поділити на декілька груп: ті, які здають заради довідки та вихідного дня; ті які здають аби заробити; та ті, які здають просто заради доброї справи.

Та навіть людям останньої категорії приємно отримати грошову компенсацію за свою пожертву. Багато серед донорів у всі часи було студентів, для яких навіть 70 гривень це гроші. А тим більше 260, які платять у новій організації «Червона лінія Дніпро» (наразі організація змінила чомусь назву).

Особливо рекламувати цю установу не стану, скажу лише, що якби для донора гроші не мали значення, то черг в «Червоній лінії» не було б. Але вони є! І в минулу суботу, 5 грудня, мені довелось чекати на донацію біля години, тому що всі апарати плазмоферезу були зайняті донорами. Більше за всіх було молодих людей віком до 35 років.

Один є мінус такого платного донорства – плазмодачі не йдуть в особистий залік, та скільки б донор не здавав крові та її компонентів на звання почесного донора України годі й чекати. Хоча і у державному закладі отримати його не так просто. Кількість кроводач та плазмодач постійно переглядаються, нормативи переписуються, а можливості наздавати собі на звання, яке до речі мало чого вартую, все менше.

Про це я якось публікував допис у Facebook. Якщо коротко, то на той час в ДОСПК перестали закуповувати одноразові системи для апаратів плазмоферезу, і плазму можливо було здати тільки мануально, тобто як 40 років назад. Це й довше за часом, складніше, навантаження на організм донора більше, а по мілілітрах виходить менше. В результаті на звання потрібно буде зробити плазмодач більше.

Як здавати кров переселенцю

Однією з умов того, що в вас візьмуть кров, є прописка, хоча інститут прописки застарілий, поки що така норма діє. Я довгий час був донором в Луганській обласній станції переливання крові. Коли переїхав до Дніпра, теж продовжив здавати кров. Для реєстрації в Дніпропетровській станції переливання мені знадобилась лише довідка внутрішньо переміщеної особи.

 

Але як бути з посвідченням донора, в якому фіксуються всі здачі крові і плазми, та на основі якого вам потім нададуть звання. С цим дещо складніше. Потрібно взяти виписку зі станції переливання, де ви здавали кров до того. Тоді всі ваші здачі підуть в загальний залік, але важливо пам’ятати, що здавати краще щось одне, чи то кров чи плазму, адже враховуватись будуть тільки кількість того чи іншого компоненту.

Чи можна здавати кров після COVID-19

Можна, і навіть потрібно! Не знаю як там у державному закладі, а ось у комерційному за це навіть доплачують. Тому що в крові перехворілого на коронавірус є антитіла, які мають особливу цінність. З компонентів крові такої людини виготовляють ліки та використовують в лікуванні важких пацієнтів з SARS-CoV-2.

Після того як ви отримали позитивний тест на ковід, треба побути на самоізоляції 14 днів, а потім, якщо хвороба пройшла у легкій формі, та якщо симптомів більше немає, можна завітати до донорської установи. Там треба розповісти терапевту про хворобу та її перебіг. У процесі плазмодачі в донора візьмуть додатковий аналіз. А протягом 10 днів лікар повідомить про результати аналізу на антитіла. Якщо вони є в наявності, донор додатково може отримати до однієї тисячі гривень.

І хоча держава «піклується» про донорів та видумує якісь «заохочення», кращим заохоченням залишаються гроші. Це справедливо, адже донор віддає частину себе, свого здоров’я та сили. Донору потрібно відновитися, а до цього потрібно витримувати дієту та відповідально поставитися до своєї місії. Така праця повинна гідно оплачуватися.

Малафєєв Євген

Поділитися: