Що пам’ятає історія про домашнє насильство над чоловіками

06 серпня 2021 о 08:30 - 26607

EditorEditor


Що пам’ятає історія про домашнє насильство над чоловіками

Тема сімейного насильства, здавалося б, розглянута вздовж і поперек під мікроскопом громадськості, але навіть тут є білі плями. Йдеться про насильство, де страждають чоловіки.

Дійсно, суспільство звикло бачити в ролі “жертви” лише жінку, і цей погляд важко вважати стереотипним, адже левова частка скарг на такі кричущі проблеми у родині надходить саме від жіноцтва. Але навіть в часи патріархального світу та панування “традиційних” цінностей, прояви побутового насильства щодо чоловіків були не менш кричущі.

Із історії ми дізнаємось, що домашнє насилля не є та не було проблемою тільки жінок – це складна суспільна проблема, від якої може страждати будь хто із нас, навіть відомі особистості. Ми зібрали деякі цікаві факти для вас.

Сократ та Ксантипа

Як стверджують історики та біографи, молода дружина всесвітньо відомого філософа Сократа, із якою він одружився у 50річному віці, відрізнялася крутим характером. Її крута вдача стала темою жартів та пліток для всіх афінських громадян. Сам Сократ відносився до характеру дружину із мудрістю: “Тому, що, коли я терплю її таку у своєму будинку, то звикаю зносити нестриманість і несправедливість інших за межами оселі”.

Прадавні грецькі класики пригадують ще один кричущий випадок, коли Ксантиппа в люті вилила Сократу на голову відро помиїв, на що Сократ відреагував:  “Після такої бурі, можна було очікувати, що гроза не пройде без дощу!”

Фредегонда: від побутових інтриг до масових вбивств

Часто в близьких стосунках обидві сторони одночасно і по черзі можуть виступати в ролі домашніх тиранів. Щось подібне сталося в житті королеви франків Фредегонди, яка юною дівчиною з простої нешляхетної родини потрапила в оселю короля Хильперика І та його дружини Аудовери.

Гарна та розумна служниця дуже скоро зблизилася із королем та вмовила монарха династії Меревінгів відправити королеву в монастир. За підозрілими обставинами раптово померла і наступна молода дружина короля, і тоді король одружився з фавориткою.

Фредегонда плела інтриги, таємно знищували один за одним нащадків чоловіка від інших жінок, а потім вбила і самого короля Хильперика. Ставши вдовою, правила замість свого малолітнього сина.

Оскар Уайльд та Альфред Дуглас

Відомий письменник Оскар Уайльд в середньому віці особливо не приховував те, що у нього не гетеросексуальна орієнтація. Знайомство з молодим аристократом Альфредом Дугласом зіграло фатальну роль у подальшому житті класика. Дуже скоро Уайльд підпав під вплив коханця, терпів від нього навіть публічні приниження, але поспішав виконати будь-які забаганки. Він боготворив Дугласа, в листах порівнював його з героєм давньогрецьких міфів Гіацинтом, клявся в вічному коханні.

На піку своєї слави і успіху, він подав у суд на Маркіза Квінсберрі , батька Дугласа, за нібито наклеп. Відкриті в судовому процесі подробиці змусили Вайлда відмовитися від позову і призвели до його власного арешту і суду через «особливо непристойну поведінку» з чоловіками. Після гучного та скандального суду, у травні 1895 року Уайльд був визнаний винним і засуджений до двох років тюремного ув’язнення та виправних робіт. Дугласа відправили на заслання в Європу. Перебуваючи у в’язниці, Уайльд написав і послав Дугласу критичний лист, відомий під назвою «De Profundis», докладно описуючи в ньому свої переживання, думки й почуття щодо самого себе і до Альфреда. Уайльд прожив решту свого життя в Парижі, помер у Франції 30 листопада 1900 року, в повній убогості, а Дуглас був головним розпорядником на його похоронах.

Вільям Лем та леді Кароліна

Прем’єр-міністр Англії, лорд Мельбурн Вільям Лем увійшов в історію завдяки дружині леді Кароліни, яка мала бурхливий роман з лордом Джорджом Байроном. Вільям познайомився з майбутньою нареченою у 20-річному віці. Дівчині тільки виповнилося 13. Вона користувалась приголомшливим успіхом у вищому світі.

Чоловік робив політичну кар’єру, а дружина жила на власний розсуд, поки через сім років шлюбу не познайомилася з всесвітньо відомим поетом. Кароліна безумно закохалася в Байрона, палких почуттів не приховувала, без сорому з’являлася з коханцем у вищому світі, принижуючі й ображаючи законного чоловіка. Дуже скоро Вільям Лем став темою пересудів та насмішок оточення. Він мовчки страждав й чекав, сподіваючись, що вітряна дружина повернеться в родину. У подружжя підростав єдиний син хворий на епілепсію, він потребував любові та уваги обох батьків. Всі спроби Вільяма врятувати сім’ю не увінчалися успіхом.

Кароліна померла у віці 42 років, історики стверджують, що ранню смерть жінки наблизили алкоголь та захоплення опіумом. Вільям пережив егоїстичну невірну дружину майже на 20 років.

***

Про дані історичні приклади домашнього насилля ми вирішили поговорити із експерткою – Тетяною Саніною, незалежною сімейною медіаторкою, супервізоркою медіаторів, конфлікт-коучем.

— Як ми знаємо, на той період часу, який описаний вище, ніхто і не міг подумати, що колись можуть з’явитись психологи, медіатори та навіть державні служби, які допомагають членам сім’ї зберегти повагу до один одного на етапі спільного життя або розлучення.

Як на вашу думку, сучасні реалії та залучення медіатора змогли б чи не змогли б допомогти цим відносинам?

— На час, описаний вище, добре працював інститут духовної допомоги при релігійних закладах. У Європі, хороший священник чи пастор допомагали парам знайти порозуміння і втриматись в рамках прийнятних в суспільстві на той історичний момент стосунків. Звісно, цілеспрямовано цього не вчили. Але загалом, можна сміливо сказати, що медіація це не новітній винахід. В усі часи старійшини, мольфари та мольфарки, шамани – поважні люди у громаді могли і виконували роль посередників при конфліктах у сім’ї. Але робили це за покликанням, базуючись лише на власному досвіді, що в певних випадках могло і зашкодити.

Зараз такі послуги надаються на професійній основні – це означає, що медіаторів вчать як професійно працювати з будь-якими видами конфліктів в тому числі з такими, що ускладнені різними факторами. Окрім всього, медіатори обов’язково проходять регулярну супервізію у досвідченіших колег, що сприяє роботі в межах компетенцій і не дозволяє власному досвіду впливати на процес.

Мушу зазначити що доступність медіації, на жаль, не означає, що пара обов’язково зможе налагодити стосунки чи цивілізовано розійтись. Для цього потрібно бажання обох сторін. Однак, навіть якщо одна сторона готова працювати над ситуацією, то можна допомогти як мінімум уникнути крайнього ступеню конфлікту. Тому думаю, що частині із вищезазначених пар медіація би допомогла, як мінімум цивілізовано розійтись. Але, на жаль, медіація не всесильна. Є фактори, які не дозволяють вирішити конфлікт, особливо на пізніх стадіях.

— Чи був у вас досвід залучення у сімейні справи на етапі спільного життя чи розлучення, де чітко були видні ролі “абюзера” та “потерпілого”?

— Бувало, в моїй практиці, до конфлікту докладались двоє і названі ролі мінялись залежно від ситуації. Сьогодні – «жертва», завтра – «переслідувач», як у трикутнику Карпмана і так по колу.

Однак якщо люди добровільно приходять в медіацію, то вони, як правило, уже можуть побачити цей патерн і спробувати його розірвати через взаємну домовленість з допомогою медіаторів. Наприклад підказувати та нагадувати одне одному, до чого може призвести та чи інша поведінка і пробувати виправитись. Наголошую, якщо у обох партнерів є бажання покращити стосунки.
Чи можуть процес медіації допомогти у таких випадках чи продовжити спільне життя чи спокійно розійтись?

У класичному підході до медіації, активна фаза домашнього насильства свідчить про немедіабельність випадку. Однак в українських реаліях більшість медіаторів, як мінімум, починає працювати з такими кейсами, щоб зрозуміти ступінь конфлікту. І якщо в процесі з’ясовується, що відбувається фізичне насильство або крайній ступінь психологічного, то, на жаль, результатів чекати не варто. Медіатори припиняють роботу з такими кейсами, бо це може бути небезпечним для сторін і медіаторів.

У моїй практиці навіть, якщо сім’ї не змогли домовитись по тих питаннях, з якими приходили, як-от: аліменти, місце проживання дитини, графік побачень з дитиною тощо, то помітною була зміна в ставленні одне до одного і до себе. Як правило, якщо люди бажають змін, то після першої чи другої зустрічі ми можемо спостерігати трансформацію у стосунках. Люди по іншому ставлять запитання та інакше відповідають партнерові, з’являється можливість для діалогу. Бувало, коли сторони переставали ходити на медіацію після перших зустрічей, та згодом телефонували повідомити, що домовились самотужки.

— Можливо, у вас є якійсь поради чи щось, що ви хотіли сказати читачам?

— Основна порада для будь-кого, хто відчуває навіть найменше напруження в стосунках, звертайтесь до психологів. Якщо всі члени сім’ї розуміють наявність дискомфорту у відносинах та хочуть його спільними зусиллями подолати, то можна піти до медіаторів. Але якщо є відчутні прояви домашнього насилля, то краще звертатись в поліцію.

Стаття підготовлена за матеріалами Wikipedia, світлини з відкритих джерел.

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту “Everyone has to be protected”, що впроваджується ГО “Ти потрібен Україні” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів є виключною відповідальністю ГО “Ти потрібен Україні”, і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
This material was prepared as part of the “Everyone has to be protected” project implemented by the NGO “Ukraine needs you” supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors of the sole responsibility of NGO “Ukraine needs you” and do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: