П’ятий день – переломний для психіки. Потім таким буде 12, потім 21, потім стане пофіг, і ви вийдете на новий рівень стресових та бойових навичок.
Отже, після 96 годин починає накопичуватися втома нервової системи та зон мозку, що відповідають за реакції. Іноді ви можете відчувати легку дереалізацію, затуманеність, гальмує швидкість мислення. Це нормально.
Взагалі нормально ВСЕ, запам’ятайте це будь ласка. Слухайте тіло, нічого не робіть через силу безглуздо “так належить”. Не хочеться їсти – їжте тільки те, що можна випити, розсмоктати, бульйони, цукерки, дитячі пюрешки, варення у воді, узвари. Час почати обмежувати стимулятори – кава не відрами, а дозовано, важкі чаї – теж, енергетики – табу! Шлунок, всі слизові оболонки повинні по максимуму омиватися водою, пийте по ковтку, але часто. Сухий рот неприпустимий, якщо слини немає – жуйте жуйку, дуже хороші таблетки для розсмоктування з лізоцимом (Лисобакт і подібні).
Слідкуйте за диханням, питайте себе “а як я дихаю”, як тільки відчули, що в акті дихання беруть участь непотрібні м’язи – піднімаються ключиці, плечі, напружується шия та щелепи – переводіть подих у живіт. Дихає живіт! Не груди! Розслабляйте діафрагму.
Перевіряйте себе на дереалізацію та тунельний зір. Запитуйте себе “що зараз бачу”, перераховуйте краще вголос. Крутіть головою, переводьте погляд з боку на бік, зверху вниз. Помічаєте, що висните – перезавантажуйтесь). Закривайте долонями очі на десять секунд і там у темряві швидко моргаємо. Відкрили і заново перевірили поле зору, подивилися на всі боки.
Далі. Вам має бути комфортно. Можливо складно, незручно, але комфортно. Тому є можливість митися – одразу цим користуйтесь, міняйте білизну, чистіть зуби, мийте руки, носіть масочки)))))). Дуже навряд чи виживе вірус у вас зараз. Імунітет працює зараз так, що люди і від хроніки можуть одужати.
Весь організм, усі його системи, мозок зараз виконують завдання – ВИЖИТИ, от і намагається. Але деякі системи, а саме серцево-судинна працюю з перевантаженням, їх потрібно контролювати та підтримувати.
Страшно – це нормально і правильно. Це навіть добре. Страх – базова умова виживання гарного бійця. А ми дуже добрі.
Агресія – абсолютно нормально! Головне знайти їй вихід, тому воювати краще, ніж воювати. Воюйте на своїх зонах відповідальності, робота є всім і завжди. Бойові одиниці тилу та “підносити патрони” не менш важливі. Робіть щось руками, багато дрібної моторики, врешті-решт візьміть крупи і перебирайте. Грайте з дітьми та тваринами, гладьте їх, обіймайтеся.
Можете помітити, що стали частіше матюкатися. Та чого я скромничаю, матюком розмовляти). Це теж чудово, так зливається зайва агресія, а не заганяємо емоцію в себе. Матюкайтесь на здоров’я!)
Далі. Хто приймає постійно якісь препарати – питайте себе “я випив?” І записуйте, що так, хоч рисочку малюйте на руці, хоч у телефон, елементарно вголос скажіть, коли п’єте “Я випив ліки, наступні ввечері/завтра”. Так мозок краще роздуплюється і ви не забудете та не вип’єте зайвого.
Може виникнути зайва підозрілість, пароноельні прояви – теж норм, тим паче зараз. Це навіть добре. Тому не злитесь на інших і не докоряйте себе за ці почуття. Хочеться перевірити-перевірити ще раз, інакше мозок ще більше вимагатиме, а це вже нам не потрібне.
Саме на п’ятий день ми починаємо ідентифікацію “я воїн, я боєць”. Прийміть це з вдячністю до себе та оточуючих. Частіше дякуйте, дякую, обіймайте, цікавтеся як справи. Повірте, це цінне почуття спільності тепер назавжди). Деякі вже це знають, живуть так, деяким тільки доведеться прожити цей момент.
Дякую вам, що ми такі! Дякуємо, що ми є! Дякуємо Силам Оборони!
Тетяна Ярошенко