Про право на власну думку

04 липня 2021 о 13:16 - 19556

EditorEditor


Про право на власну думку

Багато хто впевнений, що Право_На_Власну_Думку – це така індульгенція на маячню. І вони за великим рахунком праві.

Але вони також упевнені, що Право_На_Власну_Думку – це така священна корова, яка зобов’язує нас ставитися до їхньої думки з повагою, а їх самих звільняє від необхідності відповідати за слова.

Так ось, дорогенькі мої, і дешевенькі теж. Право_На_Власну_Думку і власне ваша_думка – це різні речі. Право – це право, невід’ємне і священне. І ви можете його мати стільки, наскільки здоров’я вистачить. А ми, зі свого боку, повинні це право поважати. А ось власне вашу думку ми поважати не зобов’язані. Ми – це сім мільярдів людей, що зібралися на цій блакитній планеті в даний відрізок часу. Ми можемо вашу думку проігнорувати. Чи висміяти. Можемо розтоптати або заштовхати її вам у горлянку. Чому? Тому що реалізація права передбачає відповідальність. Ви безумовно маєте право висловлюватися, але за свої слова ви маєте відповідати. Якщо ви озвучили сумнівне твердження і не готові його підтвердити посиланнями, фактами, доказами – відповідальність ваша набуває форм-фактору репутації базікала, як варіант.

Дуже кумедно буває, коли вступаєш з людиною в полеміку, аргументуєш, позиція опонента стає все більш хиткою – і він рубає: “Стоп! Це моя думка! Я маю на неї право, так само як і ви – на свою! І все!”

І дійсно, все. Говорити далі нема про що. Тому що не зрозуміє людина, що рівність прав на власну думку зовсім не означає рівноважності самих думок. Що ціна думці – в базарний день копійка, якщо її господар не здатний цю думку хоч якось обґрунтувати і захистити в дискусії чимось крім слова “стоп”.

Вибачте, якщо когось зачепив.

Євгеній Лешан

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: