КОЗАЦЬКИЙ СТРУГ В МІСТІ ДНІПРІ — ПОБУДОВА ТА ПЕРШИЙ ПОХІД.

20 серпня 2020 о 12:07 - 115337
КОЗАЦЬКИЙ СТРУГ В МІСТІ ДНІПРІ — ПОБУДОВА ТА ПЕРШИЙ ПОХІД.

Мабуть кожен козак мріє здійснити щось за життя, що робилось його предками козаками запорожцями. До того ми вже втілили певним чином одну з задумок, це розвинули Козацький похідний музей, моїми стараннями, я Олег Черненко(козак Ворон) , Юрія Єгорова(козака Гедзя) та Миколи Шапи в якому зібрали зброю і не тільки козацьку і яку виставляли на фестивалях козацьких та патріотичних, в бібліотеках та по школах.
      Робити напади на ворожі міста ми звісно не збирались, а от зробити човен дехто з нас, козаків Творчого об’єднання «Золота паланка» Старосамарської сотні Війська Запорозького низового, таки мріяли. Тому коли в Миколи Шапи (він перед тим втілив одне зі своїх бажань — зробив бандуру і вчиться грати та співати на ній) це питання витало ще з 2017 року, бо бачив добрий приклад Печерської сотні з Київа, що побудували один з різновидів човна козацького і плавають в походи на ньому, то і озвучив його на одній з зустрічей. Козаки тоді  висловили підтримку і бажання, але довгий час це не просувалось до втілення.
Це тоді запало мені в голову і до вирішення що і як робити ми йшли цілий рік. Лише 2018 року я заявив про підтримку його ідеї і ми почали визначатись, що і як будемо робити, шукати сучасних майстрів, спілкуватись і шукати який човен ми будемо будувати.

Надзвичайно цінні поради Микола Шапа почув від будівельника човнів Валерія Бондаренка з села Ковпаківка Магдалинівського району, використали досвід майстерні з виготовлення човнів у Микільському-на-Дніпрі.   

Микола Шапа та Володимир Пасинко(козак Колоброд, що є ще і майстром бойових мистецтв козаків запорожців) їздили і дивились вживу різні судна з того, що є і на Хортиці і в Старих Кодаках. Виявилось, що в Старих Кодаках лежить , як і в деяких інших селах поблизу Дніпра і малих річок його багато різних човнів від малих до величеньки
Микола Шапа їздив до майстра в одне з сіл і в розмові довідався тонкощів роботи по виготовленню плоскодонних човнів та розповів мені. Ключовим там було те, що вони набирали днище на боті нижні. Потім вигинали днище домкратами, щоб ніс був загнутий трохи. Потім по боковим ботям збирали дошки. Для плоскодонок їх розмірів було достатньо вигнути дві дошки по обрису. що склався по дну і прибитих бокових ботях. Для нас же борти мали бути набагато вищими. Тому ми досліджували і інші методи роботи.
Лише після цього ми вирішили будувати саме плоскодонне судно — струг козацький.
Ми — це козаки Старосамарської сотні Микола Шапа та Олег Черненко(козак Ворон) стали тим двигуном, що рухав цей проект від початку та до кінця. Але почали ми не з човна. Почали ми з того, що купили два чавунні фальконети, так називаються гармати для човнів. Я під кожен з них зробив спеціальні лафети і ми всі ці роки возили і демонстрували їх на своїх заходах. Звісно спочатку ми мали їх випробувати і випробували ми їх в місті Дніпрі на лівому березі на місці колишнього Новокодацького перевозу…

     Випробування гармат пройшло вдало і в подальшому вони неодноразово всі роки поки не було човна ми ними користувались і демонстрували в Козацькому похідному музеї та на фестивалях.

Врахувавши досвід роботи як живих майстрів так і наших попередників ми розробили проект відповідно до властивостей деревини і вирішили таки будувати.
Мета була проста. Відродити методику побудови таких човнів, та випробувати їх в різних умовах, як будуть поводити і взагалі відчути себе в минулому. Тому не планували ні використовувати сучасні технології, скловолокно. чи щось подібне, не ставити моторчики на човен. Має бути все автентичним.наскільки це можливо.
Легко сказати «розробили проект». Насправді  ми вивчили всі схеми за якими будували інші, зараз в інтернеті можна знайти багато чого. Наприклад до фільму «Єрмак» були побудовані московитами декілька козацьких стругів з великими надбудовами, чого на козаьких стругах запорожців рідко робили… Проте схема їх човна приводиться нижче.

Світлина від Козацький Похідний Музей.
Після спілкування з майстрами. що зараз будують плоскодонні човни узнали, що за технологією, вони спочатку збирають дно з дощок сколочуючи їх на рівному місці на ботях, потім вигинають днище домкратами, щоб воно  від носа до носа було зігнуте. І лише потім починають набирати борти дошками обводячи по днищу і по бокових ботях двома дошками. не вище, нарощуючи борти. Тобто їх човни були невисокі до 40-50 см по бортах. Ми ж мали побудувати човен трохи вищий і вирішили будувати за пропорціями чайки, що малював Боплан(див. малюнок) та за його описом. тим більше в нього там всі розміри проставлені.

Світлина від Козацький Похідний Музей.
Лише після цього Микола Шапа звернувся до свого друга за допомогою. щоб той промалював у відповідній програмі такий човен на комп’ютері з розмірами і у відповідних пропорціях. Сам малюнок ми тут не представляємо, але є підправлений малюнок козацького струга московитів в якому ми підправили днище, як має бути за нашими розрахунками і традиціями, що збереглись у придніпровських майстрів човнярів.
Перше, що зрозуміли — збирати краще догори дном, бо хотіли щоб дно було вигнуте від носу до носу. Для цього треба було зрозуміти, як саме це зробити.
Я майже 15 років присвятив роботі з деревиною, виготовляв меблі на замовлення, займався різбою і реставрацією старовинних меблів та всього, що зроблене з деревини.тому добре вивчив повадки її і знав, що чекати від неї. Тож коли обирали деревину обрали сосну, Борти в багатьох випадках робились з сосни. Звісно в нас вибір деревини невеликий. ми  не на лісистій місцині живемо і використовувати довелось те, що залишається від тої. яку не послали на експорт з Західної України…
Виходячи з наявного намагались вибрати краще з поганого…
Отже задум про побудову це добре, вивчення теж добре пройшло, знайшли багато прикладів в інтернеті і знайдених подібних човнів, а от головне — де будувати?
З цим питанням ми звернулись до козаків.
Колись давно в 1991 році у Львові місцеві козаки вирішили побудуати чайку , тоді відзначалось уявне 500 ліття козацтва(чому уявне, бо насправді ніхто точно не встановлюваав скільки козацтву років, як явищу і 500 обрали від великої перемоги яку отримали козаки в одній з битв на розсуд істориків.тоді ще московськоприхильних і Москвою вихованих,  що відкинули перемогу під Грюнвальдом де теж могли брати участь якісь козацькі загони в єдиному війську Вітовта, бо щоб організувати ціле військо до 1491 року таки треба мати певну силу за багато років до того…) і на хвилі цього піднесення за ідею побудувати козацький човен вхопилась влада і вкладала кошти і всі сили, щоб допомогти це зробити. Давали накращу деревину,  допомагали з виготовленням кованих елементів для човна і всього іншого. Навіть оформили міжнародні паспорти моряків всім членам козацького товариства. Тоді і був побудований човен «Пресвята Покрова», що стоїть зараз заарештований у Франції і нікому не потрібний…

    Побудований він був за цією схемою.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Схема самої «Пресвятої Покрови» нижче. Вона будувалась зі стерном на кормі.

Іван Хомішак: "Я у дитинстві ніби переглядав мультик "Як козаки на ...

Схема з точними розмірами доброї якості на сайті про проект побудови цього човна.
Наш же човен мав виглядати майже так, як промальовано в московитів.

Як бачимо по картинках в них палубний та з трюмом човен

Світлина від Козацьки Пошти.
Світлина від Козацьки Пошти.
Світлина від Козацьки Пошти.
Світлина від Козацьки Пошти.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Зверніть увагу, що тут щогла рівно посередині. Яхтсмени радять змістити до носу. В нашому човні два носи, тому тут зміщати ми не збирались, бо вирішили будувати саме так. Але повертаючись до нашого човна. Взагалі тоді пиляне не використовували. а використовували колоту деревину з корабельних сосен. Тепер нажаль такого лісу нам не знайти. та не дістати, тому купити вирішили пиляну. Нижні боті зробили з 50-ки. на борти взяли дюймовку. Але купили ми це лише після того. як придумав стапель під збірку човна.
Всі стапеля для збору човна влаштовані так, що збирається дно, а потім наращуються  борти. Нам треба було збирати догори днищем. Такий стапель і прийшов мені в голову.

       Світлина від Козацький Похідний Музей.

Це одне з досягнень нашого товариства — розробка стапелю. що в подальшому став і основою для кріплення мачти….

Тому коли придумали стапель на якому збирати, наступного ж дня закупили деревину і почали збирати його. Завдяки гнучкості деревини під власною вагою добились такої вигнутості днища . як нам треба. Нинішні майстри малих човнів, я вже писав про це вище, спочатку на рівному роблять днище, а потім вигинають домкратами…
Ми цей момент викреслили навіки з методики будування такого струга. Це одне з досягнень нашого товариства — розробка стапелю. що в подальшому став і основою для кріплення мачти, чого ми не планували, а воно так склалось, що для нас виявилось зовсім неочікувано.
Ми запланували будувати з дошок в стик, а не накладаючи одну на одну. Стики паклювати вирішили промасленими канатами, бо як вивчили з джерел — це кращий варіант для паклювання.

      Розміри козацьких човнів були різними і розмір обраний нами і зроблений 9 метрів, це половина від того, що малював Боплан. але , як бачимо по останній знахідці в Боспорі вантажні суда, а струги зазвичай були вантажними, з 37 судів там знайдених декілька з них були довжиною 9 метрів.

 Світлина від Козацький Похідний Музей.

     На фото нижче видно, як дошки самі ложаться і задають нам обриси…

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Завдяки гнучкості деревини під власною вагою добились такої вигнутості днища . як нам треба.

   Але , щоб воно все так лягло треба було спочатку зробити  і задати кути центральними ботями та носами. Носи і нижні боті нам допоміг зробити Вячеслав Бондаренко(козак Варвар).

х.

    Набравши днище маючи лише поперечні боті та носи прибиті до нього, вибрали оптимальну форму. знову таки спираючись на гнучкість деревини. Прорахована на комп’ютері виявилась трохи більшою ніж деревина могла вигнутись тому середні боті вкоротили трохи. Далі почали збирати борти на бокових поперечинах. Потрібний кут задавши по першій деревині прибитій до днища. Дерево само дає нам правильні орієнтири, як що робити. А далі все пішло легко.

    Як видно на фото ми по довжині дошки нарощували. Щоб не було зрощування на одному рівні ми  зрощування робили по кожній дошці в різних місцях чередуючи в шаховому порядку від одного носа до іншого…

     Зрощування робилось встик з латкою. Пізніше, коли ми спустили на воду човен,то зрозуміли, що краще брати на низ лише цільні дошки. Тече в основному по зрощеному. Тече не сильно, але важко цього позбутись. Проте те, що човен трохи протікає іноді дає переваги. Які саме.ми потім пропишемо…

      Світлина від Козацький Похідний Музей.

     На човні, окрім перерахованих вище, працювали багато наших козаків. Можу декого перерахувати, Це наприклад Андрій Чульский, Дмитро Лебедєв(Хижий), Олександр Довгінка(Горянин), Олександр Шамуділов(Шабля), Василь Дудко, Юрій Єгоров(Гедзь),  Василь Певневець(Бандера) і багато інших, що прийшли допомогти перевернути човен і витягти його з двору Анатолія Рака.

     

Ми спершу задали контури боковими дошками. Прикріпили до них всі боті і лише після тогоколи набили другий ряд  дошок по боках почали кріпити днище. Чому так? Бо дерево змусило нас трохи змінити кут центральних бокових ботей  Далі вже збирали бокові дошки до 7 ряду включно. До ботей кріпили 20 см цвяхами використовуючи їх як скоби загинаючи їх  відповідним чином..

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Зображення може містити: люди сидять, вода та надворі

Немає опису світлини.

Ми запланували будувати з дошок в стик, а не накладаючи одну на одну. Стики паклювати вирішили промасленими канатами, бо як вивчили з джерел — це кращий варіант для паклювання.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

    Нинішні майстри малих човнів спочатку на рівному роблять днище, а потім вигинають домкратами…
Ми цей момент викреслили навіки з методики будування такого струга.

    Зібравши та попаклювавши човен, просмолили та гуртом перевернули його, використавши для цього просто багато людей. Не стали робити приспособу для перекидання. як в латвійців в одному з представлених тут фото.

  Світлина від Козацький Похідний Музей.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

 Перевернувши, доробили носи побудували чердаки з обох сторін. Як побачили в подальшому вони замалі і визначились з варіантом кріплення весел. Для цього розглянули три варіанти. Обрали один найкращий, на нашу думку.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

    Зібравши та попаклювавши човен, просмолили та гуртом перевернули його, використавши для цього просто багато людей. Не стали робити приспособу для перекидання. як в латвійців в одному з представлених тут фото.

  Світлина від Козацький Похідний Музей.

      У них човен таки важчий, бо деревина використана товста.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

      Наш стапель перетворили на приспособу для транспортування до річки, бо заплановане місце спуску знаходиться в 300 метрах від місця побудови.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

       Спускати запланували на  5 жовтня в місті Підгородному о 12 годині дня.

       Намітили шлях яким будемо пливти до Дніпра.

Світлина від Анатолія Рака.

По Кільчені можна було б ще і загубитись в її кільцях.

Світлина від Анатолія Рака.

Але не так склалось, як бажалось. Транспортувати на колесах стало важко, бо пішов дощ, колеса загрузли в землі обабіч дороги і тоді довелось викликати евакуатор. Дощ лив так довго і сильно, кінця і краю тому не було видно. тому ми вимушені були просто відвезти евакуатором в інше місце. 2019 року спуск човна так і не відбувся.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Так наш човен зиму зимував. Дякуємо гостинності яхт-клубу «Дніпро»

     По весні планували спустити човен. Але вирішили перед тим допрацювати човен і зробити по бортах вязанки очерету, щоб було як в козаків. Для цього взимку . коли замерзне річка, набрати на ній доброго очерету і заготовити на весну його…

     І тут не склалось. Зима виявилась теплою і не дочекавшись сильних морозів ми так і зустріли весну.

      По весні таки в один з теплих квітневих днів ми з козаками знайшли чудовий очерет, поки що не весь спалили, в заповідній зоні на півострові навпроти ж.м.Кам’янського в Дніпрі…

      А далі  два дні займались заготовлянням цієї тростини. В заготівлі брали участь не всі козаки, а лише Ворон, Дудко. Колоброд. Шапа, Гедзь, Гурбич, Різник.Перший день заготовлене перевезли за допомогою Гедзя. А на другий день нам надав допомогу причепом Олександр Гурбич.

     Привезли те все до човна і завантажили тимчасово всередину,  Коли добрались до човна наступного разу, пройшло ще не один день.

     Спочатку з Миколою Шапою прибили скоби, що заготовив Ворон, скоби зроблені були на відстані одна від одної, та встигли до вечора обвязати один борт. Товщина снопа по центру борта доходить до 50 см.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

Через декілька днів працювали Ворон та Колоброд, що завершили  обвязку другого борту.

      Хоч минулого року ми спробували зробити весла з акації саморобні. Проте все одно вирішив попитати в друзів готові весла і нам таки знайшли 8 весел. Ми дуже вдячні долі, що  вона подарувала нам таких друзів.

Маючи все готовим і знаючи, що  в мене запланована відпуска на деякі дні,  оголосили офіційний спус човна через соцмережі.

    Появились бажаючі взяти участь в цьому процесі і ті, що змогли ввійти до складу екіпажу. Нам потрібно було 6 чоловік на весла одного на стерно і одного запасного — це як мінімум.

    Одного дня зателефонували з радіо і запропонували дати інтерв’ю про цю подію, що дало додатковий розголос про неї.

     З досвіду по побудові човнів від майстрів дізнались, що човни затоплювали козаки на тиждень і лише потім викачували воду і плавали, попередньо всі виявлені щилини попаклювавши.

     Місця придатного для затоплення човна на базі яхт-клубу ми не знайшли і тому відшукали добре мілке місце недалеко на річці Самарі.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

    15 серпня оголосили збір і замовили техніку.

     Дякуємо всім журналістам і Анфісі Букреєвій і журналістам каналу D1 і багатьом іншим, що прийшли зафіксувати цю подію для історії.

 Поки чекали евакуатор,  Анфіса Букреєва взяла в мене невеличке інтерв’ю.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

    Повантаживши човен ми доправили та спустили вдало його в чудовому місці, як виявилось тут місце сакральне для козаків запорожців — місце перемоги І.Д.Сірка над татарами. Козаки напали на них і відбили полонених українців…

Світлина від Козацький Похідний Музей.

     На фото човен вже перед відправленням. А коли спустили його то він поступово набрався води по самі лавки. Добре. що тут мілина. тож вичерпавши воду ми запаклювали деякі виявлені нами місце де тече.

     Переночувавши ніч човен набрав всього на висоту нижньої боті — 12см.

     Ще раз нагадаю. що радять тримати тиждень човен в воді і ми потім впевнелись. що він і далі починає змінювати свою форму і появляються нові щилини для паклювання. Тож кожного разу. як відкачуєш воду з нього треба запаклювати нові щілини де тече і потім вирушати в похід, тоді менше доведеться вичерпувати воду під час руху.

    Поки чекали човен, що мав нас підстраховувати. ми з Колобродом ще встигли зняти невеликий епізод до нашого учбового фільму про ведення двобоїв.  Так наш човен ввійшов ще і до фільму.    Світлина від Володимира Пасинка.

МІНІАТЮРИ. СПОКОНВІЧНІ ВОРОГИ. Програма популярізації козацьких витоків українського народу. 5 епізодів фільму на 5 хвилин є невеличким учбовим посібником для вивчення прийомів володіння шаблею. Щоб не демонструвати бій між козаками, що несе якийсь поганий посил, ми знімали бій козака з турком чи татарином… Нам набридло на всяких фестивалях споглядати бійки між козаками. хоч як їх називай. але брат на брата не має шаблю піднімати… В фільмі знімались козаки Ворон та Колоброд, відеооператор Ірина Пасинко і монтаж Володимира Пасинка та Олега Черненка.

Світлина від Козацький Похідний Музей.

     Якщо хтось називає наш човен моделлю, то помиляється — це є повноцінний струг, що відповідає тому. що використовувалось в ті часи.

     Нижче подані світлини різних авторів: з інтернет ресурсів та Олега Черненка, Бориса Ковтонюка Сергія Тютюника, Анфіси Букрєєвой, Василя Дудка, Сергія Дніпрового, Анатолія Рака, каналу D1 та інших авторів.

Світлина від Анатолія Рака.

Це такий шлях козацького човна. Стартували о 13:30 , до причалу на набережній (6,5км) добралися о 16:20 (без 10хв 3 години ). ще півгодини щоб дістатися яхт-клубу. Всього 8250м. Але коли врахувати що пливли галсами то шлях збільшиться до 10 км, а час зменшиться хвилина на 40. що ми витратили чекаючи супроводжуючий човен, що ламався пару разів.   

     На супровідному човні нас знімала на камеру Ірина Пасинко.

А правив човном і давав поради як треба правильно плисти на човні Володимир Берневек. 

Пропливши вздовж Дніпра проти течії ми по лівому борту залишили всі острови і повернули до Набережної Січеславської в бік причалів, один з них був ввільним і ми тимчасово до нього пристали, щоб взяти на борт ще одного бажаючого поплавати на нашому човні гребцем.

 Потім вздовж Набережної Січеславської проплили до місця стоянки Дніпровського клубу крейсерських яхт, де і поставили човен біля причалу одним бортом на мілині.  Ти м і закінчився перший похід нашого човна.

Поділитися: