«Гомофобів в Україні вистачає. Та за останні роки люди стали більш лояльними до сексменшин», – переселенець-гей з Маріуполя

05 серпня 2022 о 19:00 - 5557

Євген ОхайнийЄвген Охайний


«Гомофобів в Україні вистачає. Та за останні роки люди стали більш лояльними до сексменшин», – переселенець-гей з Маріуполя

Михайлу 35 років і він гей, але не дуже розголошує цей факт. Війна для Михайла почалася ще у 2014 році, коли він з мамою та братом виїхали з Горлівки до Маріуполя.

У Маріуполі їх родина прожила 8 років. Брат Михайла пішов до лав ЗСУ 2015 року. Був в АТО до 2018 року, а з початком повномасштабного наступу рф знов пішов захищати країну. Сам Михайло став у Маріуполі на військовий облік.

З Маріуполя виїхали майже відразу, як почали бомбити місто. Мати Михайла виїхала до Італії, де знаходиться досі. А Михайло опинився у Дніпрі, куди здійснила релокацію компанія, де він працює помічником нотаріуса.

Війна всіх нас змінила, відносини з братом стали кращими”

Про нетрадиційну орієнтацію Михайла в родині знають. Мати зрозуміла та прийняла його вибір, з братом в цьому питанні складніше, вони майже не спілкувались багато років.

Про те, що йому подобаються чоловіки, Михайло зрозумів ще у підлітковому віці. Тоді дуже злякався, але згодом зрозумів, що постійно приховувати це не зможе. Розповів матері. Батька вже давно не було, він помер, коли вони з братом були ще малі. Мама сприйняла цю інформацію схвильовано, але потім змирилася.

Вона майже не запитує про мої стосунки з чоловіками, ми про це не розмовляємо. Але дуже любимо один одного і брата теж. Він довго соромився мене такого”, – каже Михайло.

Цього року війна вдруге зачепила родину Михайла, але він сподівається на позитивні зміни.

Війна всіх нас змінила. Після того, як почалося повномасштабне вторгнення росіян і нам довелося тікати вдруге від війни, з братом відносини стали кращими. Мені здається, він звикає до того, що я гей. Але він, як і мама, не розпитує про мої відносини”, – поділився Михайло.

В країні ще вистачає гомофобів”

Михайло розповів, що в Україні ще дуже активні гомофобські настрої. Майже все життя він стикався з цим у різних формах. Але за останні роки люди стали більш лояльними до сексменшин.

До війни я змінив роботу, тому що там були дуже важкі стусунки між співробітниками. Не через мою орієнтацію звісно, самі по собі люди дуже токсичні були. За роки праці на минулій роботі, а це майже десять років, я не розповідав про свою орієнтацію. Коли тільки прийшов працювати в той колектив, відразу зрозумів, що працівники гомофоби. Тому вирішив тримати в секреті, що я гей. Так і працював довго. Не зважаючи на специфічний колектив, зарплатня там була дуже гарна, але в останній рік атмосфера стала нестерпна, та і зарплатню не підвищували. У новій компанії колектив менший. Здебільшого я працюю вдома. Всі жінки, які більш лояльні до геїв. Поки про мою орієнтацію знає лише одна моя колега з якою ми потоваришували”, – поділився Михайло.

Мої друзі — це жінки, з чоловіками дружити важче”

Чоловіки не хочуть спілкуватись, коли дізнаються, що Михайло гей.

Мої друзі — це жінки, з чоловіками дружити важче. Серед чоловіків не має в мене друзів, якось не склалось. Я зі школи дружив з дівчатами. Наразі в мене є кілька подруг, вони досі близькі та знають про мою орієнтацію. Я відразу розповідав їм. Дві з них знають мене ще зі школи, війна нас усіх розкидала, але ми спілкуємося та підтримуємо один одного”, – усміхаючись сказав Михайло.

Я почуваюсь іноді дуже самотнім”

Михайло розповів, що для стосунків з чоловіками знайомиться лише через сайти знайомств.

Я не ходжу майже нікуди, не знайомлюсь з чоловіками на вулицях, лише на сайтах. Там відразу зрозуміло хто що шукає, але серйозних відносин побудувати поки не вдалося. Тому я почуваюсь іноді дуже самотнім”, – зізнався Михайло.

Після війни хочу знайти справжнє кохання”

Наразі Михайло планує залишатись у Дніпрі та працювати тут далі.

Я працюю вдома та поки маю намір залишитись у Дніпрі. Якщо мене мобілізують, то піду служити. Все в мене наразі добре: є робота, помешкання, живі мої рідні. Я ходжу по гуманітарних організаціях, але не вистачає найважливішого — кохання. Тому після нашої пермоги, неодмінно, хочу знайти справжнє кохання!”, – такими планами на майбутнє поділився Михайло.

Євген Охайний

Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: