Відритий лист до Президента, Генпрокурора та співгромадян
Конституція України закріпила норму, згідно якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Насправді, так і повинно бути у розвинутій країні, де діють принципи законності та верховенства права, де люди впевнені у тому, що правоохоронна та судова системи їх дійсно захищають, однак таке відчуття зникає відразу, коли стикаєшся зі свавіллям з боку тих органів, від яких очікуєш на справедливість.
Справедливість – поняття оціночне, у тому числі стосовно кримінального провадження, однак чи є дії та вчинки відносно конкретної особи за певних обставин справедливими в цілому, залежить від ряду обставин.
Я спробую Вам розповісти хронологію подій у кримінальному провадженні №42017040010000112 від 28.04.2017, для того, щоб у стороннього спостерігача сформувалась особиста думка щодо існуючої систему правосуддя, щоб кожен зрозумів які насправді конституційні гарантії у людини, яка живе в Україні, та їх соціальна цінність загалом.
Україна, з моменту ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийняла на себе зобов’язання неухильно виконувати вказаний Міжнародний договір, а також використовувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так повинно бути, однак Україна лише декларує дотримання високих європейських стандартів та прав людини, а на справді, в реальному житті, все зовсім по іншому.
Ця стаття стосується конкретної кримінальної справи, розпочатої у 2017 році військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону відносно мене, Анатолія Похвалітого як співробітника Управління захисту економіки в Дніпропетровській області, за фактом нібито вимагання неправомірної вигоди у фізичної особи.
Кримінальне переслідування відносно мене розпочалось 28.04.2017, з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за №42017040010000112 на підставі повідомлення УСБУ в Дніпропетровській області, яке вказало, що, на їх переконання, Похвалітий Анатолій начебто вчиняє злочин. Хоча будь-яких правових підстав для цього не було, зокрема, заяви від фізичної особи про вимагання хабара.
Такі активні дії УСБУ – за відсутності заяви фізичної особи про вчинений злочин – згідно кримінального законодавства України, практики ЄСПЛ є проявом ініціативи у кримінальному переслідуванні певної особи та визнаються українським законодавством службовим злочином (провокацією підкупу), за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до семи років.
Мимоволі постає питання: наскільки високою повинна бути мотивація у співробітника СБУ для того, щоб знехтувати навіть почуттям самозбереження, яке закладено у кожній нормальній людині з народження, та що його підштовхувало на вчинення таких дій?
Єдине зрозуміле для всіх пояснення – це сформований роками принцип безкарності та вседозволеності, впевненості у тому, що ніхто та ніколи не покарає їх, тому як система державних органів за незалежної України фактично не змінилась, а правила корпоративної етики та кругової поруки залишились основними принципами роботи таких органів.
На підставі вигаданої інформації від УСБУ в Дніпропетровській області, військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону було розпочато реальне кримінальне провадження – для документування не існуючого злочину, єдиною метою чого було у будь-який спосіб притягнути не зручного та не угодного їм співробітника поліції Похвалітого Анатолія до кримінальної відповідальності, тому як саме я заважав окремих співробітникам СБУ в області та пов’язаним з ними особам розкрадати бюджетні кошти, викривав резонансні корупційні схеми та оборудки, при цьому не піддавався тиску та не йшов на компроміс із совістю та законом.
Протягом квітня – жовтня 2017 року, тобто впродовж 6 місяців, вказані співробітники правоохоронних органів намагались викрити мене у вимаганні хабара, з використанням різноманітних агентурних методів проводили різні види та форми негласних дій, підсилали завербованих агентів, однак бажаного результату не було досягнуто – я грошей не брав.
Після цього було вирішено звинуватити мене, як співробітника поліції, в одержанні хабара через посередника. Той співпрацював з СБУ та військовою прокуратурою та ніколи навіть не був знайомий з Похвалітим Анатолієм.
Далі все відбувалось як по сценарію із завчасно розподіленими ролями. За здоровим глуздом та правилами криміналістики, не можна притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинного, однак шляхом фальсифікації матеріалів кримінального провадження можливо все, що, власне кажучи, й відбулось. Вказані правоохоронці, мабуть, забули прописне правило:
«У матеріальному світі нічого не можна приховати, а все таємне, рано чи пізно, стає явним».
На що я й пропоную Вам звернути увагу, як сторонньому спостерігачеві.
Насамперед, хочу звернути увагу на те, що всі військовослужбовці зобов’язані виконувати службовий обов’язок та неухильно дотримуються субординації під час проходження служби, що прямо передбачено Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», а відкрита відмова виконувати наказ начальника визнається злочином (непокора) та карається позбавленням волі, в залежності від обставин, на строк до 10 років.
Вказане має істотне значення для подальшого розуміння та сприйняття того, як насправді відбувалась системна фальсифікація матеріалів кримінального провадження, із залученням військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону до проведення процесуальних дій понятих, які виявились військовослужбовцями Збройних сил України та були їхніми підлеглими по військовій службі.
Так, у моєму та журналістів газети «Лица» розпорядженні є матеріали, з яких чітко та зрозуміло видно наступне:
24.10.2017, в період часу з 12:00 до 13:02 год. у м. Дніпро по вул. Феодосіївська, б. 2, за участю понятих Караулова М.В. та Чекрижина А.О. прокурор військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону помітив гроші, які мали передаватись як хабар Похвалітому Анатолію.
Однак, за дивним збігом обставин, того ж дня 24.10.2017, фактично у той же період часу: в період з 10:15 год. до 13:57 год. у м. Кам’янське Дніпропетровської області (яке знаходиться за 40 км від м. Дніпро) той же Чекрижина А.О. приймає участь у слідчому експерименті вже у якості статиста, а експеримент проводився слідчим тієї ж військової прокуратури.
Тоді ж співробітник обласного СБУ одночасно приймає участь у двох процесуальних діях, а саме: 24.10.2017, в період часу з 14:59 год. до 20:01 год., у м. Дніпро, вул. Шевченко, 28 – в проведенні особистого обшуку особи, за участі понятих Караулова М.В. та Шацького В.В. та 24.10.2017, в період часу з 18:15 год. по 18:45 год., у м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 2 здійснює допит свідка.
Ви звісно запитаєте, як таке може бути в реальному світі. Відповідь очевидна: такого не буває в дійсності, якщо, звісно, Ви не вірите в астральне переміщення.
Пояснення цьому одне: всі персонажі дійства – військовослужбовці, навіть поняті Караулов М.В., Чекрижин А.О. та Шацький В.В., які під егідою військової прокуратури неодноразово приймали участь у ряді слідчих дій, що, напевно, не є збігом, а є вже налагодженою та відпрацьованою системою, яка надає змогу вказаним правоохоронцям складати саме такі документи, які їм потрібні.
Всі військовослужбовці під час проходження військової служби зобов’язані виконувати накази начальника, а такими начальниками в погонах є офіцери військової прокуратури. Які, до речі, також наділені повноваженнями притягувати до кримінальної відповідальності цих же понятих-військових – за непокору.
З огляду на це, чи може підлеглий по службі військовослужбовець, так званий «псевдо понятий», бути неупередженим та об’єктивним учасником кримінального провадження? Чи може він відмовити начальнику підписати певний документ, навіть якщо він з ним не згодний?
Відповідь, вочевидь – «Ні», бо в іншому випадку вже сам підлеглий по службі може бути підданий покаранню за непокору.
24 жовтня 2017 року на підставі заздалегідь «сфабрикованих доказів» мене затримали у м. Кам’янське, а вказаній резонансній справі миттєво був наданий неабиякий розголос через засоби масової інформації. Тому що (зі слів окремих співробітників СБУ області) затаврована клеймом «хабарник» людина це – «збитий льотчик», в очах суспільства це ще один «викритий корупціонер».
Однак з кожного правила є виключення. Не треба всіх міряти під одне мірило, тому як справедливість ґрунтується виключно на реальних фактах, які може сприймати сторонній спостерігач.
А факти такі: 25.10.2017 мені повідомили про підозру у вчиненні двох злочинів, пов’язаних з хабарництвом. Це – вимагання через невстановлену досудовим слідством особу 5.000 доларів США плюс прохання та отримання через посередника 20.000 доларів США, однак є одне але. Прокурор не зміг вказати, хто насправді той незнайомець, через якого нібито вимагали 5.000 доларів США. І не даремно, тому як такої людини ніколи навіть не існувало, вона була лише в уяві та в неправдивій інформації УСБУ в Дніпропетровській області, а злочин – вигадка.
Як наслідок, після притягнення мене до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, той же прокурор військової прокуратури, приховуючи факт провокації злочину, фальсифікації матеріалів кримінального провадження та незаконне кримінальне переслідування співробітника поліції, 23.01.2018 «загубив» епізод злочину, чим фактично визнав, що незаконно притягнув завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.368 КК України.
Однак, як вже було сказано раніше, безкарність породжує безвідповідальність, тому замість того, щоб вибачитись за скоєне та закрити провадження відносно поліцейського, прокурор, рятуючи себе від покарання, звинуватив мене в іншому вигаданому злочині – «Одержання неправомірної вигоди (хабара) в особливо великому розмірі» через невідомого мені посередника. Якого, за дивним збігом обставин, прокурор визнав свідком, а не співучасником злочину.
І все б здавалось нічого, тільки посередник навіть не знає, хто такий Похвалітий Анатолій, про що безпосередньо повідомив у суді:
Та навіть це не зупинило прокурора, тому як шляху назад у нього вже не було, бо в іншому разі цей прокурор з обвинуваченим міняються місцями, а цього в елітній системі військової прокуратури ніхто допустити не міг.
Не думайте, шановний читачу, що Вас це не стосується та Ви ніколи не потрапите у таку ситуацію. Не сподівайтесь, що Вас захистить закон. Не плекайте ілюзій, що в Україні дійсно діє принцип верховенства права та права людини є найвищою соціальною цінністю. Таке відчуття відразу зникає, коли Ви на собі відчуваєте, що таке свавілля староформатних правоохоронних органів, які не лише знищують віру людей у правосуддя, а й досить ефективно можуть калічити людські життя та судьби «за власним бажанням».
…Даною заявою я, через засоби масової інформації, відкрито звертаюсь безпосередньо до Президента України Володимира Олександровича Зеленського та Генерального прокурора Ірини Валентинівни Венедіктової з проханням, звернути свою увагу на вказане кримінальне провадження, ретельно перевірити факти вчинення відносно мене протиправних дій окремими правоохоронцями прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та УСБУ в Дніпропетровській області, припинити свавілля та знущання наді мною, притягнути винних осіб до відповідальності, для чого висловлюю готовність надати всі необхідні документи, які знаходяться у моєму розпорядженні та свідчать про свідому фальсифікацію матеріалів справи.
З повагою до Вас,
Анатолій Похвалітий
Від редакції.
Анатолій Похвалітий – співробітник Управління захисту економіки в Дніпропетровській області, який першим в Україні викрив аферу з продажем ТОВ «Трейд Коммодіті» неіснуючого палива Департаменту держзакупівель і постачання матеріальних ресурсів Міноборони України.
Підготовче судове засідання у справі про його «хабарництво» – № 201/1156/18 – почалося ще 04 травня 2018 року, і розгляд справи по суті досі не стартував. Наступне засідання призначене на 10 серпня 2020 року у 13:45 в Ленінському районному суді м. Дніпра. Судді – Нощенко Ігор Святославович (головуючий), Басова Нелля Володимирівна та Остапенко Наталія Георгїівна.
Скрин даних порталу «Судова влада України»