«Влада – це наркотик, – казав В.Черчилль. – Хто хоч єдиний раз спробував її на смак, навіки заразився цією хворобою». Мабуть, саме влада як найкращий спосіб керувати іншими стає першопричиною всіх діянь високопосадовців нашої країни і саме вона, врешті-решт, спричиняє найвищий рівень корупції у Європі та тотальну недовіру українців до державних службовців високого рангу.
Нас же більше хвилює, яку систему та для задоволення чиїх потреб вибудували в Міністерстві юстиції, яка була мета та що де-факто вийшло від реформ.
Спробуємо розібратися на «свіжому» прикладі – реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства, анонсованого ще у минулому році у рамках вдосконалення системи. По порядку.
26 серпня 2022 року Д. Шмигаль підписав Постанову КМУ «Про реорганізацію територіальних органів юстиції». Згідно з документом, Західне (Львів) приєднали до Північно-Західного у Франківську, Харків – до Сум, Південно-Східне управління (Дніпро) приєднувалося до Південного (Одеса), Хмельницький – до Києва. Тоді міністр Малюська на своїй сторінці у ФБ назвав це складне рішення «нормалізацією структури».
За офіційним задумом мала зменшитися кількість заступників керівників міжрегіональних управлінь у 2 рази, з’явитися нові оптимальні органи управління.
На ділі реорганізація стала справжнім випробуванням для всіх співробітників юстиції на місцях, тільки збільшила кількість заступників керівників управлінь, почався внутрішній безлад та самоправство керівників усіх рівнів Міністерства, та до влади прийшли «свої» – члени старої команди Мінюсту на місцях.
Дивно, але залишилися на посадах управлінь, здебільшого, люди «смотрящего за юстицією» Андрія Довбенка, який виконує цю роль ще з часів колишнього міністра Павла Петренка. До прикладу, нова очільниця Західного управління В. Васильчук є близькою особою того самого Петренка. А щоб вона зайняла це крісло, вирішили приєднати Львів до Франківську. Ми не помилилися! Галицьку столицю приєднали до невеличкого, хоча й симпатичного Франківська тільки через те, щоб напевно поставити туди «свого» очільника досить значного регіону.
І така картинка – по всій Україні. Досить успішна очільниця управління у Харкові Т.Філатова взагалі залишилася без роботи, бо її управління було приєднане до Сум. Мільйонний Харків – до Сум. А не навпаки! Бо у Сумах, напевно, також є «своя» І. Свистун. А у Харкові – бач, нема.
При цьому на Донецьку та Луганську юстиції взагалі перестали зважати і швиденько зробили умови роботи людям такі, щоб вони звільнилися.
Та сама історія і по південно-східному регіону. У Дніпрі управління очолював порядний фахівець І.Легостаєв. У Миколаєві знаходився «свій» – Т. Дудін. Ось чому Південно-Східне управління приєднали до Південного, а у назві лишили місто Одесу, хоча фактичний центр керування управління знову знаходиться у Дніпрі.
Той самий Дудін – людина Маньковського, а Маньковський – ставленик кого б ви думали? Корбана! Кримінальний авторитет Дніпра, якого не пускають в Україну, продовжує впливати на внутрішню політику держави та посилювати свій вплив, призначаючи своїх людей у керівництво країною. Так може пора вже його повернути додому?
При цьому, це той самий Дудін, який все життя пропрацював у Дніпровському регіоні та очолив попереднє управління в Одесі, коли не пройшов по конкурсу на управління у м. Дніпро.
Він керівником одеського управління без конкурсу став. А після реорганізації де-факто та де-юре перевів юридичну адресу та основні керівні органи управління до Дніпра. Тобто всю задумку міністерства поміняв навпаки. Не вдалося йому тільки заступником по ДВС зробити свою людину з Одеси (його за два дні до призначення на хабарі схопили).
Уявіть, скільки треба було провести структурних змін, кадрової роботи тощо, щоб поставити «своїх» до кормушки. І всі ці «свої» дають повну свободу заступникам. Починають працювати брудні корупційні схеми, відмивання грошей тощо. А страждає у всій цій історії – кінцевий «елемент», що носить ім’я «народ».
Зрозуміло, що на ділі – аж ніяк не зменшилася, а навпаки – зросла кількість заступників на місцях. Їх просто назвали по-іншому.
А всіх, хто не бажав брати участь у брудних махінаціях, просто усунули від справ. Різними способами, у тому числі кадровими: пропонуючи декретні посади (а людина з декрету раптом виходила на роботу) або посаду у іншому місці.
Змінилися часи, змінилася правляча партія, а країною продовжують керувати одні й ті самі люди. Це вони більш за всіх кричать – «не на часі», мовляв, переможемо, а ось тоді вже розберемося всередині країни з усіма. Феноменально влучне для теперішніх реалій гасло (куди дітись, адже у країні справді йде війна) дозволяє красти і бешкетувати по повній.
Війна ж все спише? Правда?
А що ж Міністерство юстиції, що його керівництво – так все й залишить?
Олександра Коваль