Вирубка лісу та радіаційний металобрухт: Чорнобиль, про який ви не знали

26 грудня 2020 о 11:30 - 5137
Вирубка лісу та радіаційний металобрухт: Чорнобиль, про який ви не знали

Порушення закону, страхи нічного лісу і червоне світло ліхтарів, розмова тільки пошепки і втома від сорокакілометрового маршруту, дикі тварини і хвилювання, усвідомлення того, що природа перемагає будь-які людські досягнення.

Це все відчув на собі Дмитро Семеренко з групою сталкерів. Вони вирушили в Чорнобиль, аби подивитися та зафільмувати справжні краєвиди зони відчуження, поза туристичними маршрутами.

Як виглядає Чорнобиль в 2020 році, наслідки пожеж, вирубка лісів, Дуга та радіаційна техніка – це все показано у фільмі «Чорнобильська зона очима пересічної людини. Нелегальний похід», який набрав за добу десять тисяч переглядів:

Дмитро Семеренко відповів на питання журналіста видання «Лица».

Якою була мета вашої поїздки в Чорнобильську зону?

– Взимку, коли почався коронавірус, ми йшли в Карпати, де тренуємося і займаємося альпінізмом. І ми зіткнулися з такою проблемою, як випилювання лісу на великих територіях. Викрадачам допоміг локдаун: ніхто нічого не бачить, менше людей ходить, менше галасу. Тому ми звернули увагу ЗМІ та інших людей на цю ситуацію, підійняли тривогу, що дало певний результат.

Згодом нашій команді повідомили про вирубку лісу і в Чорнобилі. До того ж суцільними великими ділянками. Тому метою нашої поїздки стало перевірити: чи так це насправді.

Спочатку ми розглядали такий варіант – поїхати на офіційну екскурсію Чорнобилем, яка передбачає прогулянку певним маршрутом, де покажуть те, що треба побачити. Але так зрозуміти, що у «Зоні» відбувається щось незаконне, неможливо. З цих міркувань довелося нехтувати строгістю закону, порушувати правила і йти туди сталкерами. Так звуть тих, хто не зовсім легально досліджує покинуті місця.

Також ми хотіли зняти фільм про Чорнобиль і донести до людей саму атмосферу міста сьогодні.

Чи досягли ви своєї мети?

– Так. Ми побачили, що в Чорнобильські зоні насправді вирубують ліс у великій кількості, гектарами, прикриваючи це офіційною версією. Тобто пожежею, після якої ліс треба прибрати. Але вирубують як сухі, так і здорові дерева.

Виникає питання: чи хотіли б ви, щоб у вас вдома були меблі з лісу Чорнобильської зони? Навіть якщо там немає радіації, цей факт дуже насторожує. З цього виходить, що, крім повсякденних побутових речей, ми ще маємо ввести в щоденне користування й дозиметр.

Чи вдалося нам показати дух покинутого Чорнобиля, тут судити вже тільки глядачу. Але фільм привернув увагу великої кількості людей, і це вже велике досягнення.

Що, на вашу думку, має зробити державна влада, щоб припинити порушення, які ви показали?

– Я вважаю, що дуже чесно буде позначати на деревах, що вони з радіаційної зони. Тоді людина буде сама приймати рішення. Можливо на тих деревах немає радіації, але якщо б мені сказали, що ось ліс з Чорнобиля, а поряд з Дніпра, то я б на підсвідомому рівні обрав останній. Тому що, є певний страх. Це місто далеко не святкове. Це місто, де руйнувалися мільйони доль.

Хто з вами їздив в Чорнобильську зону?

– Нас було п’ять людей, серед яких оператор, який відзняв всі наші дослідження і професійний сталкер.

На чому їхали до покинутого міста?

– Їздили ми на автомобілі до самої території. Потім на таксі ще ближче під’їхали. А вже вночі ми пішки переходили через ліс.

Ви переходили незаконно вночі зону відчуження. Що відчували?

– В першу чергу, в думках було те, що ти порушуєш закон. Це не зовсім комфортне відчуття. Бо я пропагую і здоровий спосіб життя, і правильне сприйняття суспільства, тобто я не є прихильником беззаконня.

Звичайно, це також було дуже важко, тому що ти йдеш вночі лісом, без ліхтарів.

За добу ми проходили близько сорока кілометрів. Бачили диких тварин, коней Пржевальського, оленів.

Взагалі, сама присутність на цій території викликає такі емоції, які неможливо описати. Дуже дивні відчуття. Місто побудоване для людей… і в ньому немає людей. Тут чітко видно, що природа перемагає: дерева ростуть на дахах будинків, чи з ґрунту перекривають їхню висоту, вільно пересуваються дикі тварини. Особисто мені знаходитися там було дуже важко, особливо морально. Ти розумієш ті переживання, які залишили слід на всіх покинутих і зруйнованих квартирах. Але тільки такий спосіб міг дати нам об’єктивну інформацію.

Які непередбачувані ситуації сталися з вами протягом шляху?

– Ми не розрахували кількість їжі, тому нам дуже хотілося їсти. Особливо солодкого, бо воно дуже швидко дає енергію. Але я вмовив по телефону того, хто нас зустрічав, щоб він привіз нам свіжі смажені сирники. Це були одні з найсмачніших сирників, які я колись їв.

Також, коли в мене закінчилася вода, то я не наважився пити ту, яку ми знайшли і набрали в Чорнобилі. На відміну від нашого досвідченого сталкера Дениса, який пив цю воду і готував з нею їжу.

Ви заміряли радіацію?

– Ми постійно, протягом всього шляху, заміряли радіацію. Найбільше значення радіації показало на Joker – поліцейський німецький робот, обладнаний для роботи на дахах третього і четвертого енергоблоків, який  так і не встиг показати себе, та відомому «луноході», який брав активну участь в очищенні даху Чорнобильської атомної електростанції від завалів високорадіоактивних елементів зруйнованого реактора.

Але, якщо взяти переліт на літаку з Києва до Нью-Йорка, то ми отримаємо більше опромінення, ніж за дві доби в Чорнобилі, пройшовши там певний маршрут, де немає позамежних доз радіації. Але я ні в якому разі не агітую нікого повторювати за нами!

Які проекти і поїздки плануєте на майбутнє?

– Спочатку ми збиралися летіти на Орісабу – діючий вулкан в Мексиці. Але нам повідомили, що там ввели локдаун. Тому на даний момент я схиляюся до думки, що цей політ прийдеться відмінити.

Єдиним і найбезпечнішим варіантом є політ з сім’єю в Турцію, на гірськолижний відпочинок, де я буду вчити дітей кататися на лижах та стритборді. Це найближчий план.

Але в майбутньому є такий глобальний план, як гора К2*, на вершину якої я хочу попасти. Її недавно відкрили, але до сходження треба дуже ретельно підготуватися.

* Чоґорі (К2) – друга за висотою гірська вершина після Джомолунгми. Її висота становить 8611 метрів над рівнем моря. Чогорі розташована на кордоні Кашміра (контрольована Пакистаном частина) з Китаєм (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) і входить до гірського масиву Каракорум, розташованого на захід від Гімалаїв.

Вірсавія Гончар

Поділитися: