Виробники в’ялених індичих ніжок Kendzer Meat: «Через карантин продажі впали, але це нас не зупинило»

30 жовтня 2020 о 12:57 - 5179
Виробники в’ялених індичих ніжок Kendzer Meat: «Через карантин продажі впали, але це нас не зупинило»

Сім’я Клешньових рік назад почала виробляти унікальні в’ялені індичі ніжки під назвою Kendzer Meat. У лютому 2020-го вони взяли кредит для масштабування бізнесу. Та за місяць в країні ввели карантин, який зачепив і їх. Як Kendzer Meat втрималося на плаву та почало розвиватися? Про дивовижну історію молодого виробника читайте та дивіться у матеріалі. 

«За дві години нас «рознесли»

Тетяна та Олексій Клешньови – переселенці з Луганщини. Вони переїхали на Дніпропетровщину у 2014 році, відразу після подій під Іловайськом. Спочатку пожили у Нікополі, а потім – у місті Кам’янське. Тут вони оселилися у приватному будинку, де завели близько ста курей.

Заробляли на продажі яєць біля супермаркету АТБ у центрі Кам’янського. А ще п’ять років потому Тетяна керувала таким же супермаркетом, але тільки на Донбасі.

«Життя – не постійна пряма. І ти не розумієш, що трапиться далі», – каже Тетяна.

Згодом Клешньовим довелося виїхати з будинку, бо повернулася у місто людина, яка надавала їм житло. Тож, вони продали курей та вирішили оселитися у Дніпрі.

І на новому місці проживання Тетяну не полишали думки зайнятися бізнесом на дому. Вона почала продавати речі.

«Ми зрозуміли, що це не унікально. Це не дає внутрішнього задоволення і внутрішнього драйву», – розповідає жінка. Її чоловік додає, що від перепродажу країні майже ніякої користі.

Нова ідея для бізнесу з’явилася випадково. Коли сім’я відмовилася від магазинської ковбаси, напівфабрикатів, почали готувати м’ясо самі, у різному вигляді. Якось Тетяна зав’ялила курку.

«Настав день, коли я зав’ялила шматок м’яса і Олексій поїхав у відрядження. Хлопці, які з ним там були, питають, а ви не продаєте? Це така смакота! Чоловік мені зателефонував і попросив зробити ще, бо хлопці хочуть замовити», – згадує Тетяна.

Клешньови ще більше зацікавилися в’яленням м’яса. Почали експериментувати: в’ялили різне м’ясо на домашній, непрофесійній, техніці. Остаточний вибір пав на в’ялену гомілку індички. Тетяна створила сторінку в Instagram «Індича ніжка «Хамон» та почала ділитися інформацією про свою страву і, навіть, потроху продавати.

«Індича ніжка «Хамон»: продукт готується від одного до двох місяців за особливої технології

 

Завдяки соціальній мережі їх помітили та запросили на фестиваль «Сир та вино» у Дніпрі.

«Трапилося просто неймовірне. За дві години нас «рознесли» – всі 50 індичих ніжок, які ми з собою брали: пересолені, засипані спеціями, незасипані спеціями. Просто стояла черга…» – з усмішкою згадує Тетяна Клешньова.

У кінці жовтня-початку листопада 2019 року вони зрозуміли, що виготовлення в’яленої індичої ніжки повинно стати не просто хобі. На наступний день після фестивалю зареєстрували підприємницьку діяльність.

«Ми знаємо, що країна починається саме з нас. Якщо ми не будемо сплачувати податки, не будемо дбати про здоров’я людей і не робити якісний продукт, то не зробить це ніхто крім нас самих. Люди у соцмережах повинні бути захищені, насамперед, нами, виробниками, які їм дають цей продукт», – пояснює Тетяна.

Час можливостей: нова продукція, новий постачальник, розширення

Завдяки фестивалю у Kendzer Meat з’явилися перші постійні клієнти. На початку 2020-го Тетяна та Олексій зрозуміли, що потрібно розширюватися. Потужностей не вистачало. Для цього вирішили виробництвом займатися не на кухні, а обладнати окреме приміщення. Частину спеціальної техніки Олексій зробив власноруч, частину – купили. Для цього у лютому поточного року взяли кредит аж під 48% річних, бо дешевші кредити для бізнесу молодому виробнику не давали.

«Ми хочемо забезпечувати своїх людей якісним продуктом, щоб він був кожного разу однаковим. Тому, нам довелося зробити все максимально наближеним до стандартів, які є на м’ясокомбінатах», – каже Олексій.

Зробили, зокрема, кондиціювання, злив, гарячу воду, поставили столи та мийки з нержавійки.

Введення карантину для виробників в’ялених індичих ніжок було справжньою несподіванкою.

«18 березня вводять карантин – як сніг на голову! Але, завдяки тому, що у нас основний канал збуту – Інтернет (Instagram, Facebook), ми не так постраждали, ніж ті люди, які зорієнтовані на традиційний роздріб», – згадує Олексій Клешньов.

Обсяги продажів Kendzer Meat відразу після введення карантину впали на 30-40%. Клієнти почали заощаджувати, бо не розуміли, скільки триватиме карантин.

«Але, це нас не зупинило. Ми розуміли, у чому справа. Та і сировини у нас не так багато було, щоб панікувати. Тоді з’явився паштет», – розповідає Тетяна.

В’ялена індича ніжка, нарізка та паштет — лінійка продукції Kendzer Meat на сьогоднішній день

Криза, карантин і бажання виробляти тільки корисну продукцію підштовхнули сім’ю Клешньових до виробництва натуральних паштетів. Нова продукція покращила стан справ.

Влітку робили багато відправок паштету. Та, як не дивно, самим провальним місяцем виявився серпень: люди витратилися у відпустках, збирали дітей до школи, робили консервації.

«Ми готові були до того, що і вересень буде не дуже. Але, він дуже продуктивний. І ми вже на кінець вересня зрозуміли, що потрібно розширюватись. І розширюватись не просто на словах. По-перше, потрібно докупати ще обладнання, тому що ми вже не вміщуємося. І наступного місяця в нас буде працювати людина, теж вимушена переселенка з Луганщини. Вона буде займатися виробництвом паштета. Ми створюємо робоче місце і це наш вклад у розвиток України», – з гордістю каже жінка.

А ще труднощі були з поставками індички. Від самого початку великі виробники поставляти продукцію не хотіли, бо обсяги незначні, а у маленьких виробників індички не завжди була якісна продукція. Для в’ялення потрібна сировина найвищої якості: щоб індичка росла у правильних умовах, не була нічим не «нашпигована» та правильно забита. Через отримання неякісного м’яса Клешньовим навіть доводилося викидати багато продукції.

Після введення карантину ця проблема тільки загострилася. Kendzer Meat купляли сировину у виробника, розташованого на кордоні Дніпропетровської і Харьковської областей. І той не міг забезпечити необхідні поставки, бо попит на його продукцію після введення карантину, як не дивно, зріс.

Ситуація з поставками сировини найвищого рівня, що має сертифікацію HACCP та Halal, налагодилася влітку 2020 року. У липні Клешньови підписали угоду з великим виробником індички. Їх визнав один з найбільших виробників.

Kendzer Meat вже планує виходити на закордонні ринки, а також шукає програми підтримки бізнесу від Європейського банку реконструкції та розвитку і Міжнародного банку. У підтримку держави не вірять, бо умови кредитування досить складні.

«Вірити потрібно тільки в свої сили. Не на державу, не на того дядю з бігборду, тільки на себе. Ми повинні знати, що ми хочемо, як це здобувати, стукати у всі двері, давати якісний продукт, бути гарною людиною, бути відкритим для свого споживача, тому що вони це дуже цінують», – резюмує Тетяна Клешньова.

Антон Філіппов

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Поділитися: