Останнім часом захопився відеоблогами телевізійниці. Там, де вона кермує автівкою, розповідаючи про що схоче.
Особливо припало мені до душі, як пані директорка (колишня заступниця мера Івана Куліченка, екс-членкиня Партії регіонів) шпетить чинну міську владу – яка вона до нестями підла, брехлива, наскрізь корупційна, рейдерська, бандитська. Там і про «філю», і про «корбу», і про «мішу», і про «русю» та всіх інших, за її визначенням, «відморозків». Дивлюся, слухаю, погоджуюсь.
Зокрема, в одному з останніх відео несподівано дізнався і про не зовсім традиційну орієнтацію вірного й багаторічного соратника градоначальника, що свого часу відсидів за розбій у Жовтоводській колонії.
Те, що достойник має «ходку» я, звісно, як і всі цікаві у місті, знав. Це давно не секрет. Вочевидь, «зона» з нього і досі не вийшла – має типово гопницькі манери та характерні інтонації. А от про колишнього зека з команди мера як “яскравого представника ЛГБТ-спільноти” – почув від Зайцевої вперше. Ну що ж, тим яскравішою і неординарнішою стала для мене особистість посадовця.
Та що там казати, багато цікавого й корисного можна довідатися від глибоко обізнаної і посвяченої чи не в усі сфери спікерки. І все б нічого, спокійно і з інтересом дивився б та слухав її й далі, якби чорт мене не поплутав поставити під одним з таких відеоблогів запитання. Яким пані директорці явно не вгодив.
Спитав: «а якби замість «філі» мером був «нарік», то що, корупції в місті стало б менше? Чим один бандит краще іншого?».
Зайцева негайно відповіла попередженням, що на її особистій ФБ-сторінці вона сама встановлює правила і банитиме за образи своїх друзів.
Зрозуміло, що з цих двох «філя» – точно не її друг. Вона так зреагувала на «наріка». Причому, я навіть не називав прізвище. А вони прямо аж друзі? Я не знав.
Сподівався, що працювати виконавчою директоркою міського телеканала, якого пов’язують з авторитетним бізнесменом родом з «лихих 90-х», не обов’язково означає бути його другом. І за таких умов можна було би розраховувати на обмін думками, на якусь дискусію з означеної теми. Про те, чи має бути місце у владі людям із сумнівною репутацією, чиї прізвиська фігурували в оперативних зведеннях правоохоронців як ватажки організованих злочинних угрупувань.
Чим одна «бригада», яка нині керує містом, ліпша тієї, з якою асоціюють телеканал, де Ірина Зайцева є виконавчою директоркою? Де гарантія, що одну корупцію не змінить інша? З іншими прізвищами й прізвиськами? Чи це не ті самі яйця тільки збоку?
Ну, гаразд, пишу їй, на вашій персональній сторінці – ваші особисті правила. Нехай. Але хіба на телеканалі D1 – не так само? Висловлюю впевненість, що ці «правила» поширюються і на цілий телеканал. А оце вже – не дуже то й комільфо, позаяк ідеться про засіб масової інформації, який має відповідати журналістським стандартам, зокрема об’єктивності, достовірності й повноти інформації, а не бути чиїмсь рупором зі всіма витікаючими наслідками. В тому числі – з обмеженнями в інформаційних сюжетах у темах і персоналіях.
Зайцева заперечує: «Телеканал D1 має особисту позицію. І це – позиція колективу. В нас немає інших кордонів, окрім тих, які сповідують співробітники каналу».
На що зауважую: «В Україні, зазвичай, позиція колективу ЗМІ повністю тотожня особистій позиції керівництва. І дуже легко змінюється на цілком протилежну. По свистку з кабінетів директорів, продюсерів. Впевнений, ваш канал – не виключення. А надто – з огляду на власників».
Виконавча директорка порадила подивитися телеканал і пересвідчитися, що «так журналісти не працюють на замовлення, лише – за натхненням».
І тоді я запитав: «А якщо в когось зі співробітників раптом з’явиться натхнення зробити критичний матеріал про «Наріка»? Сюжет пройде? Головне, щоби в ньому відчувалося натхнення, правда?».
Тут виконавча директорка не на жарт розгнівалася, про що й написала: «ви хочете вивести мене із себе! Я вас забаню!».
А чому такі нерви? Оце така сильна дружба? Я здивувався позиції телевізійної керівниці, для якої критерієм доречності сюжету в ефірі каналу є не суспільна значущість й інтерес, а її особиста дружба з потенційним фігурантом матеріалу: «Отак виконавча директорка демонструє свої справжні цінності – дуже далекі від професійних стандартів. Якщо для неї «Нарік» – понад усе!», то так канал і треба називати – не D1, а «Нарік-tv”.
Я остаточно розлютив Ірину Зайцеву і вона виконала обіцянку – забанила.
Блін, серед моїх друзів та знайомих (хоча широким колом похизуватися не можу), немає жодного бандита чи тим більше – авторитета. І я вважаю це нормальним. Бо не уявляю, як можна дружити чи товаришувати з такими. Від яких тхне криміналом. Але я – звичайний, пересічний городянин. Не займаю жодної суспільно важливої, відповідальної посади. А тут – виконавча директорка цілого міського телеканалу! З такими друзями, з якими не те що ручкатися, а на одному гектарі… «присісти» мало бути б соромно. А ця пані, захищаючи свою дружбу з подібним персонажем, забанила навіть за питання про нього.
Типова картинка для ілюстрації медійного плюралізму по-українськи: одна банда з’ясовує стосунки з іншою через підконтрольні кожній ЗМІ – або захищаючи здобуту владу, або прагнучи її.
Олексій Мазур, телеглядач