Слова гендиректора Rheinmetall Арміна Паппергера «Українські домогосподарки з 3D-принтерами» про нашу українську оборонну промисловість – свідчення того, що до людини нарешті дійшло, що йому і його підходу в середньостроковій перспективі кінець.
Забігаючи наперед – добре, що дійшло тільки зараз. У нас був час розвинутися.
До 2022 року Армін, як і всі його світові колеги, не підозрював, що в Україні є щось цікаве й ефективне в оборонці. 99% наших приватних компаній в оборонці були створені після 2022 року.
Після 2022 року Армін зрозумів, що всі його багатомільярдні платформи – танки та інша бронетехніка – вартістю в десятки мільйонів доларів за кожну одиницю, в одну мить перетворюються на труху дронами вартістю від кількох сотень до кількох десятків тисяч.
Українці у своїй креативності та обмеженості ресурсу зуміли змінити принципи ведення війни. Попередня війна була класична – танки, гаубиці. Ми почали створювати дешеву масштабовану зброю, яка палить усі ці танки по 12 млн кожен і нафтотермінали по мільярду.
У прямому сенсі цього слова – вбивче співвідношення. З наочними відео щодня в ЗМІ.
Західне оборонне лобі звикло жити без глобальних воєн, лобіювати багатосотмільярдні контракти на танки, човни та майбутню лазерну зброю (кажуть, що у нас в Україні вже така є) у своїх урядах і не поспішаючи працювати на склад.
Хороший був бізнес. Тихий, неквапливий, закритий і спокійний. Якому приходить кінець.
Українські масові та швидкомасштабовані військові технології – combat testing in Ukraine. У Rheinmetall це вже усвідомили, якщо судити з істеричних заяв його голови.