У Дніпрі гуртожиток медичного університету перетворився на волонтерський хаб. Тут приймають вимушених переселенців, а студенти, які залишилися — працюють у лікарнях міста та волонтерять, щоб забезпечувати медичною допомогою тих, хто цього потребує.
Про це повідомляє Суспільне.
Вимушено переміщених осіб розселяють тут безкоштовно. Харчуванням й іншим необхідним забезпечують волонтери міста.
“До війни дуже багато було в нас іноземних студентів. З Індії, Марокко, Нігерії, Зімбабве. Їх усіх евакуювали, вони виїхали і залишилися вільні місця. Ми підготували ці кімнати для переселенців, і з п’ятого березня усі гуртожитки медуніверситету приймають переселенців”, – розповідає комендантка гуртожитку Рита Грушко.
Валентина приїхала в Дніпро з Сєвєродонецька. Каже, в її рідному місті стало неможливо жити.
“Постійно жили у підвалі: і вдень, і вночі. Вікна побиті у нас. Продукти теж дуже важко дістати. Зараз у нашому місті немає світла, води, газу. Деякі будинки зруйновані. Звісно, хотілося б потім повернутися додому, тому слідкуємо за новинами”, – говорить жінка.
Окрім переселенців у гуртожитку залишилися і деякі українські студенти. Вони працюють в дніпровських лікарнях та намагаються продовжувати своє навчання.
“Сама я з Донецької області. Живу тут і працюю медичною сестрою. І я якось думаю, що як ще й ми, медики поїдемо. Хто допомагатиме, якщо не ми? Тому я лишилася тут, у Дніпрі. І допомагаю усм, чим можу допомогти. Працюю у своєму відділенні, допомагаю у волонтерських центрах”, – говорить студентка-медик Євгенія.
Вадим — студент шостого курсу Дніпровського медуніверситету. Працює у лікарні швидкої медичної допомоги, у відділенні травматології.
“Мій душевний борг — працювати, лікувати людей, рятувати їх. Всі мають працювати. Хтось лікує, хтось захищає країну, боронить. Хтось підтримує продуктами, ліками, речами для дітей, одягом, транспортом”, – каже хлопець.
Студенти зізнаються: рук у лікарнях не вистачає, працювати важко, але намагаються триматися у доброму гуморі.