Робити добро — легко: як волонтери дарують посмішку маленьким мешканцям Дніпра

05 грудня 2020 о 12:30 - 3576
Робити добро — легко: як волонтери дарують посмішку маленьким мешканцям Дніпра

Любити, творити добро, допомагати – мета кожного, хто пішов за покликом серця і став волонтером. Тією людиною, яка не байдужа до проблем суспільства. Яка вірить в дива, для якої подарувати посмішку і зробити когось щасливішим – головне в житті.

5 грудня в Україні і в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтера. Це не звичайна професія, це поклик душі, відповідальна місія робити світ добрішим, попри всі скрути й кризи. А ще, отримувати від цього задоволення.

Яскравим прикладом саме такого волонтерства є громадська організація «Милосердя Дніпро», яка організувала благодійний фонд допомоги дітям з малозабезпечених і неблагополучних сімей, створила середовище для спілкування і творчого розвитку, а також веде духовно-просвітницьку діяльність серед дітей та молоді: навчає основам християнської віри.

Започаткувала її Валерія Зурнаджи, а команда вже налічує 25 волонтерів, де кожен дарує частинку своєї душі маленьким мешканцям Дніпра.

Вже кілька років вони віддають перевагу регулярній допомозі багатодітним і соціально-незахищеним сім’ям, які не отримують допомоги від держави, або отримують її в малих розмірах. Вони особисто знайомі з історією кожної сім’ї та їх труднощами. Крім благодійної допомоги організація безкоштовно проводить вуличні заходи для діток, де вони грають в ігри, танцюють, і, найголовніше, щиро сміються і радіють життю.

Не дивлячись на карантин, через який довелося відмінити масові свята і заходи, волонтери все одно продовжують діяти. Вони відвідують діток по їх домівках, щочетверга. Годують їх гарячими обідами і допомагають кожній родині набором продуктів на тиждень.

Юліана Кош займається благодійністю і є волонтеркою ГО «Милосердя Дніпро» вже близько двох років. Задумуватися про допомогу іншим і волонтерство вона почала ще з чотирнадцяти років, коли по телевізору побачила програму, де розповідали про діток з Африки, в яких немає навіть води. Відтоді дівчина кожного дня думає про тих малих хлопців і дівчаток, яким потрібна вона, а вони… їй.

 «Саме тоді в моєму серці з’явилася мрія поїхати в Африку і зробити все, що від мене залежить, щоб покращити умови життя цих діток.

Після цього минуло багато часу і одного разу у Лери Зурнаджи, яка і є засновницею нашої команди і організації, я прочитала пост, де вона написала, що не обов’язково кудись їхати і допомагати десь, адже, ті, кому ми потрібні, є і в нашій країні, в нашому місті. Мені це так сподобалося і надихнуло. Я їй звичайно не відразу написала, але в моєму серці, як і раніше, залишалася мрія допомагати діткам. Через деякий час я набралася сміливості і повідомила Лері про те, що я б теж хотіла стати частиною цієї великої місії і з того самого моменту вже два роки я є волонтером організації і допомагаю діткам.

Спочатку мені було морально важко. Коли я перший раз зустрілася з малюками, я ледве стримувала сльози і довго не могла прийняти те, що це не програма з телевізора. Це реальність, де маленькі діти могли не їсти кілька днів, де у багатьох з них немає навіть найнеобхідніших засобів для життя. Але як і тоді, коли чуєш щирий сміх дітей, відчуваєш, що вони стали щасливішими, стає спокійніше і наповнюєшся радістю.

 Щотижня ми привозимо їм продукти, одяг, взуття, і все те, в чому виникає потреба. До карантину у нас проходив клуб, де ми збирали цих діток, грали з ними, навчали на основі Біблії. Зараз ми більше їздимо до них, проводимо  більше часу з дітками особисто і спілкуємося.

І найбільше мене надихає наша засновниця організації, яка живе цим. Це не просто служіння таким діткам і не просто допомога. Це її спосіб життя, в якому вона повністю присвятила себе цій справі. Також, не можу не сказати, що мене надихають наші дітки. Не кожен дорослий зміг би так жити як вони, та при цьому залишатися життєрадісними і вдячними.

 Вони вчать не тільки мене, але й всіх нас не здаватися і не занепадати духом у важкі часи. Ці дітлахи живуть в таких умовах, які для нас є катастрофою, але продовжують радіти кожному моменту і не скаржитися на своє життя.» — розповіла волонтерка.

Також вони започаткували передноворічну акцію, де розшукують Таємних Сант, які можуть приєднатися і допомогти дітям здійснити їх новорічне бажання.

Вірсавія Гончар, для litsa.com.ua

Поділитися: