Розроблено спеціальну програму для надання допомоги та підтримки громадянам України, які втратили можливість працювати через військове вторгнення Росії.
Про це заявив Президент України Володимир Зеленський у зверненні.
«Наш уряд уже підготував програму спеціальної допомоги для всіх українців, які втратили можливість працювати через війну. Там, де бойові дії. Кожен найманий працівник, кожен ФОПівець, кожен наш громадянин України, у якого Росія забрала можливість працювати, отримає по шість із половиною тисяч гривень без жодних умов», – наголосив Глава держави.
Президент також повідомив, що люди в усіх регіонах України, обпалених війною, отримають від держави необхідну допомогу.
«Координаційні штаби працюють на повну. Справжні гуманітарні вантажі – в дорозі», – сказав Володимир Зеленський.
Він також зазначив, що попри війну та бойові дії пенсії виплачують стабільно.
«Спеціально наголошую для українців старшого віку. Попри війну ми забезпечуємо повну виплату пенсій. Проіндексованих пенсій. Як це й має бути згідно із законом. З 1 березня пенсії для українців проіндексовані на 14 відсотків. Гроші вже пішли в банки. Усі виплати будуть проведені повністю», – констатував Глава держави.
Наводимо текст звернення повністю:
«Незламний народе непереможної України!
Рівно два роки тому в Україні було зафіксовано перший випадок COVID-19. Перші тижні боротьби з ним, ми пам’ятаємо, були дуже складними. Але ми були єдиними, а отже сильними, а отже вистояли.
Рівно тиждень тому Україну атакував інший вірус, інша хвороба і ті, хто страждає на тяжку анексію та окупацію чужих земель.
Тиждень тому о четвертій ранку Росія вторглася в Україну, в нашу Незалежну Україну, на нашу землю.
Гострий припадок агресії, манія величі, манія переслідування. Важки психологічні комплекси і, як наслідок – ракетні комплекси. Реактивна артилерія, танки та інша бронетехніка просто як саранча.
Перші години і дні масштабної війни дійсно були дуже складними. Але ми були єдиними, а отже сильними, а отже вистояли.
І так далі і буде. І далі стоїмо.
Стоїмо так, що окупанти були змушені змінити свою тактику. Ракетно-бомбові удари Росії по українських містах – це зізнання, що не змогли зробити нічого суттєвого на нашій землі.
Усі лінії нашої оборони збережені, на жодному із стратегічних напрямків у ворога немає успіху. Вони пригнічені. Вони приречені.
Київ вистояв цю ніч і черговий ракетно-бомбовий удар. Спрацювала наша протиповітряна оборона.
Херсон, Ізюм, усі інші міста, по яким окупанти били з повітря, били сильно, потужно, нічого їм не відділи.
Чернігів, Суми, Миколаїв тримають оборону.
Одеса. Вони хочуть зруйнувати нашу Одесу, але побачать лише дно Чорного моря. Бо вони – дно.
Мішенню став Успенський Собор у Харкові. Одна з найдавніших православних пам’яток міста, пам’яток України. На час війни Собор – це укриття для харків’ян. Укриття для всіх людей, і віруючих, і невіруючих. Для всіх, бо всі є рівними. Святе місце тепер побите війною. Вони не бояться навіть цього.
Користуються тим, що Бог не дає моментальної відсічі. Але Бог все бачить. І відповідає. Відповідає так, що вам не сховатись. Немає такого бункеру, щоб пережити відповідь від Бога.
А Собор ми точно відновимо, щоб жодного сліду війни там не залишилось. І навіть якщо ви зруйнуєте всі наші українські собори та церкви, ви не зруйнуєте нашої віри, нашої щирої віри в Україну і в Бога.
Віри в людей. Ми відновимо кожний будинок, кожну вулицю, кожне місто. І говоримо Росії: вчіть слово «репарації» та «контрибуції».
Ви відшкодуєте нам усе. Усе, що зробили проти нашої держави, проти кожного українця. В повному обсязі. А тих, хто загинув, ми не забудемо. Ми, разом з Богом.
Ви прийшли руйнувати наші міста, знищувати наших людей, забирати в нас все – все, що нам так дорого.
Ви відрізаєте мирним мешканцям України електрику, воду, опалення. Ви залишаєте людей без їжі. Ви залишаєте нас без ліків. Ви розстрілюєте маршрути, за якими можна провести евакуацію. Немає такої зброї, яку ви не використали б проти нас – проти вільних громадян України.
А тепер ви виходите і розповідаєте своїм пропагандистам, що ви збираєтесь послати в Україну так звані «гуманітарні колони».
Запам’ятайте, безбожники: коли мільйони людей проклинають, вам нічим рятуватися.
Українці в усіх регіонах нашої держави, які обпалені війною, отримують від нас усе необхідне. Координаційні штаби працюють на повну. Справжні гуманітарні вантажі – в дорозі.
Наш уряд вже підготував програму спеціальної допомоги для всіх українців, які втратили можливість працювати. Зараз, через війну, там, де бойові дії кожен найманий працівник, кожен ФОПівець, кожен наш громадянин України, у якого Росія забрала можливість працювати, отримає по шість з половиною тисяч гривень – без жодних умов, спеціально наголошую для українців старшого віку.
Попри війну, ми забезпечуємо повну виплату пенсій. Проіндексованих пенсій, як це і має бути згідно законодавства. З 1-го березня пенсії для українців проіндексовані на 14%. Гроші вже пішли у банки, усі виплати будуть проведені повністю.
Україна щоденно отримує зброю від наших партнерів, від справжніх друзів. Щоденно все більше і більше потужної зброї. Україна вже зустрічає іноземних добровольців, які йдуть в нашу державу.
Перші з шістнадцяти тисяч, вони їдуть захищати свободу, захищати життя для нас для всіх. І це буде успішно, я в цьому впевнений.
Ми пережили у своїй історії і на своїй рідній землі дві Світові війні, три Голодомори, Голокост, Бабин Яр, Великий Терор, вибух Чорнобиля і війну, окупацію Криму і війну на Сході нашої держави.
В нас немає величезної території: від океану і до океану. Немає ядерної зброї. Ми не заповнюємо світовий ринок нафтою та газом, але у нас є наші люди. У нас є наша земля. І для нас саме це – золото. І саме за це ми боремося. На немає що втрачати, окрім власної свободи. Окрім власної Гідності – для нас це є найбільший скарб.
Нас стільки разів хотіли знищити, але не змогли. Хотіли зтерти з лиця землі, але не вдалося. Били в спину, але ми стоїмо на ногах. Хотіли, щоб ми мовчали, але нас почув увесь світ.
Ми пройшли стільки всього! І якщо хтось думає, що подолавши все це, українці, всі ми, злякаємося, зламаємося або здамося, він просто не знає нічого про нас, він не знає нічого про Україну, і йому нема, що робити тут, нема, що робити серед нас. Він чужий. Иди домой! К себе домой! Защищать своих русскоязычных людей. И не по всему миру, а у себя дома – их там тоже немало – около ста пятидесяти миллионов. А тут:
Слава Україні!».