В уявленні багатьох чиновників доступність будь-яких будівель – лікарень, банків, садків, магазинів, шкіл тощо – для людей з обмеженими можливостями це горезвісний пандус на вході.
Багато з таких «класичних» чиновників щиро вважають, що саме пандус розв’язує всі проблеми.
Це не так. Пандус це добре, але мало, і пандус це не єдиний варіант.
Усім таким чиновникам потрібно поставити одне просте запитання: людина на візку по пандусу під’їхала (насправді сядьте на візок і заїдьте по пандусу – це ще те завдання) до вхідних дверей. Що далі?
Як вона банально їх відкриє? Правильно, у більшості випадків без допомоги – ніяк.
Тому в усіх нових об’єктах, які будуються/ремонтуються/реконструюються, уже на етапі проєктування мають бути низка речей:
– автоматичний підйомник, якщо пандус неможливий або його конструкція робить його встановлення нерозумним. До речі, подивіться на Європу, куди ми прагнемо – багато ви там бачите пандусів?
– вхідні двері, що відчиняються натисканням на кнопку з датчиком руху. Інакше як можна відкрити двері, сидячи на візку, і заїхати в них;
– безбар’єрність – відсутність порогів усюди. На вході в будівлю і в самій будівлі;
– спеціальні туалети;
– дублювання табличок на дверях шрифтом Брайля і «тактильне покриття» на підлозі;
– і ще тисяча дрібниць, які дуже важливі.
На фото є підйомник на сцену в актовому залі школи. Тому що якщо дитина навчається у школі, незалежно від її мобільності у неї має бути можливість брати участь у шкільній самодіяльності нарівні з усіма. Тоді школа 100% доступна.
А як зробити безбарʼєрним ціле місто покажу в одному із наступних постів. Насправді, це не складно, це можна зробити швидко і це не маршрут безбарʼєрности, а ціле місто.