Я міг би показати сотню грамот від різних підрозділів ЗСУ, включаючи «особливо зашифровані», і від зовсім неіснуючих «формувань», яких офіційно немає, але вони точно є, зі словами подяки за допомогу, що надається їм регулярно, з 2014 року.
Знаю особисто з десяток людей тих, у вічі яких не рекомендував би зазирнути нікому, крім орків. Ніколи б не познайомився з ними особисто, якби не знав їх потреби і не намагався б, в міру власних сил, допомагати їм ось уже який рік.
Це могли б зробити ще сотні тисяч людей у країні.
Сотні тисяч, ще тоді, в такому далекому 2014-му, які замінили собою вбиту і розграбовану на той момент армію і стали на захист країни.
Чого тільки не було за цей час. Снайперська гвинтівка з танкового ствола. Система відеоспостереження в районі Опитного та Пісок. Мавіки, снайперські гвинтівки, приціли, калиматори, рації, метеостанції, планшети, монітори, мобільні телефони, тепловізори. Зимовий одяг, шоломи, плитоноски. Автомобілі та мікроавтобуси, наземні дрони для евакуації поранених. Дроні власного виробництва, бомбери, камікадзе. Виносні антени та акумулятори до них.
У Музеї АТО у Дніпрі, створеному нами, як волонтерами, та разом із волонтерами, є окрема частина експозиції, волонтерам присвячена.
Із Днем Волонтера.
Зі Святом усіх тих, кому не все одно. Відсутність пофігізму – основа країни.
Слава Україні!