Генконсул ФРН Штефан Кайль: «Німеччина залишається на стороні України»

06 серпня 2021 о 10:50 - 20230

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Генконсул ФРН Штефан Кайль: «Німеччина залишається на стороні України»

Генеральний консул Федеративної республіки Німеччина доктор Штефан Кайль розповів журналістам газети «Лица» стосовно позиції щодо «історичної єдності українців і росіян», газопроводу «Північний потік 2», пандемії коронавірусу та інших сучасних проблем і досягнень двох наших країн.

Це було останнє інтерв’ю пана Кайля в Україні. Вже сьогодні новопризначена Генеральна консулка ФРН у Донецьку з офісом у Дніпрі Таня Байер проведе перший захід: відкриття виставки просто неба «Злам на Сході. Життя змінюється». Виставка присвячена 30-річному ювілею возз’єднання Німеччини.

В цей же час доктор Кайль перебирається до своєї наступної посади в якості Посла Німеччини на Ямайці.

«Можемо тільки констатувати, що Росія і Україна все далі віддаляються одне від одного»

– Добрий день, пане Генеральний консуле. Дякую, що зголосилися на інтерв’ю.

Перше питання стосується «історичної єдності українців і росіян», статтю про що написав Путін.

Ви працювали в Посольстві ФРН в Москві у 2000-2004 р., працювали у російському Єкатеринбурзі у 2015-2019 роках.

Як вважаєте Ви, чи є українці і росіяни одним народом?

– Для початку, я хотів би також і вас привітати. Добрий день! Я радий вітати вас у Генеральному консульстві, радий зустрітися з вами і хотів би сказати, що перше питання досить складне!

Я так розумію, що питання можна розділити на дві частини.

Перша стосується історичної єдності, історичної тематики і відносин українців і росіян.

Друга частина – це стосовно сьогодення, актуального стану – чи є два народи частиною єдиного народу?

Для початку я хотів би зауважити, що сама теза про історичну єдність росіян і українців, на мій погляд, є помилковою. І вона, ця теза, використовується дуже часто в політичних кругах для певних цілей.

Дозвольте мені також зробити таке зауваження щодо частини двох народів, їх спільної історії: я за фахом не історик, а юрист. Якщо юристи розповідають про історію, це може бути трошки небезпечно.

Можна сказати з впевненістю, що російський і український народи мають дещо спільне і мають певні історичні спільні корені. Але це не точно. Є такий відомий факт, що обидва народи мають своє коріння з Київської Русі, яка займала територію, де знаходиться наразі сучасна Україна.

І можна сказати, що обидва народи мають якісь спільні риси. Це зокрема відображується в мові слов’янського походження і у вірі, яку сповідають народи.

Вони мають деякі історичні факти, які переплітаються між собою. І, якщо дозволите, такий невеличкий історичний екскурс – ми можемо порівняти цю історію з Німеччиною та Францією, з їхніми народами, де також є певні факти спільної історії, було багато війн, але ніколи нікому на спадало на думку казати, що це єдиний народ, що вони між собою єдині.

Повернемось до питання історії. Сьогодні мі знаходимося тут, у Дніпрі, і дещо на південь знаходяться історичні корені України, а саме – місцевість, де розміщувалися козаки. Народ, який завжди знаходився в боротьбі, який боровся десятиліттями: з Османською імперією, з Польським, Литовським, Московським князівствами і, пізніше, з московськими царями. Цими десятиліттями Україна боролася з метою встановити свою національну ідентичність, започаткувати свою національну особистісність. І це вдалося тільки пізніше.

Ще дуже важливий аспект з історії: дуже багато посилаються на Володимира Великого, який запровадив християнство у 988 році. Але ми маємо пам’ятати, що саме Володимира Великого треба зазначати не як росіянина, представника російського народу, а як українця, тому що і жив, і працював він тоді на території сучасної України, на території Києва.

І якщо я вже зроблю такий стрибок до XX сторіччя, до часу, коли вже пізніше Україна здобула свою незалежність…

Хотів би також зауважити, що навіть під час існування Радянського Союзу Україна разом із Білоруссю – дві держави, які навіть у складі Радянського Союзу мали своє окреме представництво в ООН.

І тому Україну треба завжди розуміти і зазначати як самостійну незалежну державу зі своєю мовою, зі своїми особливостями, зі своєю культурою.

Виходячи з цього теза про «історичну єдність росіян і українців» – вона є помилковою.

А якщо я буду відповідати на другу частину вашого запитання: «Як наразі? Чи можливо, що українці і росіяни будуть розумітися як частина єдиного народу?», то виходячи з актуальної ситуації ми можемо тільки констатувати, що Росія і Україна все далі віддаляються одне від одного.

Якщо ми спілкуємося про братерські народи, як може один народ анексувати якусь територію незалежної держави іншого народу, проти всіх норм європейського права?

Чи може один братерський народ проти іншого братерського народу вести війну, як наразі це виглядає на сході України?

Щодо порівняння розвитку двох країн.

Внутрішньо-політичний розвиток в Україні йде демократичним шляхом, і один з добрих прикладів – мирна передача влади від одного президента і до іншого, як це було від Порошенка, коли пройшли вибори і Зеленський, отримавши 73% голосів, мирно зайняв посаду президента.

І ми можемо паралельно бачити, як це відбувалося, наприклад, в Білорусі. І як це відбувається в Росії, яка йде шляхом авторитарної держави, де все менше надають увагу правам людини, де все більше вводять обмеження щодо діяльності незалежних недержавних організацій, громадських організацій, і де просто-напросто якось блокують або не дають існувати опозиції, як ми бачимо це у випадку з Навальним.

На зовнішньополітичному напрямку розвитку обох країн ми бачимо, що Україна намагається розвиватися і йде шляхом до Європи, до євроатлантичних структур. В той час як Росія все більше відсторонюється від Заходу.

І внутрішньополітичний, і зовнішньополітичний розвиток країн йде все з більшою різницею, йде іншими напрямками.

Я дещо довго і повно намагався відповісти на ваше питання, але якщо ми зараз підсумок зробим, то 1) в історичному сенсі немає єдності росіян і українців, 2) на актуальний час також з розвитку обох країн ми не можемо говорити про те, що це частини єдиного народу.

«Для нас дуже важливо, що є така можливість: отримувати на вигідній основі газ з Росії»

– Шановний пане Штефан Кайль! Два роки тому, у травні 2019 року, тут ми обговорювали з Вашим попередником паном Вольфгангом Мьоссінгером економічні санкції щодо Росії.

«Росія все далі віддаляється від нормальних людських цінностей, і все більше і більше людей там замислюються над тим, що в такої Росії немає майбутнього», – сказав тоді Вольфганг Мьоссінгер.

Що змінилося за два роки, що Німеччина, разом зі Сполученими штатами Америки, відмовилися від економічних санкцій щодо газопроводу «Північний потік 2»?

– Саме питання ваше щодо «Північного потоку 2», щодо цієї теми, могло б стати предметом великого цілого інтерв’ю. Тому я дещо розмежу деякі моменти.

Дипломати під час своєї роботи займають різні посади, і тому перетинаються з багатьма різними темами. Я за час своєї роботи був, серед іншого, в групі експертів, які займалися морським правом, і тоді саме піднімалося питання щодо першого «Північного потоку».

Під час своєї діяльності я дуже багато займався питанням «Північного потоку».

І ми знаємо, що минулого тижня відбулося дещо важливе, а саме зустріч американської і німецької сторони, які досягли єдності в питанні «Північного потоку», і вийшла в світ заява двох сторін щодо цього питання. І, я так розумію, ваше питання саме через це виникло.

Довга боротьба за єдиний висновок, і все, що відбувалося, є доказом того, що Німеччина переймається тим, що з цього поводу думає Україна.

За роботою (фото надано Генконсульством)

І ми маємо не забувати, що по-перше проєкт «Північного потоку» – це комерційний проєкт.

Так, безперечно, багато є заяв, що Росія використовує його для своїх власних цілей як зброю.

По-друге, те, що дуже часто забувають або не згадують – це те, що проєкт «Північний потік 2» не є проєктом чисто німецько-російським. Це європейсько-російський проєкт. Окрім німецьких підприємств, там також задіяні і французькі підприємства, наприклад, енергетична компанія «ENGIE», в якій французький уряд володіє десь 25%. І австрійське підприємство «OMV». І компанія «SHELL», яка є датсько-британською.

Тому ми маємо пам’ятати, що це не чисто російсько-німецький проєкт.

І подальша моя думка – це те, що Європа має приймати самостійно рішення щодо імпорту енергії до Європи. Це рішення не має приймати хтось зі сторони, наприклад, американський уряд.

Для нас дуже важливо, що є така можливість: отримувати на вигідній основі газ з Росії прямим шляхом, не стикаючись з додатковими митами. «Північний потік» йде через міжнародні води.

І для нас це дуже важливо як для країни, яка знаходиться на етапі переходу до використання більш «зелених» джерел енергії, на той перехідний період, поки Європа зможе повністю перейти на відновлювальні джерела енергії.

Є помилковою думка, що Європа таким чином стає дещо залежною від російського газу. Це не є правильним, тому що Європа також розрізняє, і є й інші імпортери газу, з інших країн, як, наприклад, з Норвегії. Або інші види газу з інших країн, і про це треба пам’ятати.

Якщо ми вже кажемо про залежність, то це взаємна залежність, тому що Росія теж залежить від постачання або від продажу своїх джерел енергії іншим країнам.

Я маю також вітати те, що Росія, ще з часів Радянського Союзу, показала себе як надійний постачальник енергії.

Але, як я вже на початку відповіді зауважив, ми дуже уважно ставимося і відносимося до тих побоювань, які висловлює Україна. І ми розуміємо, що є побоювання, по-перше, в питанні політики безпеки і в економічному аспекті.

Щодо економічного аспекту ми знаємо, що Україні дуже важливо отримувати кошти за те, що газ проходить по території України. Це близько $1,8 млрд, і ці кошти дуже важливі для України.

Я хотів би так сказати: у 2019 році, восени, були україно-російські перемовини, які мали домогтися домовленості за транзит, і результатом цієї домовленості стала угода про транзит до 2024 року. Саме до результату цих перемовин великий внесок зробила того часу Німеччина. Ми, зрозуміло, не є стороною цієї домовленості, але ми робимо все можливе, і будемо надалі робити все можливе, – і це також було зазначено в спільній заяві німецького і американського урядів: ми будемо робити все можливо, аби ця домовленість про транзит газу через Україну з 24-го була подовжена до 29-го року.

Крім того важливо зазначити, що ми є добрими партнерами і підтримуємо партнерство з Україною також у питаннях енергетики, а саме ми працюємо над тим, щоб Україна розвивалася у напрямку виробництва відновлюваних джерел енергії, трансформації вугільної промисловості і виробництві водню як одного з джерел енергії в Україні.

Тому в економічному сенсі Німеччина буде і надалі робити все можливе і буде стояти на тому, аби й далі тривав транзит газу через Україну.

Що стосується питання політичної безпеки країни, то це дещо складніше, тут є в нас побоювання і України, і Польської держави. Побоювання в тому напрямку, що якщо не буде транзиту газу через ці країни, то це дещо розв’яже руки Росії; якщо тільки буде «Північний потік 2», то це спричинить додаткову агресію або напад з боку Росії на Україну.

Моя особиста думка: ці побоювання дещо перебільшені.

І тут ми маємо повернутися знов до спільної заяви німецького і американського урядів, де досить точно стоїть, що «у разі, якщо Росія буде використовувати «Північний потік 2» у якості зброї, маніпулювання, або буде більшою агресія з боку Росії, то тоді сторони звернуться до нового механізму санкцій і будуть їх вводити. Німеччина і США будуть дуже уважно прислухатися до того, що Україна доповідає в галузі своєї політичної безпеки».

Але, зрозуміло, що це не є такі правові гарантії, які б хотіла Україна отримати: гарантії своєї безпеки, своєї територіальної цілісності.

Якщо, знову ж таки, ми підведемо підсумок під тим, що я сказав, то я повторюю, що Німеччина прислухається і надалі буде прислухатися до думки України щодо своєї безпеки, буде надалі піклуватися і підтримувати Україну у багатьох питаннях. І в енергетичному питанні, і в питанні безпеки ця підтримка триватиме й надалі.

До вашого зауваження щодо економічних санкцій. Я хочу сказати, що економічні санкції, які були введенні у відповідь за анексію Криму з боку Росії або за війну на сході України – вони тривають. Від них не відмовились, вони тривають, і їх подовжують надалі.

Це також була об’ємна відповідь на ваше питання, але і сама тема, якої ми зараз доторкнулися, дуже складна і дуже об’ємна. І саме питання, і сама тема досить емоційно обговорюються в Україні і досить емоційно сприймаються українцями. Часом дещо перебільшено, але я теж слідкував за висловлюваннями в Україні щодо цієї теми і мені навіть дещо сумно було деякі зауваження читати з цього приводу.

– Зрозуміло.

«Близько 50% громадян Німеччини є повністю провакцинованими»

Нова пандемічна реальність. Вже більше року світ співіснує з вірусом COVID-19. Розкажіть, будь ласка, про проєкти з протидії коронавірусній хворобі, які були профінансовані у Генеральному консульстві ФРН – в консульському окрузі, який включає п’ять східних областей України: Донецьку, Луганську, Запорізьку, Харківську і Дніпропетровську.

– Тут також треба розрізняти, бо є підтримка, яка надавалася безпосередньо за ініціативи Генерального консульства, підтримка, яка надавалася за окремі фінансові кошти Генерального консульства Німеччини, і також мала місце за цей час підтримка від Німеччини загалом – на білатеральному (двосторонньому – авт.) рівні через якісь інституції, і підтримка мультилатеральна (багатостороння – авт.), яка надавалася через міжнародні організації, наприклад, ЮНІСЕФ або Червоний хрест, – для протидії пандемії коронавірусній інфекції.

Якщо ми говоримо конкретно про ті проєкти, які Генеральне консульство Німеччини фінансувало як власні проєкти власними коштами, то, хочу зауважити, що в 2020-му, як і в 2021-му році, Генеральне консульство дуже швидко зреагувало на нові виклики через пандемію. У нас було реалізовано 7 проєктів, які були направлені на підтримку лікарень у нашому консульському окрузі, на додаткове лабораторне оснащення: для проведення тестів, медичними інструментами, медичними препаратами для закладів, аби подолати пандемію.

Передача в лікарню гуманітарної допомоги (фото надано Генконсульством)

Також такі посередницькі організації, як «GIZ», яка всім відома, або німецький банк «KfW», які надають фінанси. Через нас найчастіше роблять, але це не наші власні фінанси – вони просто надають кошти, як кредитні, наприклад, для окремих лікарень.

Або, якщо ми конкретно кажемо про COVID-19, то не всі ще знають, але є така міжнародна ініціатива COVAX. Ініціатива виникла через об’єднання європейських країн, які об’єдналися задля того, аби по всьому світу допомогти тим країнам, в яких немає достатньо вакцини, допомогти постачанням вакцини проти COVID-19.

Якщо ми про цю ініціативу COVAX кажемо, треба зазначити, що Німеччина внесла найбільшу фінансову частину для організації цієї платформи, її реалізації, і ця сума вимірюється в мільярдах – не гривень, а доларів.

І на основі цієї ініціативи COVAX десь 100 країн мають можливість або отримали вже додаткові вакцини від COVID-19.

Я ще раз ознайомився з цифрами: в Україну зараз близько 4 млн вакцин ввезено і з них близько 2 млн – це вакцини, які було завезено на основі ініціативи COVAX.

– У Німеччині головним інститутом охорони громадського здоров’я є Інститут Роберта Коха. Які поради і прогнози дають спеціалісти цього інституту з приводу пандемії COVID-19?

Чи можна пандемію побороти вакционуванням? І яка взагалі ситуація в Німеччині з вакцинацією?

– Дуже важко робити якісь прогнози або щось точно казати в умовах цієї пандемії, але ви вірно зауважили, що Інститут Роберта Коха дуже добре консультує. Якщо ми кажемо про ситуацію з вакцинацією в Німеччині, то на даний час десь близько 50% громадян Німеччини є повністю провакцинованими.

Проблема, мені здається, наразі в Європі не через те, що недостатньо вакцини проти COVID-19 у наявності – вакцини наразі в достатній кількості є, але скоріш проблема через те, що недостатньо є тих, хто хоче або готовий провакцинуватися.

Моя думка, і цю думку також поділяє Інститут Роберта Коха, що важливо наразі щоб провакциновано було як можна більше людей у світі, Європі. Це не єдина передумова, але тільки таким чином ми зможемо побороти пандемію COVID-19.

Безперечно, вакцинація є основним інструментом у подоланні пандемії, але не єдиним. Ми маємо і надалі думати про обережність, не забувати, що треба носити захисні маски, уникати великого скупчення людей.

Ми бачимо на прикладі Ізраїлю або Великобританії, де більша частина населення, майже всі, були провакциновані, але цифри (кількість хворих – авт.) незважаючи на це зростають.

Що важливо: вакцинація не є засобом для того, аби повністю уникнути ризику зараження. Це в першу чергу для того, аби, якщо людина вже захворіла, щоб перебіг був не таким важким. Вакцинація є основою цього. Вакцинацією ми намагаємося саме цього досягти.

Не менш важливо, що також зменшується (серед вакцинованих – авт.) кількість смертельних випадків, а це і є основною метою.

Тому моя особиста думка: вакцинуватися, вакцинувати якомога більшу кількість людей, тому що це – запорука того, що перебіг буде не таким важким, менша смертність і менший ризик зараження.

Зрозуміло, є певні питання: наприклад, питання вакцинації дітей. Тому що наразі немає вакцини той, що дозволена для вакцинації дітей проти COVID-19. Але дослідження не стоять на місці, вони крокують далі, розвиваються. І навіть вже є дослідження щодо того, що вакцина є ефективною і захищає також проти варіантних мутацій COVID-19.

Якщо казати про майбутнє… Я не є вірусологом або експертом в даній галузі, але моя особиста думка, що ми не подолаємо вірус так швидко – ще потрібен час для цього. Людство має навчитися жити поруч з цим вірусом. Він буде існувати і надалі, але важливо, що ми з часом зможемо певною мірою контролювати цю пандемію, контролювати цей вірус. На прикладі того, як це існує з подоланням грипу. Ми будемо щорічно, наприклад, вакционуватися, аби уникнути ризику зараження.

«Продивляється дуже помітно залежність між рівнем корупції і економічним розвитком»

– На офіційному сайті Генерального консульства зазначено: відповідальною особою з питань запобігання корупції є доктор Штефан Кайль. 

І редакцією нашої газети є організація, яка також бореться з корупцією. 

В сучасній Німеччині є корупція?

– Я хотів би для початку щодо вашого питання зауважити, що якщо у нас на сайті стоїть інформація що контактною особою з питань запобігання корупції є я, то це стосується не всього консульського округу або якихось окремих міст. Мова йде про те, що я є контактною особою і відповідальною особою за подолання корупції в нашому представництві – в команді Генерального консульства.

Тобто я надаю інформацію або ознайомлюю наших співробітників з правилами, аби корупція не мала місця в нашому представництві. Тобто це стосується тільки моїх співробітників і питання корупції в нашій команді.

Загалом, щодо питання. На мою думку, всюди, де є люди, де люди працюють, де люди ведуть якусь діяльність, має місце корупція. Але різниця полягає тільки в тому, в яких масштабах і як це відбувається.

Зрозуміло, і в Німеччині також є корупція.

Я зараз скажу таке, що проливає не дуже добрий світ на мою батьківщину. Але це офіційна інформація.

Я родом з німецького Регенсбургу. Це містечко з кількістю населення десь 200 тисяч осіб. І декілька років тому був такий випадок, вперше в історії, коли діючого обербургомістра було відсторонено від посади за обвинуваченням в корупції. На той час були просто висловлені підозри в корупції. Але був процес, було розслідування, потім його невинуватість було доказано. Але такий випадок був. І хоча в цьому випадку було доведено невинуватість, маю зазначити, що випадки корупції в Німеччині мають місце.

Якщо ми загалом кажемо про корупцію, є така організація Трансперенсі Інтернешнл, яка складає час від часу рейтинг корупційності окремих держав. І, якщо я не помиляюсь, то Німеччина в тому рейтингу займає 9 місце. Тобто це одна з країн, де корупція зустрічається найменше.

І якщо ми знову повернемося до цього рейтингу, то там продивляється дуже помітно залежність між рівнем корупції і економічним розвитком. В цьому рейтингу найвище – з найменшим рівнем корупції – знаходяться країни, де найбільший показник економічного розвитку. Найбільш економічно розвинені країни, з достатком. Це, перш за все, скандинавські країни, але в цьому списку досить високо стоїть і Німеччина.

Тому важливо пам’ятати, що корупція – це не тільки те, що веде до якихось штрафів, покарань, вона не тільки залежить від якихось моральних показників, але це також можна зазначити як таку ракову пухлину, яка загальмовує економічний розвиток.

Якщо ми кажемо про Україну, то, нажаль, тут корупція ще має місце і вона розповсюджена. Якщо ми знову звернемося до рейтингу Трансперенсі Інтернешнл, то за останні роки, треба зауважити, Україна дещо покращила свої показники і зараз знаходиться у рейтингу трохи вище, ніж це було декілька років тому. Якщо не помиляюсь, це 117 місце. Тобто десь у третій частині.

Це було і пріоритетом президента Зеленського: під час своєї кампанії він зазначав, що подолання корупції – це важливе завдання для нього та його команди в Україні. І ми бачимо, що за останні два роки є певний прогрес в цьому відношенні. Як доказ того: Україна має дещо кращі показники в рейтингу з рівня корупції.

Безперечно ще багато треба зробити в цьому напрямку, багато роботи ще попереду, але треба пам’ятати, що це завдання не якогось короткого періоду. Тому що корупція дуже глибоко знаходиться, десь в коріннях, і подолання її це навіть завдання поколінь.

Однією з запорук подолання корупції є також і відповідна, на доброму рівні розвинута судова система. Це незалежні суди, незалежні судді. І Україна тут також має певні успіхи, але ще багато роботи попереду.

З президентом України (фото надано Генконсульством)

Президент Зеленський має добрі наміри в цьому напрямку і намагається дещо зробити, але час від часу перешкоджають цьому або якось загальмовують цей розвиток певні круги.

– У березні цього року в інтерв’ю журналу «Огляд Україна Брюссель» посол Федеративної республіки Німеччина пані Анка Фельдгузен сказала:

«Корупція була проблемою, але нині, наскільки мені кажуть представники німецьких компаній, це питання менш важливе. Всіх більше турбує правова незахищеність».

Що це означає? І як Ваша країна порадить нам налагодити справедливість правосуддя?

– На це питання я вже частково відповів у своїй попередній відповіді.

Якщо ми кажемо про корупцію і про судочинство, це різні сторони однієї медалі.

Якщо підприємство знаходиться тут, важливо для підприємства, для компаній те, що вони можуть відстоювати свої права через незалежні суди, які є некорупційними, які є незалежними від когось або якоїсь організації. Будь-які суди. Щоб була можливість відстоювати свої права.

Україна це добре розуміє, і тому судова реформа наразі є дуже актуальною, вона просувається, і це та тема, яка найбільше обговорюється.

Ви самі знаєте про події, які відбувалися, коли добрі законі, які мали добрі наміри, а саме закон про офіційне оприлюднення інформації щодо майна або коштів певних суддів, – що Конституційний суд з цим зробив.

Ми знаємо, як на це відреагував президент: він намагався розпустити Конституційний суд. Що також є неправильним з боку права і судочинства, і це також є проблемою. Але ми бачимо, що є намагання щось зробити і обрати вірний шлях.

Україна дуже старається, і Україні дуже багато в цьому треба зробити.

Я також спілкуюся із представниками німецьких фірм, які тут знаходяться. Я не буду конкретно називати, але багато з них зауважують, що питання корупції ще залишається для них темою.

Як я зауважив, важливо організувати незалежні суди, незалежних суддів. Якщо все це буде розвиватися, тоді підприємства матимуть можливість утримувати свої права і буде розвиток.

«Тут прекрасні люди, прекрасне населення і це прекрасна країна»

– Дякую. Danke schön. І на завершення передаю Вам останнє слово нашої бесіди.

– Я ще раз хотів би подякувати за можливість поспілкуватися з вами в рамках цього інтерв’ю. Це моє останнє інтерв’ю в Україні, тому що я незабаром вже покину Україну і буду перебиратися до своєї наступної посади в якості Посла Німеччини на Ямайці.

Не хочу так підбивати підсумки, але, нажаль таке було, що підчас моєї роботи тут ця каденція пройшла під впливом пандемії коронавірусної інфекції. Це вплинуло на роботу, тому що це обмежило можливість особистих зустрічей. На жаль.

Мені дуже шкода, що в мене не було такої можливості в повному обсязі, тому що спілкування, зустрічі, особисті якісь знайомства – вони ніколи не будуть замінені якимось відеоконференціями або відеопосланнями, які ми робили підчас мого передування тут, як альтернативне спілкування.

Але це був для мене цікавий час, цікаве перебування тут, у східній Україні. Тут прекрасні люди, прекрасне населення і це прекрасна країна. В мене була – до пандемії – можливість офіційних зустрічей, знайомств і мало місце також і спілкування з громадянами, з громадянками цієї країни.

Хотів би також додати, що незважаючи на те, що тут я працював з досить маленькою командою, всі співробітники досить активні і досить багато щоденно роблять, щоб якось подолати наслідки конфлікту або допомагати в гуманітарних питаннях разом.

І на завершення я хотів би знаходячись тут, у східній Україні, ще раз повторити, що Німеччина залишається на стороні України і буде підтримувати Україну що стосується питання вирішення конфлікту. Чи то у Нормандському форматі або підчас зустрічей Тристоронньої контактної групи Німеччина буде робити зі свого боку все можливе, аби сприяти тому, щоб конфлікт було вирішено. Ми не маємо здаватися. Ми маємо далі над цим працювати, аби цього досягти.

На завершення я хотів би окремо подякувати всім тим, з ким нам довелося співпрацювати. Це і керівництво обласних адміністрацій, це і мери міст, з якими ми працювати, це і, в першу чергу також, громадські організації, яких є дуже багато тут і з якими дуже було цікаво і приємно працювати. Це було велике задоволення для мене. Я буду пам’ятати всю цю комунікацію, співпрацю.

Ну, і хотів би також додати, що минулого тижня мені випала велика честь разом з Послом Ізраїлю тут в Дніпрі посадити кавказьку липу – дерево на згадку і про мене. Таким чином, зараз тут в Дніпрі є дерево, під яким стоїть і моє ім’я, яке мене й надалі буде пов’язувати з Дніпром, і це для мене завжди буде доброю згадкою.

– Дякую.

Взяла інтерв’ю Олена Гарагуц

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: