Місцева Держпродспоживслужба грозить судом за ще не написані скарги, в яких йтиметься про корупцію її співробітників.
Маю серйозну ваду. Такий собі «прибамбас». Я – з числа небайдужих. Тих, кому важко промовчати чи пройти повз якесь неподобство, не звернувши на нього уваги, не спробувавши виправити ситуацію. Ну хоча б заради «спортивного» інтересу: вийде чи ні? За олімпійським принципом.
Чи не єдиний спосіб боротьби зі вселенським злом для мене, пересічного громадянина, – це звернення до різних установ : скарги, запити, пропозиції.
Одна з інстанцій, до якої періодично звертаюсь – це Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та прав споживачів. Її головне управління в Дніпропетровській області.
Приміром, з приводу порушення маскового режиму під час пандемічного піку COVID-19. У супермаркетах або салонах маршруток.
А мені з Держпродспоживслужби відповідають, що під час інспекції порушень не виявлено. Ви можете в це повірити? Щоби в маркетах і в маршрутках всі поголівно були б у масках? А про те, що ситуація саме така мені пишуть з Держпродспоживслужби, не кліпнувши оком.
Але навіть якщо вони дивом десь і зафіксують якесь порушення, то після їхнього втручання ситуація аж ніяк не покращується. Все триває. Що до, що після – жодної різниці.
Або пишу їм про рекламу іноземною мовою на бортах маршрутних автобусів та на електронних табло у салонах. Вимагаю привести тексти у відповідність з законами про рекламу та захист прав споживачів – добитися перекладу текстів державною або прибрати їх.
Отримую від служби відповідь, що наведені написи – не рекламні, а тому нехай лишаються на тій мові, якою написані.
Тоді я прошу перекласти мені ті тексти, щоби я знав, про що вони, аби пересвідчитися, що це – не реклама, як стверджує Держпродспоживслужба.
Вона відповідає, що не займається перекладами, бо це не входить до її компетенції, функції, обов’язку.
В такому випадку, як же ви знаєте, що ці тексти не рекламні, якщо не займаєтеся їхнім перекладом? Це ж очевидний абсурд!
Держпродспоживслужба пише, що вже відповідала з цього приводу, давши висновок про неналежність текстів до реклами, повторюватися не буде, а тому тему вважає закритою. Отак «працює» ця служба.
Отже, користі від неї – нуль. Тільки вона сама знає, для чого вона і чим корисна. Але не громадяни, не суспільство. Бо нічого не відбувається, скільки і з чим до служби не звертайся.
Тут можливі два варіанти. Або служба дармоїдська і отримує зарплату за нічогонероблення, вважаючи, що держава утримує її просто так. Або служба корупційна і її послуги з бездіяльності мають свою негласну ціну.
Хоча може бути і третій варіант – гібридний.
Згодом, читаю у пресі підказку для розгадки “секрету полішенеля”:
«За повідомленням офіційного сайту Нацполіції в Дніпропетровській області, головний спеціаліст одного із відділів Держпродсповживслужби вимагав від підприємця неправомірну вигоду у сумі 20 тис. гривень за видачу дозвільних виробничих документів.
Після отримання хабара він обіцяв “домовитися” зі співробітниками облуправління Держпродспоживслужби про отримання дозволу на експлуатацію обладнання для переробки та зберігання продуктів тваринного походження».
Звертаюсь до служби з вимогою розповісти подробиці: що за співробітник, в якому департаменті працював, від якого підприємства вимагав хабар, за який був затриманий?
В Держпродспоживслужбі відсилають за цією інформацією до правоохоронних органів.
А незабаром на очі потрапляє матеріал про шахрайські «звитяги» у головному, Київському офісі:
«СБУ викрила масштабну корупційну схему у Держпродспоживслужбі”:
“Кіберфахівці Служби безпеки України викрили масштабну протиправну схему у Держпродспоживслужбі. Керівництво цієї структури намагалося створити підконтрольне підприємство, яке протягом 2022 року мало незаконно «освоїти» понад 650 млн грн з держбюджету. За інформацією ДБР, керівники Держпродспоживслужби встигли розтратити майже 2,5 млн грн державних коштів.
Виконувачу обов’язків голови Держпродспоживслужби та його заступнику, а також чотирьом топ-керівникам вже повідомили про підозру. У четвер, 14 липня в Службі безпеки України повідомили, що викрито:
- в.о. голови Держпродспоживслужби;
- заступника голови Держпродспоживслужби;
- директора фінансового департаменту Держпродспоживслужби;
- керівника сектору державних закупівель Держпродспоживслужби;
- в.о. директора одного з державних підприємств;
- керівника приватної компанії.
«Виконувачу обов’язків Держпродспоживслужби, його заступнику, двом керівникам підрозділів, одному колишньому працівнику державної установи та приватному підприємцю повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України», – повідомили в ДБР.
Зазначається, що керівництво установи вигадало оборудку з фіктивною закупівлею програмного забезпечення аби привласнити собі кошти. Для цього був організований тендер на створення програмного забезпечення, який виграла заздалегідь визначена компанія».
Ніфігасє! Оце служба! Що в Дніпрі, що в Києві. В інших регіонах так само: “Співробітника Держпродспоживслужби, якого затримали у саду Шевченка, судитимуть” – це Харків; «Працівника Держпродспоживслужби затримали за підозрою у хабарництві» – а це Одеса. Усюди та сама історія: корупція, схеми, затримки “на гарячому”.
Цікавлюся в обласного управління Держпродспоживслужбі про її причетність до викритої шахрайської схеми з привласнення державних коштів на інформатизацію – чи не була у ті схеми втягнута і місцева філія? І взагалі прошу принагідно повідомити, наскільки обсяги неправомірної вигоди співробітників місцевої служби перевищують їхню офіційну зарплату; яка частка з того відраховується у Київ та чи не бажають посадовці здійснити явку з повинною, бо щиросердне визнання пом’якшує покарання?
А у відповідь служба… грозить мені судовим позовом щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, якщо я продовжуватиму звертатися до них із запитами подібного змісту.
Зауважте, Держпродспоживслужба пригрозила судовим позовом не за вже написані запити, а за майбутні. Тобто заздалегідь. Щоби їх не було зовсім. І це попри те, що у моїх зверненнях не було жодних тверджень. Лише питання. Виявляється, і це для Держпродспоживслужби – неприпустимо: «К ногтю его!». Конституційно закріплені права громадян на свободу слова, думки, збору й поширення інформації, звернення до держустанов – “та то таке”…
Якась дивна ситуація виходить: у вас – хабарі, арешти, цілі корупційні схеми і спецоперації, а судовий позов – до мене? За питання про рівень корупційності місцевої Держпродспоживслужби? Якби ж ваших так не «гребли» – одного за одним. Починаючи з найвищого керівництва. Як же мені, громадянину, бути спокійним за таких обставин? І чи маю я на цей спокій право, якщо відбуваються такі кричущі корупційні неподобства? Хтось, кому байдуже, промовчить, а я – ні. Я – за нульовий рівень толерантності до корупції та створення відповідної атмосфери в суспільстві.
Таке враження, що я отримав погрози судового переслідування не від української державної установи, а з якоїсь із путінської ерефії. За локацією, географічно, Держпродспоживслужба знаходиться в Україні, але ментально та ідеологічно – вона, здається, там, у рашистському Мордорі.
Про яку таку ділову репутацію, честь і гідність мені написали з Держпродспоживслужби, якщо вона пронизана корупцією від гори до низу? Чи можна взагалі уявити, щоби якийсь співробітник Держпродспоживслужби не був корупціонером? Чи існує такий в природі?
Репутація – це зовсім не те, що ви самі про себе думаєте, а те, що про вас думають інші – суспільство. А воно думає про службу відповідно до вищенаведених повідомлень у пресі. Яка, до ср@ки, «ділова репутація»? Мовчали б уже в ганчірочку про свою « честь та гідність».
Служба якщо і виграє суд, то не тому, що не корупційна, а тому що суд – такий самий, як і вона.
Через такі служби і суди, ми й досі не в ЄС і не в НАТО. Адже з таким корупційним смородом, від якого не продихнеш, нема що робити в європейській світлиці. А якщо ми не в НАТО, то і маємо… Оці всі ракети, яки падають на наші голови, всі ці катастрофічні руйнації та смерті – це в тому числі і ваша заслуга: отаких служб і судів.
Найсмішніше буде, якщо я програю суд, а невдовзі після того затримають, як і годиться, “на гарячому” тих, хто подав позов на захист своєї “честі, гідності та ділової репутації”. Враховуючи сучасні українські реалії, така ситуація – цілком вірогідна.
Олексій Мазур