Вонючий переділ пахучої приватної власності

20 квітня 2012 о 08:27 - 1160

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


У 2005 році моя мати, Лариса Вікторівна Фоміна, на матеріальних підвалинах колишнього районного побутового комбінату створила в нашому селищі Пок­ровському Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Побут» й спочатку очолила його як директор, а перегодом придбала контрольний пакет акцій (76%) і юридично стала основним власником підприємства. Тоді ж за символічну річну плату – 10 грн. – уклала п'ятирічні орендні угоди з пайовиками (переважно приватними підприємцями-перукарями, котрі обслуговували своїх клієнтів у тому ж приміщенні).

2010 року строк майже дармового користування закінчився, і мати запропонувала орен­­дарям-співвласникам продовжити спільне утримання «Побуту», але не за «смішні», а за ринкові ціни. Все ж бо – елект­роенергія, вода, теп­ло та інше – дуже подорожчало. Та перукарі відмовилися; взагалі припинили платити за утримання і користування приміщеннями; почали «шукати захисту» у різних місцевих політичних партій, у райдержадміністрації, прокуратурі, міліції. Доскаржилися до місцевої «хвеміди».

Та в Покровському район­ному суді позивачі-відповідачі самі не погодилися на мирову, і рішення суду про примусове стягнення орендної плати за користування приміщеннями не дочекалися. А в майновий спір втрутилася, зрештою, і райпрокуратура. У тому ж році бдителі закону порушили кримінальну справу за версією («фактом») імовірного «розкрадання майна» ТОВ «Побут». Пішли перевірки (між іншим, за скаргами не лише сущих, а й покійних співвласників та орендарів), обшуки, вилучення документів «пахучого» приватного (!) підприємства. Куди прокурорам не варто би, здається, й носа свого сунути.

За заком, як би смачно акціонерне підприємство не пахло, прокурорам втручатися зась! Воно ж не державне, а приватне!.. Утім, судове провадження цивільної справи і прудкий прокурорський «нагляд» за млявою «законністю» тривають у Покровському й досі. На початку цього року помічник прокурора Покровського району М. Левешко «раптом» переадресував висмоктане з пучки звинувачення «за фактом розкрадання» на мою матір Фоміну Ларису Вікторівну і по ст.191 ч.2 та ст.364 ч.1, персонально перекваліфікував позаторік порушену кримінальну справу персонально проти неї. Начебто моя мати обікрала саму себе!

А пронозуватий районний прокурорський співробітник-бдитель закону так перейнявся вигаданим «злочином», що оголосив матір у розшук і осоромив на весь світ. 3 квітня 2012-го, коли мати, довідавшись, нарешті, про «оголошення» її в розшук, з адвокатом прийшла у Покровську райпрокуратуру, її арештували за «ухиляння від слідства».

За тлумаченням захисника, з матеріалів «слідства» виходить, ніби Лариса Фоміна ховалася від слідства (хоча їй не вручали і вона не одержувала – не підписувала ніяких документів про обмеження пересування районом, Дніпропетровською областю і Україною!).

А згодом, 5 квітня, суддя Покровського райсуду Пустовар О.С. постановила запроторити обвинувачену за грати…

Навіч – безсоромне, грубе свавілля й хамське втручання у перерозподіл приватної власності дружної «каральної трійки»: покровської прокуратури, міліції і суду.

Навіч – «законна» рейдерська атака «законників» з тризубами над лобами і в суддівних мантіях, від чого потерпає моя злочинно позбавлена волі мати і вся наша сім'я.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: