не ПРАВОВА ДЕРЖАВА

01 серпня 2012 о 19:25 - 16280

Громадянське суспільство, так як і “рівність”, “свобода”, “верховенство права”, поняття безпосередньо пов'язані з теорією і практикою захисту прав людини. І ці поняття, справді, як мантру повторюють політики, теоретики та громадські діячі в державах, які позбулися тоталітарних режимів і будують демократію.

Чому вище зазначені складові є такими важливими і до чого призводить їх втрата ми вже можемо спостерігати на прикладі держави Україна.

Дуже гарний приклад щодо існування правової держави у одній з своїх лекцій приводить польський правозахисник Марек Новіцкі. На його думку, колоніальна Англія була правовою державою.

“Уявіть собі Індію часів Ганді, з монопольним правом на солеваріння: тільки у англійців є право займатися солеварінням і більше ні у кого”, — говорить Новіцкі — “І одного разу, на березі річки з'являється 10 індусів і явно, не звертаючи ні на кого увагу, займаються солеварінням. З'являється поліцейський і хапаючи всіх за вуха тягне в тюрму”… Думаю, ми всі пам'ятаємо подальший розвиток подій. З кожним днем індусів ставало все більше і більше і коли на четвертий день протесту в тюрмі знаходилось 10 тисяч індусів-солеварів, англійці відмовились від монопольного права на солеваріння. Бо в тюрмі вже не було б місця для нових бранців. Отже такий закон не може діяти, бо його не можна здійснити. “В голові англійського губернатора не могла виникнути думка, щоб в четвер ставитись до людей та законів інакше ніж в понеділок”.

Далі Новіцкі наводить інший, протилежний приклад — можливу відповідь тоталітарної влади, наприклад комуністичної, на аналогічну ситуацію.

“Якщо б в перший день засіло б 10 людей, з'явилася б поліція, всіх дубинками поколотила б, а потім, можливо б, шістьох кинула б в тюрму, а чотирьох відпустила. І всі б думали б що вони КГБешники чи якісь там інформатори, і одночасно ще 5 людей, які взагалі не займалися солеварінням, ще додатково кинули за грати. Таким чином всі думали б: “Як що я буду займатися солеварінням мене можуть посадити, а якщо я не буду займатися солеварінням мене можуть посадити… чи не посадити. Влада може зробити зі мною все що завгодно…, я знаходжусь в руках влади, і тут немає чітких правил гри, вони відсутні”. Останні 3 роки відчуття дежавю виникає у українців, яким свого часу довелося пожити при владі “совєтів”.

Втім, нинішню владу важко запідозрити в тому, шо вона не знає що робить. Візьмемо хоча б голосні справи лідера опозиції Юлії Тимошенко та членів її кабміну.

Не секрет, арешт, а потім і засудження Тимошенко сприяли формуванню серед громадян країни думки, що “влада може зробити і зі мною все що завгодно”. Справді, якщо засудили лідера опозиції, партія якої, згідно останніх соціологічних досліджень, має найвищий рейтинг в країні, то що говорити про інших громадян країни. До речі, саме в цьому, кілька днів тому, мене переконував один з доволі впливових дніпропетровських бізнесменів.

Таким чином, влада не вдаючись до масових репресій (принаймні поки що) посіяла в суспільстві атмосферу страху.

Як відомо, Європейський суд з прав людини 28 серпня проведе публічні слухання справи "Тимошенко проти України". Після публічних слухань суд продовжить свою роботу у закритому режимі. Рішення буде оголошено на більш пізньому етапі.

Але вже сьогодні з великою долею ймовірності можна спрогнозувати, що Європейський суд справ людини задовольнить скаргу захисту екс-прем'єра щодо незаконності її затримання 10 серпня 2011 року. Нагадаю захист Юлії Тимошенко вважає, що внаслідок дії та рішень українських судів та влади були порушені положення Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, йдеться про ст. 3 (заборона на принижуюче гідність поводження або покарання), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 8 (право на приватне життя) та ст.. 18 (обмеження використання обмежень щодо прав).

Скаргу, подану 10 серпня, доповнено фактами стосовно побиття Юлії Тимошенко під час силової госпіталізації з Качанівської колонії до лікарні, про оголошення нею голодування на знак протесту проти жорстокого поводження, а також щодо встановлення постійного відеоспостереження у колонії та лікарні.

Влада, звісно, категорично спростовує факт побиття, але що заважає представникам пенітенціарної служби, враховуючи факт наявності відеоспостереження, продемонструвати відеозйомку транспортування Тимошенко до лікарні?

На велику увагу мають заслуговувати і висловлювання представника верхньої палати парламенту Великої Британії, один з видатних британських юристів сучасності лорда Джона МакКласкі, який вважає, що судовий процес, який проходив над екс-прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко у так званій "газовій справі” (по статті “перевишення службових повноважень”, яка нам дісталася у спадок ще з СРСР — автор), не може бути визнаний чесним та справедливим.

"Я не знаю достатньо багато, але з того, що бачив і читав, можу зробити висновок — це не той суд, який був би визнаний чесним у Британії. І я не думаю, що такий суд може бути визнаний чесним Європейським судом з прав людини, апелюючи до 6 статті Європейської конвенції з прав людини", — сказав Джон МакКласкі у інтерв’ю одному з українських інтернет-видань. Подібної думки притримується левова частина авторитетних європейських правників, і що важливо правозахисників, з думкою яких теж можна ознайомитись в пресі.

Так що в даному випадку очевидним є ще одне: всі спроби української влади довести світові, що “український суд є чесним і неупередженим”, і що “ми маємо справу з кримінальним злочином, — ми боремось з корупціонерами” і що ніякого вибіркового правосуддя в країні немає, виявились марними. Бо достатньо просто зайти в мережу інтернет (ознайомитися з результатами журналістських розслідувань) щоб переконатися: саме за правління Віктора Януковича та “Партії регіонів” корупція набула небувалих масштабів. І за це нікого з своїх не саджають.

А в нещодавно оприлюдненій заяві однієї з найавторитетніших правозахисних організацій світу Freedom House говориться, що порівняно з минулим роком в Україні відбувається нова тенденція, а саме фамілізація влади.

"З часу оприлюднення попереднього звіту Freedom House найбільш вартим уваги моментом є так звана фамілізація, тобто роль родинних зв'язків у зміцненні влади та корупції в Україні. Цей термін, який ми вперше почули під час нашого моніторингового візиту у квітні 2012 р., показує, як посадовці, зокрема Президент Янукович і його оточення, не просто збагачувалися при владі, а їхні родичі ставали заможними та впливовими з дивовижною швидкістю. Інші спостерігачі називають це тенденцією створення "сім'ї", у якій сини та друзі Президента здобувають дедалі більше політичної та економічної влади", — сказано в звіті.

"Підтверджує цю тенденцію зокрема останні призначення на вищі керівні посади у державі. Останнє призначення керівників Нацбанку, податкової служби, МВС, Мінфіну посилили контроль "сім'ї" над основними важелями влади", — йдеться у звіті.

Водночас експерти зазначають, що порівняно із минулим роком більшість ключових пересторог Freedom House щодо України залишаються в силі, а в окремих випадках ситуація суттєво погіршилася, що особливо проявляється у вибірковому переслідуванні лідерів опозиції та у корупції.

Україна продовжує скочуватись до новітнього тоталітаризму. І все очевиднішим є наступне: без наявності правової держави і вже більше того, без якогось елементарного правопорядку неможливе будівництво ефективної системи захисту прав людини. В кращому випадку, ми опинимося на місці радянських дисидентів, які скаржились владі на порушення їх прав як засуджених посилаючись на свої права закріплені в Конституції, не до кінця розуміючи, що всі ці “конституції” писались для демонстрації справедливого радянського ладу союзним народам Африки.

По роду своєї діяльності мені часто доводиться бути на масових акціях, в тому числі організованих опозиційними політичними силами. Вже не раз на власні очі спостерігав напади людей спортивної статури на мирних громадян. Вся вина, яких очевидна, була в тому, що вони підтримували своїх засуджених лідерів або просто мітингували проти політики чинної влади. І що викликає особливе занепокоєння, дії молодиків, у відкриту, координувалися людьми в погонах, що є не лише перевищенням їх повноважень, але і порушенням Основного закону України. Зокрема, стаття 3 КУ. Прямо говорить, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Про це правозахисникам могли розповісти десятки тисяч людей, які зазнали побиття у відділках міліції, або будь-хто з нас — громадян України, бо згідно законодавства кожен громадянин України має право на отримання безкоштовних ділянок землі під будівництво власних будинків, дач, гаражів. Відразу запитання, ви багато знаєте людей хто скористався цим своїм законним правом? А іншими правами?…

Нагадаю, що на початку цієї статті ми зазначили, що крім “верховенство права”, поняттями безпосередньо пов'язаними з теорією і практикою захисту прав людини являються свобода та рівність, які передбачають існування громадянського суспільства.

Буде зайвим в черговий раз займатися дефініцією термінів громадянське суспільство та свобода… Але не завадить згадати, що ще в античні часи виникло поняття громадянське суспільство, — це поняття зводилось, в першу чергу, до занять політикою невеликої групи вільних людей. Воно передбачало права і обов'язки людей, які відносяться до участі в прийнятті політичних рішень та до участі в громадському житті.

Як зазначає правозахисник Зузанна Фіалова, з плином часу громадянське суспільство стало означати таку область суспільного життя, яка являється незалежною від державної влади і політичних рішень.

“Традиційна основа того, що зараз в значній мірі складає зміст поняття “громадянське суспільство” як незалежні і самоврядні асоціації і інститути закладалося в Європі в період пізнього середньовіччя. Завдяки розвитку ремесел і торговлі почали з'являтися острівками свободи”, не підлеглі державній владі. Такими острівками були вільні міста, ремісничі цеха, банки, університети. Ці центри маючи значні привілеї з часом перетворилися в суспільну і економічну силу з якою повинна була рахуватися держава”.

В 20 сторіччі, на думку Фіалової ,зачатками сучасного громадянського суспільства були групи екологів, джаз-клуби, незалежні центри соціальної допомоги.., або ж широкі суспільні рухи на кшталт “Солідарності” в Польші, діяльність яких врешті-решт призвела до падіння тоталітарних режиму в своїх країнах.

Як що говорити просто, діяльність громадянського суспільства — це ще і відносини між владою і громадянами. Його механізми корисні для здійснення контролю за “власть імущімі”

В розвинених країнах громадянське суспільство змушує владу рахуватися з собою, нагадуючи “хто в домі господар”. Ми вже визначились, що основу громадянського суспільства складають представники так званого середнього класу, а також громадсько активні люди.

Що ж ми маємо в умовах нібито незалежної країни? Ми маємо владу, яка нищить середній клас — як у випадку з податковим кодексом, — ми маємо владу яка гнобить пенсіонерів і зовсім нічим не допомагає молоді. У нас правоохоронна система існує не для захисту громадян, а для контролю над ними. Яке це все має відношення до захисту прав людини? Саме безпосереднє. Без створення системи стримувань і противаг, без функціювання громадянського суспільства з можливостями прямого впливу на владу ми не зможемо гарантувати людям забезпечення їх елементарних прав.

А всі сентенції щодо прав і свобод людини і громадянина, як однієї з основних цінностей держави, викликатимуть у владної верхівки лише насмішки. Що ми зараз і спостерігаємо.

Поділитися: