Переможний травень: Дні героїв

22 травня 2011 о 19:29 - 1618

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Якщо порівняти заяви ПР про події у Львові 9 травня 2011 року та сюжети про те ж саме на деяких “загальноукраїнських” каналах, то очевидним стає, що чинна окупаційна влада не побачила у Львові озброєних провокаторів-українофобів, а списала все лише на «озвірилих» націоналістів. 

Звичайно, про власну провокацію із законом про червоні прапори регіонали сором'язливо промовчали!

Як резонно відзначає один з українських політтехнологів, немає жодного виступу Азарова, де б він не валив все на своїх “папєрєднікав”. А як не вдається валити на “папєрєднікав”, біло-голуба братія заводить стару шарманку про “азвєрєлих националістов, раскаливающіх страну”.

Хто ж насправді роздирає країну?! Купка безідейних олігархів-космополітів з розвиненим хапальним рефлексом і їхні союзники – партія ідейних маніяків КПУ. Закляті вороги – «буржуї» з регіоналів і «пролетаріат» КПУ знайшли один одного у спільній справі — знищення територіальної цілісності України. Перші забезпечили прийняття «закону про прапор перемоги» у парламенті, котрий не могли, а можливо просто – не хотіли в попередні роки пропонувати комуністи, і забезпечили потужну інформаційну кампанію в підтримку своїх антиукраїнських законів. А комуністи в свою чергу нашвидкуруч закинули в організований бедлам свою «ідеологію» і тактику пролетаріату в справі провокації – перекручування фактів історії, масові безлади, вуличні зіткнення. Ось, і маємо червоний прапор на 9 травня, заїжджих гастролерів у Львові і істерику російських та “наших” доморощених олігархічних ЗМІ.

Тактика комуно-буржуїв – по-диявольськи хитра та витончена: брехня; нахабство; бандитизм.

Влаштували 9 травня 2011 провокацію у Львові? – «Звинувать у цьому львів’ян. Розділяй країну. Зіштовхуй лобами плебс. А тоді, володарюй»… 

Вони так робили і 70 років тому, під час Другої світової війни. Переодягнені відділи НКВС, під маркою УПА, нищили цілі сім’ї з мирного населення на заході країни, а потім звинувачували в цьому бандерівців, демонструючи «східнякам» фото знищених молодих вчителів зі Сходу. Так, бандити намагалися повісити власні злочини на Визвольний рух.

При всій повазі до простих воїнів героїв червоної армії, які боролися проти Гітлера (але не за сталіна), в лавах якої воювали два моїх прадіди, зауважу: краща доля для українського народу можлива лише в Українській Соборній Самостійній Державі (УССД). За яку боролися українці в складі ОУН і УПА. А ще раніше – воїни УНР (Українська Народна Республіка), бійці Холодного Яру, запорізькі козаки…

У вільній від олігархів та комуністів державі всі питання (в тому числі і соціальні) нині поневоленого народу будуть вирішені.

Комуно-олігархи ж хочуть, щоб українці і надалі мовчки терпіли новітнє пограбування нашого народу і не боролися за кращу долю.

І одне з найголовніших завдань яке вони собі поставили – відволікти народ від власних економічних провалів — натомість, створити атмосферу істерики на тему «Святкування Дня перемоги» було виконано. Перші дні після львівських безладів заголовки переважної більшості ЗМІ сповіщали лише про єдину проблему українців – підняття «прапору перемоги» у Львові…

Разом з тим всі забули про те, що травень місяць складається не лише з «дня пабеди». Цей місяць в українців мусить бути ще одним складовим національної гордості. В травні відбулися не менш важливі подій, без яких Україна не відбулася у сьогоднішньому територіальному вигляді, це й 1 травня (1648) – Перемога  Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами і факти більш близького минулого 3 травня – Відділ УПА зліквідував ген.-полк. НКВС Москаленка (1946), 12 травня – Битва УПА з німецькими військами у м. Колки (1943).

Ми не маємо права забувати про героїчні події і людей, що  з ними позв’язані. Один з постулатів українця-патріота – «пам’ятай про Великі Дні наших Визвольних змагань». І згідно з цим віддати шану Великим Українцям: 3 травня – комуністи замордували Миколу Міхновського (1924), 16 травня – Вибухнуло повстання політв’язнів в Кінгірі (1954). Придушуючи повстання, за наказом Москви, військові танками задавили близько 300 українських жінок-повстанців, 23 травня від рук московського терориста Судоплатова загинув полковник Євген Коновалець (1938).

25 У Парижі загинув гол. Отаман Симон Петлюра (1926), 31 – На Кубані комуністами розстріляно десятки тисяч українців: чоловіків, жінок, маленьких діточок. (1922).

А 23 травня сучасна Україна відзначає День Героїв. Ми закликаємо відзначити це свято, як належить українцю-християнину – всупереч провокаціям влади зробити крок до об’єднання українців під державним синьо-жовтим прапором.

Пов’яжи на одязі, сумці, автомобілі, будівлі синьо-жовту стрічку.

Подаруй синьо-жовту стрічку рідним, друзям, колегам по роботі.

Кольори національного прапору мають об’єднати всіх, кому дорога свобода і незалежність України.

Хай наші стрічки продемонструють: ми пам’ятаємо дати нашої справжньої історії та готові захищати свою країну! І в цьому ми єдині — від сходу до заходу!

P.S. На днях Віктор Янукович підписав закон про червоний прапор. Тим самим вчергове продемонструвавши, що він є резидентом-гарантом компартії   (це близько 2% населення), і аж не як – президентом всієї України.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: