Театр абсурду довкола Довгої Балки

24 грудня 2019 о 05:41 - 13516

Avataradmin


Театр абсурду довкола Довгої Балки

Розпочавшись 21 листопада о 16 годині, громадські слухання щодо оновленого Генерального плану міста Дніпра швидко продовжилися скандалом та завершилися скандалом. Власне, слухання закінчилися в дніпровському Будинку мистецтв – будівлі колишнього кінотеатру «Червоногвардієць», – а скандал, в різних формах, триває і досі.

І такий розвиток подій був визначений наперед. Теоретично, на подібному заході представники розробника змін до Генерального плану – Державного інституту проектування міст «Діпромісто» з Києва – та місцеві автори конкретних проектів мали представити громадськості свої напрацювання, а громадськість – висловити зауваження.

Практично ж, підлеглі Дніпровській міській раді структури організували слухання так, що конфлікт був неминучим. Інтерес організаторів полягав в тому, аби формально провести затвердження «вже вирішених питань».

Серед учасників же було кілька груп зі своїми вагомими причинами для невдоволення. Перша – мешканці нижньої частини Довгої (в різні часи – Жандармської та Червоноповстанської) балки та їх група підтримки. Вони були незгодні з планами відведення балки під висотну забудову та прокладення автотраси, зі знищенням історичних будинків та «закаткою» річки Жабокряч у колектор.

Друга – захисники архітектурних пам’яток та частина дніпровських архітекторів. Їх категорично не влаштовували прийняття генерального плану міста за відсутності опорного історико-архітектурного плану (що є грубим порушенням законної процедури) та неадекватні сучасним умовам пропозиції, які генплан Дніпра успадкував ще від радянських документів 70 х років.

Наступною була група на чолі з відомою голосними акціями Тетяною Лампікою. Основні їх претензії стосувалися функціонування міського звалища в Діївці та дотримання санітарної зони в планах побудови сміттєпереробного заводу. Подібні ж претензії виникли й у тих присутніх на слуханнях містян, біля будинків яких генеральний план передбачав зведення крематорію.

Всі хотіли почути відповіді на свої питання. Та відповідати виявилося… нікому! Ще під час відкриття слухань представнику міської ради пану Голубу присутні закидали, що нема кому доповідати щодо історико-архітектурного опорного плану. У відповідь почули, що присутність доповідача по цьому питанню «і не планувалася», а трохи пізніше пропозицію «поважати людей, що приїхали з Києва». Автор проекту по найбільш конфліктному питанню – забудові Довгої балки – на слуханнях не з’явився взагалі.

Головний архітектор Дніпра Дмитро Волік перед початком слухань із впевненим виглядом розповідав присутній пресі, що сперечатися нема про що, бо всі рішення вже прийняті. Через годину ж після початку, побачивши, як повертається справа, він вирішив за краще піти, не привертаючи зайвої уваги.

 

Дмитро Волік, головний архітектор Дніпра, пішов з середини громадських слухань

 

А в залі на той час атмосфера була напружена. Мешканці Дніпра чекали відповідей на конкретні питання. Гості з Києва, замість того, почали розповідати загальні факти про площу території міста, його промисловість, транспорт, населення та перспективи Дніпра в контексті будівництва транспортного коридору «Європа Азія». Схоже це було не так на представлення громаді серйозного документу, як на зачитування Вікіпедії.

По ходу виявилося, що автори Генерального плану не володіють реальними даними по багатьох важливих для міста питаннях, а на всі претензії кажуть, що працювали з цифрами, які надала місцева влада. Досить швидко презентація набула анекдотичного забарвлення: якщо перший доповідач сказав, що Дніпро знову перестав бути містом «мільйонником» і спрогнозував подальше знелюднення його до 832.000, то наступний стверджував, що в Дніпрі зараз 1.006.000 мешканців.

Невдоволення якістю представленого проекту представники «Діпроміста» намагалися збити «залізним» аргументом: якщо плану не буде, то в місті буде хаос. На це один з мешканців прилеглої до балки вулиці Південної зауважив: хаос буде, якщо в місті не буде проведено інвентаризації та перепису населення, адже запропонований громаді варіант генплану не ґрунтується на реальних статистичних даних.

А далі обурення в залі зростало чи не з кожним «одкровенням» від «Діпроміста». Твердження, що автотранспорт в Дніпрі є більшим забруднювач, ніж промисловість, викликало питання Тетяни Лампіки – звідки взяті такі дані? Скільки-то задовільної відповіді, традиційно, не було.

Коли ж мова зайшла про зелені насадження – болісну для Дніпра тему через величезні втрати з 2016 року і понині – київських гостей почали прямо звинувачувати в брехні та незнанні реалій міста, для якого вони писали Генеральний план.

Питання щодо адекватності озвучуваного киянами виникли не лише у небайдужих громадян, й у присутнього на слуханнях визнаного фахівця, старшого наукового співробітника НДІ біології Дніпровського Національного університету, члена громадської ради при обласній адміністрації, одного з авторів «Зеленої програми Дніпра» Бориса Барановського.

На закиди щодо неадекватності даних, на яких побудовано проект Генплану, представники «Діпроміста» повторювали, що дані їм надали структури Дніпровської міськради, «Чому ви про це не питаєте місцеву владу?», на що Лампіка відповіла з місця: «Тому, що у нас мер – дебіл!».

Що далі, то дивнішими ставали пропозиції змін до Генплану. Будівництво індустріального парку та житлових будинків на території колишнього заводу «Інтерпайп» – проект, який в разі здійснення створить додаткове навантаження на Новий міст.

Але будівництво додаткового мосту пропонується здійснити між наявними Амурським та Кайдацьким, з виїздом на вулицю Криворізьку.

На Новий ж міст пропонується вивести ще одну автотрасу через незабудовану частину Довгої балки та… тунель під центром міста.

Потім у активіста Артема Касьяна з Діївки виникли питання щодо планів будівництва сміттєпереробного заводу. У Барановського – щодо долі природної території заказника «Лівобережний». Учасник руху за збереження архітектурної спадщини Дніпра Олександр Волок нагадав, що на слуханнях немає історико-архітектурного опорного плану міста, який є невіддільною частиною генплану і без якого слухання – профанація.

Зупиняючись на цьому питанні, треба зазначити, що відносно історико-архітектурного плану головний архітектор міста обіцяв того вечора, що назавтра його винесуть на містобудівну раду. Правда, щось пішло не так, і на обговорення його не винесли не те що назавтра, а й до цього часу, а суперечливих моментів в офіційно не розглянутому його варіанті вистачає.

В неофіційних дискусіях йому закидають невідповідність нормативним документам, сумнівної добросовісності помилки щодо категорій об’єктів культурної спадщини та фактичний дозвіл зводити будівлі до 40 метрів висотою в історичних ареалах міста.

А поки що, на слуханнях остаточно виявлялося, що представники «Діпроміста» не враховують стану справ в Дніпрі. Так, на конкретну претензію, що багато зелених зон на берегах фактично знаходяться на виходах забрудненої незаконними врізками дощової каналізації і містянам пропонується купатися в фекаліях, вони спромоглися відповісти лише, що по закону таких врізок не повинно бути.

На цьому фоні пропозиція по транспортному блоку – винести річковий порт кудись, але поки невідомо куди – вже не викликала особливого обурення.

Зате вже згаданий проект траси від Запорізького шосе через незабудовану частину Довгої балки з тунелем під центром міста зустріли вкрай незадоволено не лише захисники довкілля, але й місцеві архітектори.

Адже с часу створення цього ще радянського проекту на шляху тунелю зведено кілька будинків з фундаментами на бетонних палях, під якими тунель провести неможливо. Зрештою, більш ніж за три години від початку слухань, із зали озвучили вимогу внести до протоколу питання про окремі слухання щодо історико-архітектурного плану з встановленням охоронних зон довкола пам’яток.

Архітектор Олена Вандюк вибачилася перед гостям з Києва та пояснила їм ситуацію, в якій вони опинилися. Їх запросили, аби створити ширму, як частину «гри» міської влади. Адже люди прийшли на слухання дізнатися про конкретні проблеми детального планування. Автори таких проектів – місцеві, дніпровські. Але якраз вони на слухання не з’явилися.

Нарешті, один з присутніх в залі мешканців тих частин міста, що мають постраждати від змін в Генплан, запропонував голосувати за визнання слухань такими, що не відбулися. Адже на них не були присутні фахівці, компетентні для відповідей на питання громади. Пропозицію підтримали 37 голосів «за» при одному «проти».

Представникам міської влади, що проводили слухання, це не завадило казати по завершенню заходу: вони вважають, що слухання пройшли і процедуру дотримано.

Тим, хто уважно стежить за діяльністю дніпровської влади часів «команди Філатова», відома наступна риса їх поведінки: якщо вони кажуть, що «все вже вирішено», то справа, зазвичай, з розряду «мутних». Не стало винятком з правила і питання про забудову нижньої частини Довгої балки.

Як виявилося, на цю територію, частина якої заселена з першої половини XIX сторіччя і зайнята історичною цегляною забудовую, а частина є зеленою зоною з малою річкою Жабокряч, ще в листопаді 2018 року був складений детальний план.

Рішення «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Виконкомівською, Паторжинського, Гоголя та Чернишевського» міська рада ухвалила 21 листопада. Але при цьому не було зроблено необхідної з 12 жовтня для таких проектів стратегічної екологічної оцінки.

Подібну вибірковість в дотриманні законів можна зрозуміти: адже шанси на позитивний висновок по проекту забудови балки житловими висотками та гігантським паркінгом з «закаткою» річки в колектор дуже сумнівні.

А наслідки такого будівництва могли б виявитися самими несподіваними. Як приклад тих речей, які відомі мешканцям центру міста, але не враховані в жодному документі: Довга балка працює як вентиляційна труба, з якої в спекотну погоду на Катеринославський бульвар та вулицю Барикадну, приблизно до «Менори», дме прохолодний вітер.

Висотна забудова балки може порушити як вентиляцію в цій частині міста, так і порушити гідрологічний режим. Які менш очевидні наслідки вона може мати – мають сказати фахівці (яких замовники проекту забудови так старанно намагаються не залучати).

Мешканці будинку по вулиці Виконкомівській, 31, що виявився відсутнім на новому детальному плані, вважали свої права порушеними. Тож – вирішили обстоювати їх у суді.

Їх не влаштовувало ані те, що планується знести їх будинок в стилі модерн початку XX сторіччя специфічного саме для нашого «металургійного регіону» типу – з фасадом зі шлакової цегли, офіційно визнаний цінною історичною забудовою, яка перебуває в задовільному стані. Ані сума в 400 доларів за квадратний метр в самому центрі міста, яку вже пропонували декому з мешканців 10 розташованих там квартир. Ні – тим більше, те, що в цих планах не було дотримано навіть формальної законності.

Отже, пішли шукати захисту своїх прав в суді. Інтереси мешканців будинку представляв адвокат Романенко. Відповідача – співробітники Департаменту по роботі з активами Дніпровської міськради. Третьою особою в справі є замовник проекту забудови – ТОВ «Половиця», зареєстроване за адресою Торговельного центру «Дафі».

 

Будинок в стилі модерн початку XX сторіччя по вулиці Виконкомівській, 31, мешканці якого судяться з міськрадою проти зносу

 

Перша інстанція по справі – Дніпропетровський окружний адміністративний суд в особі судді Дєєва – у серпні 2019 року вирішив, що наявність цінних історичних будівель нових забудовників не обмежує, а Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» має застосовуватися до містобудівної документації, що розробляється після 12.10.2018 року – але ухваленого 21 листопада 2018 плану не стосується!

Отже, справа пішла до апеляції. Рішення Третього апеляційного адміністративного суду з головуючим суддею Чепурновим виявилося ще цікавішим. Суд долучив до справи надані стороною відповідача документи, згідно яких «Роботи щодо розроблення проекту <…> були завершені до набрання чинності Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», а саме до 18 вересня 2018 року, та передані замовнику», і на цій підставі вирішив, що застосування цього закону було непотрібне.

Тобто, процедури проходження плану території через офіційні міські інстанції, за логікою суддів Чепурнова, Мельника та Сафронової, не є його розробкою, а завершенням процесу розробки офіційного містобудівного документу є передача його від однієї приватної фірми до іншої.

Що ж. Справа чекає на касацію. Будемо сподіватися, що рішення, прийняте в Києві, подалі від специфічної дніпровської атмосфери, буде засноване не на альтернативній логіці.

А поки тривали справи у судах – на території, запланованій під забудову, відбувалися не менш цікаві речі.

…Вперше про плани забудови нижньої частини Довгої балки Геннадій Гаврилов, власник розташованої там СТО, почув за кілька років до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, і плани ті пов’язувались саме з цією подією.

Дніпропетровськ, як відомо, випав з числа міст, що приймали змагання, і про наміри будувати в балці не згадували до 2016 року. Тоді по балці почали ходити ріелтори, які, за спостереженнями навколишніх мешканців, скупали нерухомість для одного власника.

Першим купили кафе, яке виходило на вулицю Паторжинського. Далі викупили частину приватних будинків. Не без пригод – так, одному з власників дали нормальну ціну лиш після того, як «осіб спортивної зовнішності», що почали ламати огорожу ділянки, затримали викликані ним приватні охоронці.

Дійшла черга і до СТО, якою володіє Геннадій. Попередньої згоди досягли досить швидко. В обмін на територію в балці власник мав отримати іншу СТО в пристойному стані та не у віддаленій частині міста.

Ніякого результату з того не вийшло. Більшість запропонованих варіантів були або на околицях, або у геть занедбаному стані. Перемови були довгі й тяжкі.

Кілька разів Гаврилов спілкувався із людиною, для якої скуплялася територія, Леонідом Скляром, відомим як власник вже згаданого Торговельного центру «Дафі». Він, до описуваної історії зі спробою забудови балки, мав досить непогану, на загальному фоні дніпровської «бізнес-еліти», репутацію.

Однак, і пряме спілкування з ним не допомогло. З власниками єдиної серед розглянутих більш-менш рівноцінних СТО, на вулиці Лазаряна, представники Скляра не зійшлися в ціні.

Останні перемовини відбулися наприкінці 2018 року. Геннадій, вже не сподіваючись на адекватний обмін, пропонував ціну на рівні тої, за яку дехто з сусідів продав будинки – 700 доларів за квадратний метр. Скляр сказав «много», але іншої ціни не запропонував. Замість того сказав: «Краще вас обійти» і більше з Геннадієм не зустрічався.

На півроку справа начебто затихла. Лише в травні робітники, що посилались на Скляра, випиляли дерева довкола колишнього кафе і на березі річки Жабокряч.

А 19 серпня 2019 року з’явився «новий господар» СТО – Вадим Притула, восьмеро «тілоохоронців» та адвокат. Документи, які вони пред’явили на підтвердження своїх «прав власності», за свідченнями очевидців, викликали подив навіть у поліції з Жовтневого райвідділку, які бачили всяке.

Згідно тих паперів, мешканець Харкова Юрій Темнохудов позичив мільйон гривень на три дні під заставу цієї СТО та не повернув. Темнохудову ж нерухомість, начебто, перейшла в такий же спосіб. За документами, дніпровець Гаврилов позичав у харків’янина Темнохудова гроші під заставу СТО ще в 2013 році, оформивши угоду у нотаріуса в Донецьку.

Отже, викликана поліція подивилася на ці папери, вислухала вимогу «рейдерів» – щоб територію підприємства полишили всі учасники конфлікту, а приміщення було опечатано, – а потому заступник начальника відділення запропонував «новим власникам» забиратися геть і без рішення суду на їх користь не поверталися, доки він не викликав «Корд». Що ті й виконали.

Після того ані представники Скляра, ані представники Притули на контакт не виходили. Питання про належність СТО розглядається в судах. І знову – не без сюрпризів.

Спочатку в Жовтневому суді понад місяць ухилялися від того, аби накласти арешт на СТО. Потім адвокат «попереднього власника» Темнохудова запевняв, що його клієнт взагалі не був в курсі цієї історії.

Суди за порушені майнові права тривають. Захисники довкілля та архітектурної спадщини добиваються виправлення відхилень від законних процедур, яких припустилася міська влада в своєму бажанні сприяти забудовнику.

Будемо сподіватися, що далі в історії довкола Довгої балки з’явиться більше здорового глузду, ніж було досі.

Дмитро Долинський

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: