В Дніпрі вимагали волі для України

22 травня 2012 о 11:52 - 1497

В Дніпропетровську на 9-му кілометрі вшанували жертв політичних репресій.

В траурному мітингу прийняли участь представники об'єднаної опозиції -члени партій “Батьківщина”, “Фронт Змін”, “Свобода”, “Наша Україна”, а також члени громадських організацій та просто небайдужі дніпропетровці.

Активісти дніпропетровського обласного осередку громадської організації “Батьківщина Молода” розгорнули банер з зображеннями видатних українців, які кинули виклик нелюдській комуністичній системі і опинилися за гратами. Молоді дніпропетровці зробили імпровізовані грати, а на грудях повісили номери з цифрами — роками першого ув'язнення політв'язнів.

Священики УПЦ КП відслужили молебень за полеглими за Україну.

Після молебну молодь виложила з свічок слоган “Україні — Волю”. А всі присутні скандували цей слоган, а також “Юлі—Волю”.

До меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій поклали квіти лідери опозиційних сил Дніпропетровщини.

Під час промов політики та громадські діячі констатували, що на 21 році Незалежності України знову розпочалися репресії проти інакодумців. Зокрема, “Юлія Тимошенко і члени її кабінету міністрів незаконно знаходяться за гратами”.

“Знову треба боротися не на життя, а на смерть проти диктаторського режиму”, — лейтмотив висловлювань присутніх.

Коротко згадаємо віхи біографій українців, зображених на банері:

Член ОУН Михайло Сорока  З 60-ти прожитих літ був ув'язнений — 34 роки.

1947 року у Воркуті Михайло Сорока створив та очолив підпільну організацію "ОУН-Північ". Її ще називали "Заполярним проводом Організації українських націоналістів".

У травні-червні 1954 року був одним з організаторів найвідомішого в ГУЛАГу Кенґірського повстання в'язнів. Написав гімн повстанців "В степах гарячих Казахстану…

Він казав, що до життя в будь-якій ситуації потрібно пристосовуватися і шукати шлях, як у цій ситуації жити і розвиватися.

Василь Стус — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, перекладач. Один із найактивніших представників українського культурного руху шестидесятників, Герой Україні.

За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер за нез'ясованих обставин в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року.

В'ячеслав Чорновіл — літературний критик, журналіст, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу, шістедисятник; Герой України (2000, посмертно).

Лідер Народного Руху України.

Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» Провів в таборах близько 18 років.

Перебував у мордовських таборах таборах суворого режиму і на засланні.

Один із ініціаторів створення Української гельсінської групи.

Загинув в 1999 році в автокатастрофі, в рік президентських виборів, за більш ніж нез'ясованих обставин. Мав реальні шанси виграти президентські вибори.

Левко Лук'яненко.

Громадський діяч, письменник. Член Української гельсінської групи, шістедисятник.

 Вперше потрапив за грати у травні 1961 року. Львівський обласний суд засудив Лук'яненко до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення було побудоване на першому проекті програми УРСС. Винуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма р. позбавлення волі. Інші дістали строки від 10 до 15 р. позбавлення волі.

В 1977 році відмовився від радянського громадянства.  Всього провів за гратами 25 років. Ув'язнення, переважно, відбував у мордовських таборах.

Василь Макух останні роки життя прожив в Дніпропетровську.

Працював у цеху вогнетривів (шкідливе виробництво) заводу «Промцинк», згодом, за станом здоров'я, влаштувався слюсарем з ремонту побутової електротехніки

В листопаді 1968-го, іноземні інформаґентства поширили повідомлення українського самвидаву:
„Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”.

Колишній воїн Української Повстанської Армії, політв΄язень, напередодні річниці «Великої Жовтневої соціалістичної революції», під вечір 5 листопада 1968 року, на Хрещатику, біля будинку № 27-А, облився бензином і підпалив себе. Палаючий смолоскип біг у напрямку площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежности) і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” та гасла проти окупації Чехословаччини. Нажахані перехожі розбігалися. Обгоріле тіло міліціонер погасив своєю шинелею. Та від опіків, несумісних із життям, Василь Макух наступного дня помер. За годину до смерті прийшов було до тями. „Ви ж осиротили дітей”, – сказав лікар. Макух відповів: „Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі сироти. Нині Україна сирота…”

Боротьба новітніх політв'язнів Юлії Тимошенко і Юрія Луценка триває… І вона, неодмінно, повинна закінчитися перемогою.

Поділитися: