Рейдери «заводу Фірташа» наслідили (частина 2)

13 січня 2012 о 11:02 - 6492

Ми продовжуємо серію матеріалів про зловживання на стратегічному державному підприємстві Вільногірський ГМК, яке вже близько 10 років знаходиться в оренді ЗАТ «Кримський титан», що, як відомо, належить газовому мільярдеру Дмитру Фірташу.

У попередньому матеріалі ми розповіли про Вільногірське ВАТ «Буддеталь», яке знаходиться впритул біля ГМК (гірничо-металургійного комбінату) і має 10 гектарів власної території, в травні 2008 року було захоплено структурами, близькими до екс-керівника Вільногірського ГМК Юрія Баранова.

«Буддеталь» виявилося зручною базою для нелегального виробництва, зберігання  та  безкарного  продажу ставралітових брекетів (та ряду інших рідкоземельних металів).

Журналістам стало відомо, що ставралітові брикети вивозились протягом 2008-2009 років вантажним 40-тонним автомобілем Daf, номер АЕ7070СТ. Причому Daf, при нормальному завантаженні, за один раз забирає близько 30 тонн вантажу.

Очевидці розповідають, що приблизно з півроку брикети майже кожного дня вивозили в Дніпродзержинськ на металургійний комбінат, і недовгий час – в Новомосковськ, за адресою «Самарської брикетної компанії».

Але згодом нелегали почали використовувати вагони, маршрут змінили: на Дніпродзержинському металургійному заводі вирішили відмовитись від нелегальних постачальників.

Про все це громадяни неодноразово повідомляли в Дніпродзержинський міський відділ СБУ.

З їх слів, СБУ, в особі чинного куратора Вільногірська Віталія Марценюка, вдалося прослідкувати рух вагонів. Стало відомо, що брикети вивозились в Запоріжжя – на «Запоріжсталь».

З «Буддеталі» ці метали вивозились до двох раз на тиждень, до слова, в одному вагоні можливо перевезти до 60 тонн брикетів.

Отже, якщо рахувати по мінімуму, то виходить близько 240 тонн на місяць. Всього за рік – 3 тис. тонн неоподаткованих ставралітових брикетів.

Ціна однієї тонни цих брикетів, за найскромнішими підрахунками, 200-250 доларів. Додамо сюди брикети, які вивозились в Дніпродзержинськ і Новомосковськ – це теж близько 3 тис. тон. У підсумку, набігає сума більша одного мільйона доларів.

Знаючи, що в Україні даного виду концентрати виробляються лише в Вільногірську – то залишалося дізнатися, скільки тонн ставралітових брикетів легально виробляється на держпідприємстві. А потім встановити – скільки тонн сталі і чавуна випускається в Україні за рік українськими підприємствами (нагадаємо, ставралітові брикети використовуються як розкислювач при виробництві сталі і чавуна); скільки тонн брикетів офіційно вивозиться за кордон. Таким чином, можливо було б отримати чергове підтвердження щодо нелегального виробництва ставралітових брикетів.

«Віталій Марценюк обіцяв все це встановити, але останні півроку від даної справи самоусунувся», – повідомив екс-керівник «Буддеталі» Юрій Богдан.

Віталій Марценюк відмовився і від коментаря журналісту газети «Лица» . «Приходьте в прийомний день на зустріч з керівником міськвідділу, все має бути згідно законодавства», – сказав куратор Вільногірська від СБУ.

У 2011 році підпільне виробництво ставралітових брекетів припинилося – нелегалам було відомо, що за ними слідкують, і вони стали обережнішими. Та й Баранова, за данними Юрія Богдана – організатора нелегальних схем роботи на комбінаті, вже немає, як і його кума, екс-начальника служби безпеки ГМК.

Втім, зі слів поінформованих джерел, останній рік на території «Буддеталі» відбувається нелегальне підроблення цирконія, дистена (за інформацією окремих працівників ГМК, дистен, під виглядом звичайного піску, вивозиться за кордон) і кварцевого піску з ТОВ «Науково-виробниче підприємство СТ «Кварц».

Згадаємо і те, що на ГМК існувала установка по виокремленню гафнієвої губки. Гафній використовували у виробництві космічних ракет. Його виробництво відбувалося під контролем ще радянської держбезпеки. А нині правоохоронним органам було б зовсім не зайвим перевірити інформацію працівників ГМК: нібито спеціальні преси, за допомогою яких виокремлювали гафній на ГМК, вирізали, і вони виявились цілком придатними для підпільного вироблення брикетів.

Юрій Богдан стверджує, що інформація про нелегальне виробництво дистена відома правоохоронним органам, зокрема міліції, але, вочевидь, там не поспішають розбиратися з цим прибутковим бізнесом.

Про нелегальний вивіз рутила з території ГМК екс-керівник «Буддеталі» повідомив співробітнику Дніпродзержинського міськвідділу СБУ Миколі Чорному. (Природний рутил використовується для виплавки феротитана, виготовлення титанових білил, виробів з високою діелектричною проникністю та ін. – авт.).

«Я йому повідомив все: в яку зміну вивозили рутил, хто вивозив, чим і в якій кількості… Мені відомо про підпільну роботу тільки однієї зі змін протягом року, і про збитки державі на суму не менше 200 тис. доларів», – підрахував Богдан.

Один з активних учасників захоплення «Буддеталі», співробітник Вільногірського МВ ГУМВСУ в Дніпропетровській області, старший оперуповноважений УБЕЗу В.Петругов їздить по місту
на оцій ось Toyota Avensis – вартістю близько 30 тис. доларів

За словами міського голови Вільногірська Віталія Федоренка, однією з найбільших проблем міста є аварійний стан дахів багатоквартирних будинків. «Близько 30-ти будинків потребують ремонту», – заявив мер.

Журналісти «Лиц» підрахували, що лише «ставралітових і рутилових грошей», які пішли мимо державної казни, вистачило б на капітальний ремонт всіх цих будинків, а також разову допомогу всім пенсіонерам Вільногірська у розмірі їх місячної пенсії!

Довідка

Життя Вілногірському гірничо-металургійному комбінату дало Малишівське родовище руд рідкоземельних металів, яке виникло на місці давнього прибережно-морського розсипу. Склад мінеральних пісків родовища унікальний, схожі є тільки в Австралії та Південно-Африканській Республіці.

Свою історію комбінат розпочав 1956 року.

В 1961 році було введено в експлуатацію першу чергу для виробництва цирконієвого, рутилового та ільменітового концентратів. Металургійне ж виробництво почало розвиватися з 1962 року. З 1983 року працює дільниця з переробки відпрацьованих каталізаторів, які містять дорогоцінні метали.

У 50-ти підрозділах і службах комбінату працює більше 5 тисяч вільногірців. Підприємство виробляє близько 20 видів продукції: для машинобудівної, космічної та авіаційної галузей, металургії, високоточної електроніки, хімічної та скляної промисловості тощо.

Окрім названих концентратів, це також солі і хлориди цирконію, фіаніти, діоксид цирконію, кремній чотирихлористий та багато іншого.

В Україні сьогодні існує можливість лише добувати рідкоземельні концентрати, які використовуються в титановій промисловості (що вписується в «совєтську» схему: колонія – УРСР видобуває сировину для потреб метрополії – Москви).

Відзначимо, уряд Юлії Тимошенко мав ціль створити єдиний замкнений цикл виробництва, створивши держмонополію «Титан України». Але в 2010 році влада в країні змінилася – а в плани біло-голубих держмонополії не входили.

З приводу розкрадання державного майна в особливо великих розмірах ми зв'язалися з керівником Вільногірської прокуратури.

Прокурор Андрій Косенко не тільки заперечує можливість підпільного виробництва і продажу рідкоземельних металів, а договорився до того, що: «…Вільногірський ГМК з 2004 року – недержавне підприємство (!!! – авт.). Комбінат в приватній власності… І ми не можемо сказати, що державі, апріорі, могли бути завдані збитки», – впевнений Андрій Косенко.

Інформація про те, що 51% акцій ГМК таки знаходиться у власності держави Україна, а лише 49% у ЗАТ «Кримський титан», прокурора теж не збила з пантелику.

«Порушених кримінальних справ немає, і значить, ми не можемо говорити про те, що щось украли», – каже.

Отака ось дивна прокурорська логіка.

Що стосується особисто Юрія Богдана, про рейдерське захоплення «Буддеталі» підприємець, крім інших, повідомляв і екс-голову секретаріату Президента України Віру Ульянченко. Перший раз Богдан повідомив Віру Іванівну про розкрадання державного майна під час з'їзду партії «Наша Україна» (членом якої Богдан являється з 2005 року), за декілька днів до її призначення головою секретаріату президента Ющенка.

Богдан передав Ульянченко всі необхідні документи. З його слів, ознайомившись з матеріалами, Віра Іванівна сказала: «Це кримінальна справа».

Але минув місяць, і Юрій Баранов, тодішній директор Вільногірського ГМК, отримав від Секретаріату Президента за підписом Віктора Ющенка нагороду – орден за заслуги перед українським народом.

Ще два рази Богдан звертався до Віри Іванівни в письмовій формі, повідомляючи про існуючі зловживання на Вільногірському ГМК. Останній раз звертався перед президентськими виборами 2009 року, просив «допомогти знайти відповідь на це складне питання і довести її до мешканців Вільногірська, які через декілька місяців прийдуть на виборчі дільниці». Жодної відповіді з секретаріату Президента ані Юрій Богдан, ані інші вільногірські прихильники Віктора Ющенка так і не отримали. Вочевидь, дана інформація намертво осіла в шухлядах «Баби Віри» .

Можна було б припустити, що і керівник ЗАТ «Кримський титан» Дмитро Фірташ міг не знати про розкрадання майна на ГМК.

Але ж факти – річ вперта.

Простий приклад. ТОВ «Науково-ви­робниче підприємство СТ «Кварц» було незаконно створено на території державного підприємства, а потім нелегально, без дозволу фонду Держмайна продане, – будівництво було здійснено фірташевським ЗАТ «Кримський титан», відкрито – на його кошти. Тож сказати, що у Фірташа з-під носу вкрали гроші, не приходиться. Газовий мільярдер вміє їх рахувати і примножувати. Інакше давно став би мільйонером…

P.S. Припустімо, Баранов таки «взув» господаря, але чому тоді він не відповідає «перед законом»?

Щоправда, залишається ще одна версія: Баранов – це чесний екс-працівник ГМК. От тільки чи дадуть прості працівники ГМК за таку версію, хоча б ламаного гроша?!

Поділитися: