Мародерські збочення ОЗУ по-дніпровськи

27 жовтня 2016 о 14:51 - 2688

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Мародерські збочення ОЗУ по-дніпровськи

«Девушка, что вы делаете сегодня вечером? – ВСЁ!» Невже ми так незворотньо скурвились, ставши німими рабами і продажними б*ми Системи?!

Якщо переглянути ст. 255 КК України – про створення злочинної організації (ОЗУ), – то в уяві мимоволі вималюється колоритна картина розбійницької шайки з фінками та стволами десь на «малині», на кшталт «Чорної кішки», що грабує і вбиває заради невтамованої спраги до наживи. В реаліях же сьогодення це – милі привітні люди в краватках і з кількома освітами, які регулярно відвідують фітнес­клуби та засмагають у вічно теплих краях. Вони із затишних чиновницьких кабінетів із знадливими секретарками, які завжди напоготові і пригостять кавою, із інституцій, де бережуть мундир, а не його честь, із сесійних залів, де грають у транспарентну публічність і щохвилинно переймаються бідами знедолених.

Зовні все чинно і благородно – йде кропітка робота з виконання всіляких програм, нещадна війна з корупціонерами, впроваджується децентралізація, підтримуються місцеві ініціативи, громадські слухання і т.д. Вся ця облуда заважає головному – заробити. Якби не змінювались по­новому імена вгорі, внизу все має бути по­старому, де є чіткі розмежування функцій і фінансових потоків.

ОЗУ має кількаступеневу структуру з жорсткою ієрархією, з розподілом обов’язків і заробленого – віджатого й поцупленого. Ці рівні виписані відносно, бо тісно переплетені, взаємодоповнюються і перманентно вдосконалюються господарями життя – олігархами. Вони вічні, як і «Кащей бессмертный».

Найнижчий рівень ОЗУ – пішаки, «расходный материал». В 90­-х це «бройлери» і відвертий кримінал. Режим породив тітушок. В яких успішно перейняли естафету перелицьовані камуфляжні псевдо­патріоти, ультраси олігарх­клубів. Їх задача – залякати, скалічити, захопити. До цього ж рівня можна віднести й рупорів ОЗУ – горлопанів та підгавкувачів, які маніпулятивно створюють потрібну громадську думку – депутатів місцевого розливу, ура­патріотів та писак по найму, проплачених блогерів і ботів соцмереж та інших, хто став на службу ОЗУ.

Другий рівень – діючі заангажовані районні та обласні чиновники, депутати, правоохоронці, які начебто об’єктивно відстоюють інтереси громади і Верховенство права, а насправді – заздалегідь сплановану директиву чи акцію. Вони прикривають перших, дають відписки, водять по колу, відволікають.

Третій – про яких лише здогадуються – «смотрящие» координатори, закадрові топ­менеджери, сірі кардинали ОЗУ– чиновники перших категорій, радники ОДА і облрад, правоохоронці, віп­пенсіонери, злодії в законі. Ці вже триножать непокірних адмінресурсом, підкупом, кримінальними справами, судами.

Четвертий – олігархи, які наймають і «обирають» найвищих посадовців та керманичів, інколи самі бажають трохи розвіятись та побути, наприклад, губернатором, а то й вище. Цей мозковий і страховий центр знаходиться в темній зоні, про нього знають обрані, він генерує креативні ідеї, контролює «смотрящих», партії і фракції, медіахолдинги «правильно» заколисуючих ЗМІ, оберігає найцінніше – олігархічну Систему, її схеми і фінпотоки.

Перший рівень – видимий, тому найуразливіший, «шістками» жертвують без жалю.

Другий знаходиться в сірій зоні, але все ж довести причетність до ОЗУ можна. Попадаються на хабарах, як правило, не вище голів сільрад та районних функціонерів, від яких відразу ж відкараскуються, а їх скальпами звітують про чергову перемогу над корупцією.

Третій – покарання дуже рідке явище, як виключення для ТБ­ картинки, з наступним «раптовим» виїздом підозрюваного за кордон. В реаліях – максимум ротація цінних кадрів.

Четвертий – недосяжний і безсмертний, як і вся мафія.

Ця модель децентралізації у виконанні покручів, які прийшли на постмайданівському гребені, а вірніше повилазили із холуйсько­привладних щілин минулого Режиму, скоріш за все, є універсальною для всеукраїнських реалій.

Сьогодні на прикладі Дніпровського району покажемо кілька епізодів збоченої діяльності багаторівневого ОЗУ.

Свіжоперенайменований Дніпропетровський район, який мав би зажити по­новому, чомусь так і залишився одним із найбільш корумпованих з 22 сільських та 8 міських районів.

Вже вкотре не таланить керівництву району по­тихому займатись здирництвом, і не тому, що руки у них брудніші, ніж у керівників інших районів, а тому, що географічно район ближче до мегаполісу, ділків, бандитів та правоохоронців.

Знову традиційно одягли кайданки на комбіновану виконавчо­представницьку бригаду слуг народу за адресою Теплична, 5. Жага нажитись затьмарила не тільки розум та інстинкт самозбереження, а й корпоративну солідарність. Депутат райради Володимир Ткаченко по­канібалістськи намагався розбагатіти на $16 тис. за рахунок свого ж колеги депутата – фермера Григорія Мальованого. Його подільником та гарантом­посередником виступив заступник голови РДА Олександр Степанський, хоча не він ставить автограф під головним жаданим документом – розпорядженням.

Степанського звільнили, вони із Ткаченком на волі під заставою, ніяких коментарів журналісти так і не домоглися від керівництва району чи області. Лише було нереалізоване бажання депутатів райради заслухати про цей інцидент на сесії. Ще не охололо місце хабарника, як на його посаду подав документи Едуард Підлубний, двічі екс­голова РДА. Ба, в одну ріку можна увійти і тричі.

Поглядаючи на старших злодіїв менші теж намагаються не пасти задніх. В м. Підгородному, де вибори ще не закінчились, всі активно вже готуються до нових. Депутатський корпус розділився навпіл – на бажаючих невідкладно і зараз заробити на будь­кому та стати до когось на «довольствіє» і на тих, в кого є трохи сумління і місцевого, пардон, патріотизму. Мер опинився якось осторонь і за дужками.

Першу групу шляхом нескладної селекції за технологією «посиделок в беседке» за чаркою самогону на власноруч відгородженому від надоїдливих аборигенів березі р.Кільчені, сколотив колишній правоохоронець, а нині «мнящий себя» вже новообраним мером і головним архітектором інвестпроекту «Підгородне все моє». Містер К. завіряє одурманених, що мера «досрочно» з’їмо, непокірним депутатам створимо проблеми: кому – пункт прийому закриємо, кому – рахунки в банку, на кого кримінальну справу організуємо, а кого і за кордон до дітей не випустимо. Місто підімнемо під себе, землю конфіскуємо, заживемо не гірше паперєдніков, в цьому нам поможе рідний дядько в білім домі від БПП.

Що можна переполовинити, як отримати відкати, в кого забрати, що розподілити? Ці ключові питання турботи про Людину не дають спокою ОЗУ ні вдень, ні вночі.

Поглянувши хазяйським оком і з сумом констатуючи, що «все украдено до нас», місцеві оборутчики, які запізнилися до розподілу ласих шматків, взяли курс на залишки муніципального та «експропріацію експропріаторів». Як кажуть, «Опоздавшим – кости». На відміну від вибудованої з любов’ю стрункої кримінальної Системи Яника, ці обезбашені невігласи навіть, і вкрасти чи рейдернути толково не здатні. Забувають, грішні, і те, що вибори будуть слідом за об’єднанням громад, і «по делам их скорботным» й меркантильним голосуванням, на замовлення, амністії громада їм не дасть.

Генеральний план віджиму…

Генеральний план – не тільки нагальна потреба соціально­економічного розвитку будь­якої громади, але й можливість забити в ньому заздалегідь чиїсь проплачені інтереси, можливо того ж Вадима Єрмолаєва, чи зробити заготовку для торгівлі земелькою по­домашньому. Під шляхетним приводом опіки за пільговими категоріями, АТО­вцями, вулицями, що наполовину в межах і ніяк не можуть узаконитись, та всіма нужденними, – іде тіньова інвентаризація вже розібраних масивів і вже косинців­клаптиків у бабусь по городах.

Було чотири спроби фальсифікації протоколу громадських слухань та проведення неповноважних повторних зборів громадських слухань. Комплексна комісія з інвентаризації землі за участю громадськості проігнорована. Конкретні, практично закріплені, земельні масиви для пільговиків не передбачені.

І останнє: ну, є масиви по 100­-200 га напівзайняті колишніми нардепом, замгубернатора, головою РДА, СБУшником, олігархиком, – так їх що – злидоті роздати? А чи не краще аби незговірливі фермери самі добровільно відмовились на користь надоїдливих пільговиків від своєї орендної землі, а її вже потім «родимую» по­чесному розділять чесні представники влади та ОЗУ?

Винахідливі злодії, через гострий дефіцит землі, тобто наріжного об’єкту торгівлі, додумались, начебто з турботою про людей провести боротьбу із підтопленнями в районі вулиці Широкої. Злодії зробили за участю «Дніпрогіпроводгоспу», «Дніпроводгоспу», ПМК­41 канаву на місці старого русла ріки Кільчень, списали на благоустрій міста понад 50 млн грн., вирубали сотні дерев, знищили заказник із тисячами диких качок, ондатр, черепах та рибою. Думали тут організувати «Царське село», а вийшло …платне звалище.

В результаті нарізали, в порушення всіх норм і законів, 50 ділянок для правоохоронців та високопосадовців, а в навколишніх колодязях та свердловинах щезла вода. Будуватись тут неможливо, бо все тріскається на трясовині. Зараз шукають терміново «лохов на кидалово».

Завчухом при корумпованому кооперативі прижився райрадикал від партії Олега Ляшка, досвідчений природогуб, в якого тут не один наділ – Микола Гайдук. Він і сторожку тут, начебто на прохання четвертої чи п’ятої дружини, збудував, і шлагбаум поставив із псом від людей, і покупців зустрічає за оголошенням «Продам участок недорого», і вантажівки зі сміттям приймає. Коротше – не злодій, а незамінний хаусмайор за викликом ОЗУ.

Злодії не мають різниці за партійним забарвленням, хоча всі партійні відмінності нівелюються вже на обласному рівні, не говорячи про нижчі. Чому в одній і тій же РПЛ є виважені, а є «скотиняки» зі стійкою схильністю до клептоманії і садизму ? Що так гармонійно поєднало: недорікуватого малограмотного голову правової комісії міськради Дмитра Чорного, який не може прочитати з папірця написане такою ж фаховою юристкою Тетяною Чивіт, з жадібним губителем р.Кільчені райдепутатом Миколою Гайдуком та депутата облради Олександра Юнкевича, який незрозуміло чому публічно принижує мера, жінку, матір загиблого воїна?! Невже цілеспрямовані мародерські вказівки місцевого «смот­рящего»?

Щоб не зводити наклеп на корупційно­рейдерську активність «скотиняк» в Підгородненському варіанті з вертикаллю депутатської осі «міськрада­ райрада­облрада», справедливості заради треба зауважити, що є і активно небайдужі депутати облради від РПЛ – голова Асоціації фермерів Анатолій Гайворонський, який не дає захопити в с.Попасному фермерське господарство «Дар», Володимир Забара, який не формально переймається просвітницько­патріотичною роботою на Січеславщині.

Закортіло мародерам підім’яти і «Центр кобзарського мистецтва», де майстри Микола Шапа та Володимир Аксюта розпочали виготовлення кобз. Він став привабливим не як один із трьох унікальних просвітницьких і образотворчих центрів в Україні, а як приміщення для потрібних людей й депутатська обротька для непокірного і десятиліттями беззмінного керівника громадської організації Алли Ганжі­Родзянко. Її чомусь не хочуть оформляти художнім керівником із зар­платнею аж у 1.200 грн. Натомість вона із своєї кишені має сплачувати 612 грн./міс. оренди. Однопартієць з РПЛ Д.Чорний за вказівкою ОЗУ всіляко не сприяв укладенню договору оренди.

10 років тут вчать дорослих і дітей не тільки кобзарському співу, а й вмінню любити свій рідний край. І лише після особистого втручання голови обласної ради Гліба Пригунова хижаки із ОЗУ, піймавши облизня, тимчасово відступили. То ж завітайте, погляньте на грубу з дровами і розмерзлі батареї Центру.

Пам’ятаєте багатостраждальну вчительку із Печерських пагорбів Києва часів Януковича, вина якої була лиш в тому, що її халупа­сакля примостилася в суперліквідному місці серед столичних нуворишів? Десь такими ж показовими є мародерські потуги місцевого ОЗУ, яке всьоме (!) жадає розглянути на сесії та втретє спробувати вилучити у вчительки з 55­річним педагогічним стажем земельну ділянку аж в 10 соток, що за актом на право постійного користування знаходиться у неї 20 років!

Чим завинила, чи вкрала у громади, чим ділянка літньої хворої жінки, яка вчила доброму і вічному три покоління підгород­нян, вирізнилась серед тисяч інших ділянок? Її біда, що вона – мати активіста. Пишаюся Вчителем з великої літери, автором двох книг для молодих педагогів і своєю матір’ю!

Для «беспредєльщиків» немає ні світських законів, ні Божих заповідей, ні моральних принципів. Є невгамовний апетит до «вічнозелених», дріб’язкова мстивість, заздрощі до свободомислячих та садистське бажання вкусити за живе або хоч плюнути в спину.

Що ж є «живою водою» для Системи? Наш страх і ідолопоклонство перед будь-­якою владою, готовність плазувати і прислужувати багатим, доведення нас до бідності і животіння, втрата вічних людських цінностей, сподівання, що ще можна домовитись «через задний кирильцо», по блату й по телефонному дзвінку, байдужість, коли гноблять іншого, а не мене.

А як же знищити Систему Чахлика Невмирущого, як зламати «безсмертну голку» олігархії і в чиїх яйцях вона ховається?!

В наших, якщо вони є! 

З повагою,

голова ГО «Земля і Воля»

 Костянтин Писаревський

 P.S. «Что можно снять с голой женщины?

В лучшем случае – голого мужчину».

А що ще можна зняти із зубожілих?

Вже тільки мірку на домовину.

Запитайте у покручів із ОЗУ:

«Что вы можете сделать за деньги?»

і вони миттєво відрапортують: «ВСЁ!»

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: