Сучасний меморіальний простір

12 серпня 2016 о 08:47 - 1903
Сучасний меморіальний простір

На розсуд громадськості представлені передпроектні пропозиції меморіальної зони на Алеї Героїв.

І. Визначеність в часі
Інтервенція як історична реалія підтверджує справжність революції. Дніпро – прифронтове місто, центр і символ спротиву зовнішньому ворогу. Саме в Дніпрі складається головний центр боротьби з інтервенцією, формуються добровольчі батальйони, лікарі рятують поранених, волонтери беруться до будь-якої роботи, сюди привозять звільнених з полону. У нас проводжають у останню путь невпізнаних героїв.
Тимчасова металева пам’ятка біля ОДА перетворюється на стіну плачу. Люди шукають місце, де можна впасти на коліна, висловити своє співчуття, переживати скорботу за тих, хто віддав найдорожче – своє життя. З часом в Дніпрі і буде головний меморіал Перемоги. Чи сьогодні на часі розмова про меморіал? Так, на часі, бо якби на цій війні загинув навіть один воїн, ми маємо унаочнити наш уклін перед подвигом. А наших загиблих хлопців – починаючи з Небесної Сотні, сотні, десятки сотень. Чи не варто почекати на закінчення бойових дій? Не варто, бо наш обов’язок вшанувати вже загиблих. Студенти і викладачі кафедри соціології ДНУ проводять репрезентативне опитування серед містян про доцільність проведення робіт по створенню меморіалу. Дніпровці майже одностайні у відповідях – не потрібно чекати завершення війни, вшанування подвигу загиблих — святий обов’язок живих.
Перед архітекторами постає завдання увічнити пам’ять у просторі міста, але зробити це максимально обережно. Мова йдеться не про масштабний пам’ятник, а організацію міського простору в меморіальну зону.

ІІ. Історична і містобудівна інформація
Де якнайкраще визначити місце? На початку 2014р. по мірі зростання рівня протистояння на київському Майдані країною прокотилася хвиля велелюдних народних протестів під стінами держадміністрацій. В січні відбулися криваві побиття, поранення, масові затримання, арешти, застосування травматичної зброї, перешкоджання журналістській діяльності. Ці протистояння були одними з наймасовіших зборів дніпрян перед ОДА.
В березні десять тисяч мітингувальників у знак протесту проти війни, проти російського вторгнення до Криму. Тисячі людей заспівали разом гімн України. Соціальні практики єднання надали змогу відчути масштаб зростання громадянської свідомості в нашому місті.
Після призначення Коломойського губернатором, в стінах ОДА з’явилася змога розпочати роботу проукраїнським громадським об’єднанням. На алеї перед ОДА було встановлено тимчасову металеву пам’ятку Небесній Сотні, дерев’яний хрест, кам’яну брилу із написом про майбутній пам’ятник.
З часом до знімок київських героїв додаються світлини дніпрян, що загинули під час російської агресії. Територія перетворюється на місце вшанування загиблих, місце поминальних молитов. Перед світлинами містяни покладають квіти і запалюють свічки, перед ОДА складають присягу курсанти, вояки, добровольці і ідуть на війну.
Територія навколо ОДА, завдячуючи тимчасовій металевій пам’ятці і найменуванню діагональної алеї у Алею Героїв, – знакове місце у меморіалізації подій Революції Гідності.
У зону проектування підпадає територія від Алеї Героїв до паркану ОДА, зона зелених насаджень між пішохідним проходом «проспект Поля – парк Глоби» і фонтаном у сквері Героїв.
Всі зони пішохідні. Благоустрій проведений. Територія насичена архітектурними об’єктами: Дошка пошани радянських часів, Алея героїв Дніпропетровщини, пам’ятник Героям-чернобильцям, Музей ракетобудування, оглядовий майданчик перед Музеєм ракетобудування.

ІІІ. Проектні пропозиції.
1. Розташування. Проектом передбачається меморіальний простір відкритий на Алею Героїв. Додаткові нові насадження з цінних порід хвойників створюють камерну композицію. Зелені насадження відокремлюють від пішохідного проходу з проспекту Поля, від експозицій на ньому, від паркану ОДА. Меморіальний простір відкритий для огляду з проспекту Пушкіна.
2. Лаконічність. Мінімальна кількість архітектурних засобів: вертикальні скляні панелі з закріпленими гранітними дошками, скляні панелі з викарбуваними прізвищами, скляні панелі-екрани з воєнними світлинами, мощення, озеленення, оздоблення ліхтарями.
3. Артефакти. Проект запроваджує дбайливе ставлення до існуючих артефактів – гранітних дошок із прізвищами загиблих, кам’яної брили, в установленні якої приймав участь Тарас Брус, нагороджений посмертно, він врятував дев’ятьох людей під час виходу з Іловайського котлу. Тимчасова металева пам’ятка біля ОДА буде перенесена до Музею АТО під відкритим небом, розташованому біля Історичного музею ім. Яворницького.
4. Уникнення «радянщини». Обраний гуманістичний масштаб. Проектними рішеннями вдається уникнути специфічної «радянської» традиції оформлення пам`яті в міському просторі через гігантоманію, обов`язкову антропоморфність та нав`язливість у сукупності з величезними кошторисами на граніт, мармур.
5. Кошторис. Передпроектні і проектні роботи оплачує Фонд Резніченка. На виконання будівельних робот Фонд, окрім своїх внесків, планує долучити кошти меценатів, підприємців і небайдужих громадян. Бюджетні кошти не залучатимуться.
6. Сучасність рішень. Проектними рішеннями передбачені сучасні матеріали, світлова інсталяція. Фотографії на гартованому склі виготовляються за новітніми технологіями. Композиція виглядає прозорою, багатоплановою.

Поєднавши запит суспільства на меморіальну зону і сучасні тенденції в архітектурі місто отримає достойний міський простір.
Чи викликатиме він відчуття катарсису? Звісно, що так. Самий факт загибелі такої кількості наших чоловіків самий по собі викликає таке відчуття. Проект лише передбачає показати нашу шану за їхній подвиг.

Поділитися: