Війна проти українців

30 листопада 2007 о 14:17 - 1103

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


24 листопада вся Україна і українці в усьому світі відзначили сумну дату – 75-ті роковини Великого Голодомору. Більшість тих, хто сьогодні живе в Україні, не знають, що таке справжній голод. Голодна смерть – один з найстрашніших різновидів смерті – була використана злочинною комуністичною владою як зброя масового знищення власного населення. Не може бути і не буде прощення катам. Не можна забути мільйони жертв. Бо це наша історія, наші близькі, рідні, рідні наших близьких.

На Дніпропетровщині, одному з найбільш постраждалих від Голодомору регіоні, немає населеного пункту, де у цей день не згадували жертв голодомору. У самому Дніпропетровську відбулися жалобні заходи за участю керівництва області і міста на 9-му кілометрі Запорізького шосе і у парку Пісаржевського, де знаходяться братські могили жертв комуністичного режиму. Відбулися і окремі заходи, проведені громадськими та політичними організаціями. Таким заходом був жалобний мітинг і панахида біля встановленого на привокзальній площі хреста. Молоді дніпропетровці також зібралися увечері на Катеринославському бульварі і поставили свічки на пам'ять жертв.

На мітингу біля хреста символічним було сусідство пам'ятного хреста і пам'ятника Григорію Петровському – голові ВУЦВК часів голодомору, котрий також несе відповідальність за ті мільйони смертей. У 1921-1933 роках Петровський керував роботою комітетів незаможних селян, комнезамів. У доповідній записці ВУЦВК Г. Петровський писав: «…по Донецкой области имеет место широкий саботаж по обмолоту, хлебозаготовкам и, особенно, массовые кражи хлеба почти в каждом селе и колхозе… Аресты и предание суду за воровство и утайку хлеба оживили хлебозаготовки…».

А через площу проводило свій пікет молодіжне крило Компартії України. Метою пікета було довести, що голодомора не було, що це не був геноцид, що селяни України постраждали від посухи. Пікет простояв недовго. Чи то люди їм сказали, що про них думають, чи то самі молоді комуністи не були впевнені у правоті своєї справи.

Знаходяться люди, котрі чи то з полі­тичних причин, чи то внаслідок навіювання, чи то від незнання стверджують, що Голодомору не було. Рекомендуємо всім ознайомитися з висновком з цього приводу Інституту історії України Національної Академії Наук України (www.kmv.gov.ua ), а ми наводимо цитату:

«Головною причиною Голодомору стала політика тоталітарного сталінського режиму – безвідповідальні експерименти з метою побудови щастя «в окремо взятій країні», які передбачали, зокрема, злиття усіх націй і народностей СРСР в єдиний «радянський народ» з уніфікованою свідомістю та здійснення швидкого «індустріального стрибка» шляхом «мобілізації» внутрі­шніх ресурсів.

На практиці це означало фізичне винищення усіх класових та національних «ворогів» сталінського режиму, тобто людей, які мали свою думку щодо розбудови «світлого майбутнього». Україна була головним полігоном «вирішення національного питання» та проведення індустріалізації… Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, а тому становила серйозну загрозу для цього імперського утворення, його геополітичних намірів. З огляду на це, ста­лінський режим вдався до відкритої війни проти українців».

Символіка подій – не у кількості учасників заходів, прапорів, квітів. Вона – у вчинку дівчинки, котра, підійшовши до пам'ятного каменя, поставила біля нього запалену свічку і поклала поряд маленький маковий коржик. Тим коржиком марили діти, котрі помирали.

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: