ХТО НАСТУПНИЙ ЗА КУРОЧКIНИМ?

01 червень 2007 о 11:53 - 1841

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


23 травня у Дніпропетровській обласній раді відбулося розширене засідання робочої групи з питань вдосконалення функціонування ринків у області. Було констатовано, що ситуація на ринках потребує суттєвого покращання – на багатьох немає павільйонів для продажу м'ясомолочної продукції, огорож, у поганому стані чи відсутнє тверде покриття території, не вистачає холодильного та торгівельного устаткування, є ринки, на яких немає водопостачання і туалетів, про гарячу воду годі й говорити – вона є лише на кількох ринках області. Залишає бажати кращого контроль безпечності продуктів, що реалізуються.

Згадано було і про негаразди з визначенням власників ринків, випадки рейдерства, незрозумілі і парадоксальні рішення судів, що стосуються спорів про власність чи рішень місцевої влади. Матеріали, напрацьовані робочою групою, будуть винесені на чергову сесію обласної ради, і слід чекати, що на ній буде сказано багато цікавого. Зокрема, має бути розглянута незрозуміла політика Дніпропетровської Обласної Спілки споживчих товариств (Облспоживспілки). Ринків, які належать чи числяться за Облспоживспілкою, у області чимало. Та з тими ринками щось негарне коїться. У Жовтих Водах, наприклад, ринок площею 2,9 гектара, на якому порядкує Облспоживспілка, працює лише один день на тижні, зате менший ринок, що належить дружині директора споживспілчансь­екого ринку, працює безперервно. Чи не тому, що приватний ринок забезпечує потреби директорської сім'ї більшою мірою в умовах меншої конкуренції?

Сутички приватних і корпоративних інтересів навколо ринків привернули увагу антирейдерської комісії. І є від чого хвилюватися. Події навколо дніпропетровського центрального ринку «Озерка» широко відомі. П'ять смертей, неодноразові силові захоплення будівлі правління ринку, арешт директора комунального підприємства «Дніпропетровський центральний ринок» Григорія Єфіменка, силові дії проти відділення Фонду Державного майна тощо висвітлювалися у пресі, драматичні моменти боротьби за ринок ми спостері­гали по телебаченню. Події навколо «Озерки» стали чи не найяскравішою ілюстрацією загального рейдерського процесу, що охопив Україну. І що цікаво – і покійний Курочкін казав, і посадові особи групи «Приват» говорять про якусь третю структуру, дуже зацікавлену «Озеркою», якій були вигідні смерті фігурантів «кіллерських» справ.

«Озерка» – не єдиний випадок запеклої боротьби за ринок на теренах Дніпропетровщини. Схожі події розгорнулися і навколо дніпродзержинського центрального ринку. До речі, Дніпродзержинськ у області – чемпіон з несплати ринкового збору. Місто не таке вже й велике, та масштаб і драматичність подій, пов'язаних з боротьбою за дніпродзержинські ринки, не поступаються тому, що відбувалося навколо «Озерки». З 1999 по 2001 рік у Дніпродзержинську за загадкових, а часом і не дуже загадкових обставин загинули четверо людей, причетних до управління ринками. Але є і певні новації, до яких не додумалися у Дніпропетровську. У Дніпродзержинську остаточне захоплення Центрального ринку відбулося безкровно і без зайвих клопотів. Про це – нижче, а спочатку невелика історична довідка.

Вже підчас горбачовської перебудови стало зрозумілим, що так звані колгоспні ринки, які знаходилися у державній власності, насправді ніякі не колгоспні. Колгоспи здебільшого завозили на ринки продукти внаслідок кампаній з демонстрації досягнень сільськогосподарської галузі та обов'язкових до виконання рішень місцевих та партійних органів, що зобов'язували колгоспи тримати на ринках «торгові точки». А торгували на ринках головним чином селяни, реалізуючи продукти, вироблені у власних присадибних господарствах, і держава таким чином отримувала додатковий прибуток від ринкових зборів. Жителям міст це було зручно – ціни на ринках були нижчі, ніж у магазинах, продукти, які не залежувалися на базах, були свіжіші.

Наприкінці 80-х років ринки були передані у відання споживчих спілок. В Україні ринки отримала в управління Укрспоживспілка, підрозділом якої, без права юридичної особи, була дніпропетровська Облспоживспілка. Тоді нею керував довгі роки незмінний на своїй посаді А.Ю. Рутгайзер. Облспоживспілка, точніше її підрозділ – Обласне об'єднання ринків Дніпропетровської Облспоживспілки, забезпечувала завезення на ринки продуктів, що скуповувалися у селян, і мала від того неабиякий зиск. Мірою розвитку фермерства стало зрозумілим, що фермери не зацікавлені у посередниках, створюють серйозну конкуренцію споживспілкам, та що ті спілки, які не є прямими виробниками продукції, конкуренції не витримають. Ринки для споживчих спілок стали неприбутковими, і прийшов час чергових перетворень. По всій Україні ринки були передані в управління колективних підприємств, на які перетворилися їхні робочі колективи. Але у Дніпропетровській області у розпорядженні про створення колективних підприємств-ринків прокралася така собі невелика «опєчатка». Майно, яке належало ринкам (торгові споруди, холодильники тощо), передавалося не в управління, а у власність. І колективи ринків – директори, бухгалтери, контролери, двірники раптом стали власниками-пайщиками всього, що було на тих ринках. У власності держави залишилася лише земля, на якій ринки розташовані.

Напочатку другого тисячоліття ласі куски, які являють собою ринки з тої причини, що на них нескладно організувати потоки «чорної готівки», що не оподатковується і не обраховується, притягли до себе увагу організацій, які мали змогу і бажання чи то через розроблені рейдерські схеми, чи через схеми впрост коруп­ційно-злочинні заволодіти ринками. І почали з'являтися суб'єкти господарювання, що претендували на власність ринків і право торгівлі на них. Почалися захоплення майна – війни місцевого масштабу. З'явилися підприємства, що заявляли про свої, паралельні з колективними підприємствами, права власників, парадоксальні рішення судів, які територіально не мали жодного відношення до тих ринків, ще парадоксальніші рішення місцевої влади і правоохоронних органів. Тут вже хто як зумів.

 У 1996 році загальними зборами 112 співробітників госпрозрахункового колгоспного ринку у Дніпродзержинську було утворене колективне підприємство КП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська», директором був обраний Олександр Нагорний.

Підприємство функціонувало доти, поки не з'явилося рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 15 січня 2002 року, яким комунальне підприємство було перереєстроване як дочірнє підприємство Обласної спілки споживчих товариств (Облспоживспілки) ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська». Сталося це так – у грудні 2001 року до відповідного райвиконкому міста людиною, яка назвала себе директором Колективного підприємства «Центральний ринок м. Дніпро­дзержинська» (далі КП), була подана заява про внесення змін до статуту КП, а до Дніпродзержинського міськвиконкому – про реєстрацію Дочірнього підприємства Облспоживспілки «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» (далі – ДП). Обидві заяви подала та сама особа – В. Л. Ковальов. Як пізніше з'ясувалося, пан Ковальов був співробітником Облспоживспілки. Сьогодні він трудиться на посаді директора спілчанського ринку у Новомосковську.

Реєстратори у райвиконкомі і міськвиконкомі згідно з законом мусили перевірити дієздатність і правоздатність особи, котра подала заяви. Це не було зроблено, бо якби повноваження пана Ковальова були перевірені, з'ясувалося би, що жодні загальні збори у КП, якими були би внесені зміни до статуту, не проводилися, і ніхто його на посаду «директора» не призначав, та й посади такої у штатному розкладі КП не було.

Тим не менше, зміни у статуті КП були зареєстровані, а начальник відділу сприяння розвитку підприємництва виконкому Дніпродзержинської міської ради Т.В.Пугач , перевіривши реєстраційну картку ДП, поставила на ній свій підпис. Щоправда, забувши скріпити підпис печаткою. Так було зареєстроване ДП. Невдовзі після того пані Пугач звільнилася з роботи. «Дочка» Облспоживспілки виявилася спритною і на додачу до ринку отримала у оренду ще й гарний кусок міської передринкової території, де розгорнула торгівлю за воротами ринку. Як місце О.Й. Нагорного у кабінеті зайняв спочатку пан Ковальов, а потім в.о. директора ДП К.В. Саусь – історія мовчить. Та, мабуть, не без колізій, бо, наприклад, профспілкову організацію працівників малого і середнього бізнесу «Єднання» з ринку впрост викинули, зруйнувавши орендоване нею у КП приміщення.

Міською прокуратурою Дніпродзержинська був встановлений факт незаконної передачі ринкового майна дочірньому підприємству Облспоживспілки. Був поданий відповідний протест, відхилений міськвиконкомом, яким, як і міською радою, керував В. Я. Швець. Прокурор міста звернувся до Заводського суду Дніпродзержинська і суд визнав незаконною передачу майна ринку, встановивши незаконність дій міськвиконкому . Апеляційний суд залишив ухвалу Заводського суду без змін, рішення вступило в силу. Відтак згідно з ухвалою суду жодної власності у Дніпродзержинську ані Облспоживспілка, ані ДП не мають. Прокуратура опротестувала і включення ДП у Єдиний державний реєстр, господарчий суд відмовив ДП у задовільненні позову про визнання незаконним виключення ДП з державного реєстру. І запис про КП у Єдиному державному реєстрі була відновлена. На ринку ж продовжувало порядкувати ДП. Ухвала Дніпропетровського Апеляційного суду була оскаржена до Верховного Суду і, ще підчас президентства Леоніда Кучми, Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, повернув справу на повторний розгляд до того ж Заводського суду. Розгляд справи триває досі.

5 грудня 2006 року іншим державним реєстратором, Л.С. Петрусь, невідомо на якій підставі, до Єдиного державного реєстру було внесене ДП. І у реєстрі з'явилися два підприємства під одним реєстраційним номером. Різниця між ними у тому, що щодо ДП є рішення суду про виключення з реєстру, а щодо КП немає. Отак просто, без зайвої судової тяганини і великих витрат, ДП було відновлене у правах. Це й є дніпродзержинським ноу-хау.

Ще напочатку 2005 року профспілка «Єднання» звернулася до Дніпропетровського Управління державної служби з боротьби з організованою злочинністю. Після перевірки фактів були викриті низка правопорушень з боку посадових осіб дніпродзержинського міськвиконкому і порушені кримінальні справи, передані для розслідування до прокуратури Дніпродзержинська. У місті був вже новий прокурор. Результатів того розслідування досі немає.

І, насамкінець – сама поява ДП та його реєстрація були порушеннями тому, що такої категорії, як дочірнє підприємство, у відповідному законі на час реєстрації ДП впрост не було. Починаючи з 2004 року у Господарчому і Ци­вільному Кодексах України така форма підприємства є, але дочірні підприємства можуть засновувати лише господарчі товариства. Облспоживспілка же є громадською організацією…

За такої кількості дій з боку міської влади і правоохоронних органів Дніпродзержинська, спрямованих на збереження на ринку ДП при наявності беззаперечних порушень закону з його боку, а також з боку Облспоживспілки і міськвиконкому, складно не думати про невипадковість цих дій. Там, де великі гроші, завжди є приватні інтереси, і їх зіткнення за умови нерозв'язання проблем у правовому полі може призвести до подальших «розборок по понятіям». І кількість мерців на полі боротьби за ринки у Дніпродзержинську може збільшитись. То хто ж наступний після Курочкіна?

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: