Озверін кота Леопольда, або Про значення психології

10 травня 2007 о 15:17 - 1096

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Зараз, коли я пишу цю статтю, ще не ясно, чи дійсно Янукович погодився на вибори, чи угода – лише маневр, задля виграшу в часі. Не радив би… Бо головний урок кризи полягає в тому, що керівництво коаліції не може продуктивно займатися політикою, бо вони не розуміються насамперед на психології – а політик повинен бути психологом.

Власне кажучи, коаліція перевела в практичну площину відоме речення Януковича про «шкодливого кота Леопольда» – числені поступки Ющенко вони сприймали тільки як проявлення слабкості. І їм чомусь не спадало на думку просте питання: «А де ви бачили слабачка банкіра? Як могла слабка людина зробити кар'єру в такий сфері як банківська справа?»

Ющенко йшов на поступки, керуючись своїми розрахунками та прорахунками. Але коаліціанти не бажали розуміти, що коли поступливу людину «довести», відповідь буде набагато жорсткіша, аніж у людини, непоступливої з народження.

СРК не розуміє цього і досі, звідси – числені зойки, що, мовляв, дії Ющенка не передбачувані. Навпаки! Ющенко (відповідно до законів психології) відповідає дзеркально, тобто робить те, чим йому погрожували.

З моменту утворення коаліції йому постійно погрожували імпічментом, погрожували з будь-якого приводу (найчастіше – з приводу відсутності жодного приводу)…

Допогрожувалися.

З початку кризи погрожували звільнити міністра оборони та голову СБУ – колишній генпрокурор Медведько може подякувати балакунам.

Як тільки судді Конституційного суду почали скаржитися на тиск, пішли погрози звільнити їх, представники коаліції в суді відмовлялися відповідати на питання таких суддів (в цивілізованій державі їх би притягли до відповідальності за образу суду, в країнах англійського права за такі вибрики – мінімум рік ув'язнення). Відповідь Президента знову була симетричною, але…

Але на справі Сюзанни Станік варто зупинитися докладніше. Заступник голови КС, який призначив її доповідачем, грубо і демонстративно порушив закон. І справа тут не в мільйонах матусі чи бабусі.

Закон гарантує неупередженість суду – а Сюзанна – дружина Вадима Довганова, запеклого ворога Ющенка. Яка тут, в біса, неупередженість? У Верховному Суді США (він у них і конститу­ційний) судді, родичі яких якось пов'язані з фігурантам справи, просто не беруть участі в розгляді таких справ.

Крім галасливого беззаконня, це була прилюдна образа Президента, фактично об нього спробували витерти ноги. Мабуть, коаліція весело реготала, уявляючи собі реакцію Ющенка, якого продовжували вважати слабаком.

Дореготалися.

Взагалі, людина, яка часто вдає­ться до погроз, – ніякий не політик, а просто балакун. (Я обираю найм'якіше визначення з можливих.)

Інше питання, водночас психологічне і правове, полягає в тому, що Президент зараз користується прогалинами у законах, які панове кучмісти та Мороз залишили цілком свідомо. І треба прямо сказати, що ці прогалини дійсно дають можливість для сваволі. Що ситуація, коли членів КС можна звільнити розчерком пера, не відповідає стандартам розподілу влади. (В нормальних країнах імпічмент існує не тільки і не стільки для президентів, як для суддів вищого рангу. Власне, його і винайшли в Англії саме для суддів. Але, як я вже писав, там імпічмент – не звільнення, а віддача під суд. Справа Станік в Англії чи США неможлива саме тому, що той, хто призначив би там доповідачем явно упередженого суддю, сам би опинився на лаві підсудних. І простим звільненням не відбувся би.) Проте норми про імпічмент в Законі про КС немає, там просто нічого ясного не сказано про можливість чи неможливість притягнення судді до відповідальності, а відтак діє юридична аксіома: той, хто призначив, той може й звільнити, якщо в законі не сказано інше.

 Повторюю ще й раз – числені прогалини в законодавстві залишалися цілком свідомо (бо неможливо повірити, що юристи не знають юридичної абетки), відтак коли Президент використав їх проти авторів, то ті були шоковані, і, здається, ще й досі до кінця не повірили.

Тобто розуміння, що в кожній палиці є два кінці та що «пастки» в тексті законів залишати не можна, бо це обопільно-гостра зброя, такого розуміння не було до кризи, не було на її початку, і невідомо, чи є воно зараз.

 Костянтин Когтянц, заступник голови ДОО УНП

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: