Політичний стриптиз та ненаукова фантастика

10 травня 2007 о 15:09 - 2981

Імпічмент Президента, за нашою Конституцією, можливий тільки теоретично. Проте це не зменшує значення демаршу «охвістя» Верховної Зради (яка сьогодні сповна заслужила це ім'я).

Справа в тому, що імпічмент у нас (як і в усьому світі) можливий тільки за вчинення «державної зради або іншого злочину». Формулювання кострубате, проте очевидно, що двісті шістдесят «народних слуг» вважають злочином вимогу відзвітувати перед господарем за пророблену та не пророблену роботу. Чи потрібні ще більші докази, що вони народу бояться?

Повністю проігнорована резолюція ПАРЕ, де чітко сказано, що дострокові вибори — це нормальна демократична процедура.

Задля імпічменту Зрада повинна сформувати спеціальну комісію, до якої входять спеціальні слідчі, спеціальні прокурори… та невідомо, хто ще, бо в Основному Законі сказано не «складається з спеціальних слідчих та прокурорів», а  що вони «входять». Отож, треба ще когось включати, а кого — невідомо. Я не сумніваюся, що без довгих роздумів комісію сформують зі своїх, проте явно упереджена комісія не буде визнана ніким, крім Росії… ну ще може Іран з Лівією визнають.

Висновки комісії повинні бути затверджені 300 голосами — поки що в наявності 260. Зауважимо, що коли знайдуться свідки або плівка, що підтвердять відсутність в залі хоча б одного депутату, картка якого проголосувала, то таке голосування недійсне (це, до речі, стосується й голосування 26 квітня — на вигляд у залі було не 260, а значно менше).

Потім, якщо наберуть 300 голосів — треба виграти два процеси, один — в Конституційному суді, інший — у Верховному, причому принципово важливі три речі: а) Президент в жодному з цих процесів не виступає, як підсудний; б) якщо хоч один з цих судів не зможе прийняти рішення, то імпічмент провалено; нарешті, — в) в тому місці Конституції, де йдеться про ці суди, стільки неясного, що вони мають право відмовитися.

Виправити ці неясності вже неможливо, бо є юридична аксіома, зафіксована і в нашій Конституції: «Закон не має зворотної дії в часі». Щодо Президенту, то це завжди, в усьому світі тлумачилося так: будь-які поправки щодо законів, які стосуються голови держави, набувають чинності тільки після наступних виборів. Начхати на світовий досвід не вдасться, бо є, як мінімум, одна постанова Конституційного суду, де сказано те ж саме.

Після всього цього треба набрати 338 голосів, чим і не пахне.

І після всього цього — дострокові вибори, тільки вже президентські.

І… те, що я напишу далі, виглядає неймовірно, проте відповідаю за цю нісенитницю не я, а «батьки» нашої Конституції, в першу чергу  Кучма, Мороз, Лаврінович та Головатий.

Наші закони не забороняють Президентові, якого скинули імпічментом, висувати свою кандидатуру. А все, що прямо не заборонено — дозволено.

Справа в тому, що на Заході імпічмент розуміється як засудження, остання частина процедури так і називається — «суд в сенаті». Президент, що програв, отримує офіційну судимість. В нашій же Конституції кілька разів повторене принципово інше формулювання: «Усунення з посади в порядку імпічменту».

Усунення з посади — це не «судимість в паспорт». Йти на вибори всього лише усуненому з посади можна. А наш народ любить ображених.

Отож «охвістя» ладне затіяти чорт-зна що, аби тільки проводили вибори не їх.

Згадай, читачу, головні аргументи проти дострокових виборів парламенту:

— «Парламентські вибори дестабілізують ситуацію». А президентські хіба ні?

— «На вибори немає грошей». Якщо є на президентські, то можна їх пустити і на парламентські.

— «Законодавство недосконале». В обох випадках.

Тобто значення початку процедури імпічменту полягає в тому, що ЦИМ АКТОМ «ОХВІСТЯ» ПАРЛАМЕНТУ САМО СПРОСТУВАЛО ВСІ АРГУМЕНТИ ПРОТИ ДОСТРОКОВИХ ВИБОРІВ.

Залишається одна-єдина причина: вони не бажають, аби народ міг висловити свою думку щодо них самих.

Вони бояться народу.

К.Когтянц, заступник голови Дніпропетровської облорганізації УНП

Поділитися: