Таємниця Юрія Андруховича

13 квітня 2007 о 09:33 - 1557

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Якщо пройтись поглядом по полицях у магазині української книги, не зупинитися на тій чи іншій книжці Андруховича буде складно – забагато їх на тих полицях розвелося. А нещодавно до «Екзотичних птахів та рослин», «Переверзії», «Дванадцяти обручів», «Рекреацій» та ще десятка творів, що належать перу Юрія, додалася чергова – «Таємниця».

З цього приводу, у рамках туру по містах України, Юрій Андрухович відвідав і Дніпропетровськ. До того ж, можливість поспілкуватись з ідолом української сучасної літератури була не лише на прес-конференції в клубі «Білокнижник», а й у театрі Шевченка та у «Рок-кафе» разом з Мистецькою агенцією «АРТ-Вертеп» та DJ Нікольським.

Якщо на подібних літературних (чи літературно-музичних) вечорах різноманітних укра­їнських письменників в Літературному музеї чи «У Бекіра» контингент приблизно сталий (і складається із 80%  небайдужих студентів, 19% «інших» та однієї канадки), то в театрі Шевченка подивитись-послухати Андруховича зібрався цілий зал. Причому значна частина присутніх імені письменника до того вечора навіть не чула, а якщо й чула, то не читала. Сподіваємося, тепер читатимуть. І не тільки Андруховича. Як кажуть: даєш українську літературу в маси!

Роль ведучого у Дніпропетровську дісталася Сергію Жадану, котрий під час читання автором своєї «Таємниці», виконував функцію інтер'єра.

З цього приводу, слід трохи сказати зокрема про роман… точніше, «замість роману», як називає своє нове створіння сам автор. Справа у тому, що ненароджений автобіографічний роман Андруховича, який він почав писати у Берліні, а потім безжалісно (тобто зовсім без жалості щодо його втрати) спалив. Спалив, бо піддався на настійливу пропозицію одного німецького журналіста, котрий відрекомендувався Еґоном Альтом. Пропозиція полягала у тому, що Юрій мусив 6 днів з ранку до вечора під пильним наглядом диктофону відверто відповідати на питання журналіста і тільки на сьомий день відпочивати. Усі надиктовані відповіді Еґон Альт планував оформити у книжку, проте після закінчення проекту раптово переслав усі аудіо-записи діалогів Юрію з таємничим написом «Ти можеш робити з цим все, що хочеш», а через декілька днів журналіст раптово загинув у автокатастрофі.

Ось і зробив Андрухович із тим матеріалом те, що захотів, а саме – з чотирьохрічною перервою після свого останнього роману видав нову книжку, що являє собою інтерв'ю німецького журналіста з українським письменником. Якщо отой Еґон Альт, ім'я котрого співзвучне з латинським «alter ego», і справді існував, то історія виходить якась містична і дивовижна. Чого тільки  не трапляється з письменниками, тим паче такими знаковими.

Як би там не було, поспілкуватися з Андруховичем, який нещодавно повернувся після річного перебування у Німеччині, було приємно. Все таки, як найстарший український літератор нового покоління, Юрій був першим, хто почав виводити нашу рідну літературу на якісно новий рівень та привертати до неї увагу української (і не тільки) публіки. Саме за це його, напевно, і називають легендою… чи ідолом – кому як подобається. В усякому разі, він завжди залишається українським письменником, котрий пише, тому що не може не писати, а не тому, що так треба.

Тетяна Гонченко

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: