БЛИН! В Киеве происходит непонятная движуха!

13 квітня 2007 о 09:26 - 2202

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Весь мій журналістський досвід, досвід репортера західного штибу, ґрунтується на постулаті «репортер не мусить вносити у свої журналістські матеріали своє бачення подій і ситуації і має бути безстороннім». Тут наявна вічна суперечність між професіоналізмом і особистістю, необхідністю висвітлювати події з точки зору холодного спостерігача і власним баченням подій журналістом, котрий є такою ж людиною як усі, з власними поглядами і оцінками. Врешті, маю право оприлюднити власну точку зору на події, до яких мало хто залишається байдужим, бо те, що відбувається сьогодні в українській політиці, на київських вулицях і Майдані Незалежності, безпосередньо заторкує нас усіх і визначає майбутнє кожного з нас.

 

На цьому місці мав бути репортаж з сесії Дніпропетровської обласної ради, який не міг потрапити до п'ятничного числа газети з причини нестачі часу, бо сесія відбулася у четвер і закінчилася тоді, коли п'ятничне число газети вже зверстане і готове до друку. Дякувати Богові, що так сталося, бо порівняно з масштабом і значимістю головних подій у державі сесії міської і обласної рад, які відбулися у четвер, є подіями настільки малозначущими, однобічними і дрібними, що майже не заслуговують на увагу. На цих сесіях більшість, що складається з членів Партії регіонів і її прибічників, впрост відпрацювала партійні завдання, ухвалила тексти звернень до Президента, Верховної Ради і громадян, які жодною мірою не пов'язані з настроями і думками виборців, котрі довірили депутатам рад захищати їхні права і висловлювати їхні думки і настрої.

Згідно з опитуванням, проведеним 3-5 квітня соціологічною службою Центру Разумкова, Президента України, у зв'язку з виданим ним Указом про розпуск парламенту у Дніпропетровську, підтримують понад 38% опитаних. Якщо врахувати, що серед 593 респондентів з Дніпропетровську, на момент опитування, про підписання Президентом цього Указу знали 90% та що зазвичай близько 20% людей в Україні є пасивними спостерігачами політичних процесів, які не мають власної думки, доходимо висновку, що прибічниками проведення нових виборів у нашому місті потенційно є близько половини активних виборців. Відтак, звернення, ухвалені міською і обласною радами, є волюнтаристськими інспірованими заявами, які не мають відношення до справжніх настроїв місцевих громад. Головним змістом тих звернень є прохання до Президента відкликати свій Указ про розпуск Верховної Ради, а у документі, ухваленому сесією міської ради, ще, зокрема, міститься заклик до проведення референдуму щодо вступу України до НАТО, начебто це питання сьогодні є таким нагальним, що потребує негайного вирішення.

Говорячи звичайною мовою, нам задурюють голову, видаючи удаване, вигідне партійним босам, за дійсне. Тут можна було б, дотримуючись принципу політкоректності, навести тексти звернень. Та ті тексти і без того оприлюднені і доступні, а зміст і суть тих звернень та їхню аргументацію стисло і зрозуміло висловив на сесії обласної ради її депутат від Партії регіонів, голова комісії ради з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства Михайло Царьов. Дослівно він сказав наступне: «ОНИ ХОТЯТ ПЕРЕДЕЛА ВЛАСТИ. НО ЗАЧЕМ НАМ ЭТО НАДО? В КИЕВЕ ПРОИСХОДИТ НЕПОНЯТНАЯ ДВИЖУХА, КОТОРАЯ НАМ НЕ НУЖНА, БЛИН!»

Брателло, любий наш депутате з розпальцовкою! Ти (на «ви» звертатися якось язик не повертається) мабуть забув, що знаходишся не на бандитському сходняку. Я, голосуючи на виборах до обласної ради, не довіряв тобі висловлювати за мене мої думки подібним сленгом. І у майбутньому не довірю, як, маю надію, і більшість моїх земляків. Хоча б тому тільки, що не навчився ти нормальною людською мовою говорити. І зі мною, як членом громади, як і з усією громадою області та міста, депутати тексти заяв не узгоджували. Заяви рад – це не висловлення особистих депутатських думок і настроїв, а певним чином – вислів настроїв громади. А громада такі звернення не схвалювала.

Те, що ми бачимо на біло-блакитному Майдані, що чуємо, коли нам говорять, що на мітингу зібралися 10, 20, 100 тисяч на той час, коли безпристрасна веб-камера показує, що учасників в рази менше, є профанацією і імітацією громадянської активності. Організатори мітингів, не криючись, розплачуються з завезеними з регіонів учасниками грошима, промовці дезінформують і учасників мітингів і глядачів, котрі це дійство бачать на телеекранах. Удаваність протестів і наметових містечок, намети яких порожні, змушує замислитись. Організатори «акцій протесту» імітують Майдан 2004 року, вважаючи що ритуальні дії і заклинання можуть замінити щире волевиявлення.

 

Не аналізуючи всі події, що відбулися за останні дні, хочу звернутися до дніпропетровців і жителів області. Думайте, аналізуйте, визначайтеся. Ми не бездумні вівці, що йдуть за цапом-провокатором на бійню. Ми – громадяни держави, котрим не байдуже, як будемо жити завтра, як житимуть наші діти і онуки. Ми розумні і свідомі люди і здатні свідомо зробити свій вибір, як зробили це на минулих виборах. Ми розумнішаємо і набуваємо громадянського досвіду швидше, ніж це уявляють собі ті, хто вважає, що нашими голосами можна буде маніпулювати і надалі, що ті голоси можна купувати, продавати, обмінювати на посади і бізнесові преференції.

На мою думку, Президент вчинив мужньо і правильно. Після удавання з себе кота Леопольда він нарешті спромігся на вчинок. Не про переділ влади йдеться, а про припинення повзучого державного перевороту, спланованого, і такого, що майже дійшов точки неповернення. Ще тиждень-два, і ми могли б одного ранку прокинутися у іншій державі, де б панувала «керована демократія» і були б суттєво обмежені громадянські права і свободи. Відбувалося планомірне сповзання до диктатури одної партії, одного політико-економічного клану, одної ідеології.

Нас лякають вуличними заворушеннями, громадянською війною, занепадом економіки. Ті, хто нас цим лякає, саме того й хотіли б, щоб серед безладу і розчарування утриматись при владі. Будьмо пильними і розумними, не даймо втягти себе у конфронтацію, у нас вистачить мудрості і розуму не піддатися на провокації, не дати себе обманути, не купитися на дешеві цукерки, якими заманюють у пастку.

Сьогодні з ситуації, що склалася, є лише один логічний і розумний вихід. Це позачергові вибори до Верховної Ради, у перебігу яких визначиться дійсне співвідношення довіри громадян тим чи іншим полі­тичним силам, а після того – перевибори місцевих органів влади за зміненим виборчим законом, щоб не пролізли до рад ті, хто сьогодні краде землю і комунальну власність, які належать громаді, тобто нам. Щоб не видавали рішення, ухвалені на таємних сходняках, за волю громад. Щоб не торгували нашими голосами. Щоб ми могли твердо сказати «ні», побачивши, що нас обманюють, обкрадають, підкуповують аби потім перетворити на безправних, залежних, окрадених і обдурених маргіналів, на жебраків, що чекають милостині від зарозумілих «слуг», котрі замахнулися на роль панів.

Ми – громадяни. Прийшов час це усвідомити і взяти владу у свої руки, довіряючи тим, кого обрали, лише обслуговування спільноти і реалізацію наших спільних інтересів. Наше майбутнє і сьогоденне життя має залежати тільки від нас.

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: