КИДАЛИ

19 березня 2007 о 11:16 - 1067

Кайдацький міст через Дніпро, збудований у 70-х роках минулого сторіччя, перед початком минулого року прийшов до стану, непридатного для експлуатації — зруйнувалося горішнє покриття мосту, так званий «дорожній одяг». Строк служби асфальтового покриття досить короткий у порівнянні зі строком служби мосту в цілому. Міжремонтні строки служби дорожньо­го покриття можна збільшити його правильним конструюванням і застосуванням матеріалів, що мають довгі строки життєздатності.

Проект ремонту Кайдацького мосту у 2005-2006 роках розробляв проектний інститут «Дніпродіпротранс».

Проблемами створення конструктивно-технологічних рішень високонадійної проїжджої частини у колишньому СРСР і в сучасній Росії займався і займається науково-дослідний інститут «СоюздорНДІ» (рос. — СоюздорНИИ, а саме відділ мостів того інституту), який є одним з законодавців мод дорожнього одягу і на пострадянському просторі, і у світі. Ним розроблені конструкції дорожнього покриття мостів і матеріали, які мають підвищені експлуатаційні показники. Розроблені гідроізоляційні матеріали, які можна класти впрост на асфальтобетонне покриття, що з ними зчеплюється. При цьому виключається проникнення води між шарами покриття, її заморожування і відтаювання між шарами, і, відтак, строк служби покриття суттєво збільшується. Ці матеріали наплавляються на асфальтобетон за допомогою газових горілок, і за довговічністю та міцністю не мають аналогів у світовій практиці. Строк служби такого покриття перевищує 50 років, при тому, що інші матеріали подібного типу служать 15-20 років.

У відділі мостів «СоюздорНДІ» у 1996 році розроблена і система дренажу, яка зараз застосовується на всіх російських мостах. Дренажна система додатково захищає дорожнє покриття мосту, відводячи воду, яка може проникнути у гідроізоляційний шар, і додатково у понад два рази збільшує строк служби покриття мосту.

Фахівці «Дніпродіпротрансу» запросили «СоюздорНДІ» до участі у розробленні проекту ремонту мосту з метою застосування сучасних технологій і матеріалів, створених у російському інституті. 15 квітня 2006 року на нараді у заступника міського голови Дніпропетровська Олександра Баранника у присутності головного інженера Міськкомуправління Дмитра Шкуя були розглянуті пропозиції «СоюздорНДІ» і для реалізації тих пропозицій у проекті і безпосередньо для ремонту мосту дніпропетровському ТОВ «Дорбуд» було дане завдання укласти відповідний договір з «СоюздорНДІ».

Того ж 15 квітня 2006 року між «СоюздорНДІ» і ТОВ «Дорбуд» (голова правління О. Кальник) був укладений договір № 91-06-ИС «Розроблення технологічного реґламенту влаштування дорожнього одягу на Кайда­цькому мості через р. Дніпро у
м. Дніпропетровськ (у процесі ремонту) і науковий супровід робіт». Термін закінчення договору був визначений 1 листопада 2006 року.

У квітні російським інститутом були видані рекомендації щодо конструкції і технології, акт здачі-приймання №1 був підписаний ТОВ «Дорбуд» 27 квітня 2006 року. Роботи з реалізації подібних технічних рішень в Україні були виконані вперше з дорожніх брикетів, спеціально виготовлених для ремонту покриття Кайдацького мосту на замовлення «СоюздорНДІ» в російському ВАТ «НПП СК МОСТ», замитнених і вчасно доставлених до Дніпропетровська. Акт здачі-приймання виконаних робіт №2 про завершення роботи був підписаний 1 листопада 2006 року.

Здавалося б, дніпропетровцям залишалося радіти швидкому закінченню робіт, виконаних завдяки росій­ським технологіям і матеріалам, а росіянам — розширенню географії застосування тих технологій і матеріалів та заробленим коштам. Проте розпочалося щось для росіян незрозуміле. Підписані російським інститутом акти, потрапивши до «Дорбуду», неочікувано зникали, посилалися повторні акти, отримати які назад з підписами удавалося з великими труднощами. Жодної оплати виконаних робіт, починаючи з квітня 2006 року, російський інститут не отримав.

На настійні дзвінки з «СоюздорНДІ» пан Кальник або впрост не відповідає, або обіцяє: «за тиждень оплатимо». Тих тижнів минуло вже багато, оплати як не було так і немає, а інститут мусить повернути кошти, витрачені на відрядження, виплатити заробітну плату працівникам, котрі розробляли проект, розплатитися з організацією, яка виготовила і постачила матеріали, сплатити податки з суми зареєстрованої оборудки.

Відтак, «Дніпробуд» і особисто пан Кальник впрост «кинули» партнерів і поставили їх у скрутне фінансове становище. Зазначаючи на засіданнях і круглих столах, що інвестиційну привабливість Дніпропетровська і області для іноземних інвесторів слід підвищувати, голова обладміністрації Надія Дєєва і не підозрює, що дніпропетровські кидали роблять все для того, щоб позбавити Дніпропетровщину тої привабливості. Якщо інформація про те як у Дніпропетровську «кинули» широко відому у світі поважну організацію стане відомою потенційним закордонним інвесторам, вони мабуть добре замисляться перш ніж вкласти у Дніпропетровськ і Дніпропетровську область хоч копійку. То ж хто винен, що іноземні інвестиції у нашу область надходять у значно меншому обсязі, ніж її потенціальна інвестиційна ємність? Відповідь проста — винні у тому отакі от кидали.

Геннадій Сахаров

Поділитися: