Гроші не пахнуть

19 березня 2007 о 10:56 - 2732

Роботу міськводоканалу не критикує зараз тільки ледачий. Ціни на воду зросли непомірно — говорить більшість мешканців нашого міста. Підприємство збиткове — такі слова в адресу міськводоканалу можна почути від представників влади. Воду людям має постачати приватна фірма, у власності якої, відповідно, і перебуватиме комунальне господарство — це, як вихід, пропонують місцеві бізнесмени.

Багато ще чого не зовсім хорошого можна почути про співробітників водоканалу. Об'єктом критики людей виступають як прості працівники водоканалу, так і його керівництво…

 

Найбільше незадоволення дніпропетровців викликає небажання комунального підприємства брати на себе розходи за перевірку встановлених лічильників води в їхніх квартирах.

Постановою Кабінету Міністрів від 12.07.2005-го року затверджено, що перевірка, обслуговування та ремонт лічильників, які належать фізичним особам, здійснюється за рахунок виконавця послуги. Можливо в теорії це дійсно так і є, але практика доводить зовсім протилежне.

До нас в редакцію прийшов лист за підписом ветерана труда Михайла Федоровича Кузнєцова, так от: у пенсіонера комунальне підприємство вимагає грошей за послугу з перевірки лічильника. Але цікаве тут навіть не це. Представники водоканалу "просять" Михайла Федоровича, щоб він сам зняв лічильник, приніс його працівникам вищезгаданого підприємства, а після успішно проведеної перевірки сам же і встановив лічильник на старе місце. На чергові три роки… Виходить, що пенсіонер і є виконавцем послуги — сам знімає лічильник води, перевіряє, сам його встановлює. І сам сплачує гроші — водоканалу.

Чим можна аргументувати позицію комунальників, які змушують літню людину, пенсіонера та й ще ветерана труда звертатися у всі можливі інстанції щоб захистити свої права?

«Гроші не пахнуть», — говорив колись один римський імператор, аргументуючи впровадження податку на сортири. Можливо, схожою логікою користується і міськводоканал?

Добре, що ще зовсім холодну воду (гарячої і так немає, хоч ми за неї і платимо) не перекрили злісному неплатнику. Благо, прецедентів з боку працівників комунального підприємства вистачає.

 

На вулиці Ю. Савченка один з робітників міськводоканалу, за приватною домовленістю, підключив до центральної лінії каналізації мешканців своєї вулиці. Взамін сусіди погодилися виділити майстру невелику частину власного двору…

Але згодом працівнику водоканалу самої землі здалося замало — він почав вимагати ще й тисячу двісті доларів за роботу. А у разі невиконання цих вимог пан майстр обіцяв перекрити сусідам каналізацію. Обіцяв, зробив — 31 грудня 2006-го року води у будинку № 59 по вулиці Ю. Савченка  не стало. Немає і зараз. А працівник водоканалу погрожує сусідам познайомити їх з санепідемстанцією — привід: уже за недотримання санітарних умов.

Господарка п'ятдесят дев'ятого будинку, звати її Тамара, неодноразово зверталася до керівництва міськводоканалу зі скаргами на незаконні дії їхнього працівника. Але так і не отримала будь-яких пояснень. Мабуть, це така практика в міськводоканалі — не давати відповідей на звернення громадян.

 

Я зателефонував в приймальню цього комунального підприємства з метою отримати коментарі від керівництва міськводоканалу. Дівчина, як я зрозумів секретар, дала мені номер телефону Буги Володимира Анатолійовича — начальника інформаційного департаменту міськводоканалу, і запевнила, що він знаходиться на своєму робочому місці і радо відповість на всі мої запитання.

Я зателефонував, а відповіддю мені були довгі монотонні гудки…

Дуже прикро, Володимир Анатолійович, що нам не вдалося поговорити. Адже дніпропетровцям цікаво було б почути Ваші коментарі. Крім уже описаних в цьому матеріалі проблем, мешканців міста, зокрема ветеранів війни, цікавить, чому доводиться платити все більше і більше грошей за спожиту воду.

 

Міськводоканал перебуває на грані банкрутства. Але, як я нещодавно дізнався, працівники цього підприємства отримують підвищені премії. За відмінну роботу мабуть?..

 

Коментар Валерія Безуса, екс-заступника начальника міськводоканалу:

— Щодо діяльності водоканалу, то можна стверджувати: вона проводиться абсолютно не прозоро. Незважаючи на те, що підприємство формально належить громадянам міста, фактично воно працює на інтереси окремих груп керівників водоканалу. Тому не дивно, що громада міста не може реалізувати свої інтереси за допомогою міськводоканалу.

Як результат — підвищення тарифів, з одного боку, не вирішення питання щодо повірки лічильників, з іншого. На цю роботу грошей у підприємства, звісно, не знайдеться. Як не знайдеться і на багато інших, важливих для городян речей, тому що у керівників комунального сектору є своє, приватне бачення. Тому деякі працівники підприємства будуть продовжувати займатись поборами — раніше це пояснювали низькою зарплатнею, зараз, після підвищення тарифів, чим будуть пояснювати? Звісно, зарплатня в підприємстві не стане достойною для тих, хто важко працює від зарплатні до зарплатні, але тих, чиї голова та руки зайняті дерибаном та рекетом, це не відволікає на виконання своїх обов'язків.

Якщо підприємство не працює на людей, то не дивно, що не можна дістати потрібну інформацію, — бо начальник «інформаційного» відділу, мабуть, дуже зайнятий тим, що публікує чергову брехливу статтю про те, що трудовому колективу щось чи хтось заважає працювати…

Віктор Орел

Поділитися: