Дніпропетровськ по самі вуха у смітті

16 лютого 2007 о 11:01 - 2279

Те, що на пострадянському просторі головними нещастями є дурні і дороги, — відомо ще з часів Російської імперії. У Дніпропетровську до тих двох додаються ще принаймні два — міський голова і сміття. Хоч перша з місцевих бід, схоже, співпадає з першою всезагальною. А друга з першою пов'язана безпосередньо. Бо заростати сміттям наші двори почали з минулої виборчої кампанії, коли від імені міського голови народу було дароване велике благо — вивезення побутового сміття за рахунок міського бюджету. Ощасливлені виборці переобрали шановного Івана Івановича на ще один строк, а зі сміттям пішло щось не так, точніше зовсім не пішло, кажуть, грошей не вистачило. Воно, можливо, і вирішилося би, та Іванові Івановичу не пощастило — зайшлося про ще один строк, уже не мерський. Наш гуманний районний суд, щоправда, постановив кримінальну справу закрити. А як її закриєш, коли справа порушена прокуратурою? То ж прокуратура і оскаржила рішення суду, і наш рятований Богом і судом мер перебуває у стані прострації: посадять чи не посадять — от у чім питання. Хіба тут до сміття? Дай Боже встигнути на усякий випадок сухарів насушити, мало не мільйон з міської казни — не жарти. Грошики, зібрані до міського бюджету з податків тих же виборців, пішли на сумнівні оборудки з кримським пансіонатом. Але виборці у нас гуманні. Он Павлові Івановичу вибачили мільярди, обравши Громаду до рад, то чи не вибачать мерові дрібничку? А він якось при нагоді віддячить.

Жителів довели до відчаю

Про проблему сміття йшлося на прес-конференції, проведеній головою обласної організації Партії Зелених Віктором Хазаном і його заступником Олексієм Ангурцем. Як виявилося, ситуація з побутовим сміттям у Дніпропетровську наближається до катастрофічної.

Місто, згідно з офіційною статистикою, продукує 1,4 мільйона кубічних метрів побутових відходів на рік. Скільки продукується поза тою статистикою — невідомо, бо невраховані відходи накопичуються у посадках, на пустирах, на стихійних звалищах, і місто може втопитися у смітті. Полігон складування твердих побутових відходів (попросту — звалище) біля Огріня (грайлива назва «Ігрень» — перекручення справжньої назви селища і місцевості) по вінця повний; ще 1997 року Головною державною інспекцією з охорони довкілля і головним санітарним лікарем області винесений припис щодо припинення складування там сміття. Та міське керівництво і приватні прибирачі сміття чхати хотіли на ті приписи. Побутові відходи досі вивозяться на той полігон. ЗАТ «Дніпрокомунтранс» за останні два роки тричі притягалося за те до адміністративної відповідальності.

Звалище постійно підпалюють з метою зменшення об'єму відходів, дим від згорілих пластиків та іншого непотрібу труїть жителів Огріня та Ілларіонова. Вони вже зневірилися у добрій волі міського керівництва і готові до крайніх акцій громадянської непокори.

Існує проект створення нового полігону у балці Левшинській біля того ж Огріня. Але та балка є заповідною і сміття у ній знищить рідкісні види рослин і тварин. Доведені до відчаю місцеві жителі заявляють, що у будь-який, навіть найрадикальніший спосіб не дозволять створювати біля своїх осель нове звалище.

Вивезенням сміття з Дніпропетровська займаються дві організації — вже згаданий «Дніпрокомунтранс», на долю якого припадає 55% сміття, і ТОВ «Екологія» — близько 40%. Потужності «Екології» не використовуються повною мірою. Сміттєспалювальний завод і Кулебівський полігон, що йому належить, здатні переробляти 2,8 мільйона кубометрів сміття на рік. Але Дніпропетровська міська рада заборгувала «Екології» понад 1,2 мільйона гривень, і, зрозуміло, приватники не палають бажанням займатися благодійництвом.

Тимчасом у міськраді сьогодні переймаються іншими проблемами — ділять землю між собою, забезпечують себе безкоштовними земельними ділянками, скубуться за дозволи на будівництво. Тобто міськрада перейшла на самообслуговування у частині задовільнення особистих потреб депутатів і тих, хто за ними стоїть з великими гаманцями. Хіба їм до сміття, коли гроші та інші блага, як бачиться, плинуть потоком, тільки встигай ловити?

Кому ми зобов'язані купами сміття

Віктор Хазан, котрий, до речі, брав участь у вирішенні проблем поводження з відходами у шотландському Едінбурзі, та Олексій Ангурець бачать вихід у створенні експертної групи з фахівців з охорони довкілля, представників місцевої влади та громадськості, ретельному аналізі ситуації зі сміттям, розробленні санітарного паспорту побутових відходів і створенні системи їх роздільної переробки за категоріями, що вже давно реалізується у цивілізованих країнах. Необхідна повна прозорість у вирішенні проблем відходів, проведення відкритих тендерів, припинення закритих засідань виконкому з питань поводження зі сміттям.

Закритість рішень місцевої влади, на думку Віктора Хазана, пов'язана з інтересами певних груп, які прагнуть монопольного допуску до переробки сміття, яка приносить чималі прибутки. Хазан був обережним: «Не хочу казати слово «корупція».

Добре, скажемо це за нього: у місцевій владі — корупція. Доказів її існування більше, ніж достатньо. Якщо хтось з тим не згоден — хай доведе, що це не так. То ж кому ми зобов'язані купами сміття на вулицях і у дворах міста? Відповідь однозначна.

Намагання голови обласної адміністрації Надії Дєєвої навести лад у засміченому обласному центрі заслуговують на підтримку всієї громади. Проте суворі накази її виконуються досить своєрідно. Наприклад, у селищі Мирному біля величезної купи сміття бульдозером була викопана канава, сміття туди згорнули і присипали землею. Мовляв — дивіться, пані Дєєва, все чисто, сміття прибране, вказівки виконані. А що потече з тої канави, коли пригріє сонечко?

Владці і виконавці поводяться, як малі діти, котрі, нашкодивши, незграбно приховують результат шкоди. Проте, якщо не буде знайдений конструктивний вихід з ситуації, якщо не припиниться корумпований поділ сміттєвого пирога, те сміття помститься у найжорстокіший спосіб.

Що там у нас з медичною статистикою, Іване Івановичу? Готуйтеся до гіршого.

Геннадій Сахаров

Поділитися: