…Якщо весь Світ буде проти України, я буду проти усього Світу…

05 грудня 2015 о 22:46 - 8187
…Якщо весь Світ буде проти України, я буду проти усього Світу…

Кожного ранку, прокидаючись, міркує про них.

Про тих, хто там.

Хто впав.

Хто ще тримається і тримає на собі важкий тягар захисту рідної землі.

Чи нагодовані?

Чи взуті?

Чи цілі?

Не думаючи, де взяти — знаходить.

Отримуючи — віддає.

Молить і простить.

Гідне жебрацтво заради спасіння.

Їх.

Тих, хто впав.

І тих, хто ще тримається.

Дім-то захист.

Для тих, кому ніде і нема куди.

Стіл — то переговорна і сповідальня.

У келиху — сльози притулених до душі, зігрітих, нагодованих.

День — то пошук.

Нових помічників, нових шляхів, нових започаткувань.

Заради спасіння.

Вечір — то діти.

Свої.

Бо чужих дітей не буває.

Ніч-то роздум…

Пульсує мозок.

Працює цілодобово.

Де?

Як?

Скільки?

Кому?

В кого?

Серце широке.

Посмішка щира.

Очі зморені.

Втома?

Ні!

Втоми нема.

Є набуття і подяка.

Велика людська шана.

Їй.

Ірині Головко.

Зірці Самозахисту.

Мабуть такою треба народитися.

Житя для допомоги — то покликання.

Рятувати — то хист.

Віддавати — то милість Божа.

За її ініціативою одним з напрямків діяльності Самозахиста стало волонтерство.

Вона зуміла зібрати самозахистян навколо тієї ідеї й донести до кожного важливість місії.

А сама оселилася на якийсь час у військовому шпиталі і допомагала, шукаючи; шукала, допомагаючи.

Нові слова: броніки, берці, каски, підшоломники…

На язиці крутиться, з голови не виходить…

Скільки придбано… скільки передано…

Скільки тон продуктів відвезено самозахистянами на передок.

Про кошти годі й казати…

Та що кошти, ті разані папірці?!..

Хіба в них справа?!

Донеччани, що не бажають жити у ДНРах-ЛНРах — постійні гості Головків.

А куди їм ще йти, як не до них?

Там нагодують, обігріють, вислухають, допоможуть.

Пам’ятаю історію однієї породіллі, що не могла влаштуватися у Дніпрі.

Одненька, з дитинкою, молодесенька…

Сама серед повного бездоріжжя.

Та наперепутті знайшлася Ірина.

І хата є тепер.

І документи.

І їжа.

І одяг малій.

Росте дитинка в спокої.

Гарнюня.

І так постійно.

Зараз нова в нас задача.

На машину воїнам світла кошти шукаємо.

Трохи зібрали вже.

Але то мало.

Ірина поки коштів не знайде — справи не залишить.

Бо така вона.

Бо Волонтер.

Бо лицар Ордену Доброї Волі.

Ми пишаємося тобою, наша зіронько.

Цінуємо тебе за твою широку душу і завзятість.

За мужність і щиру любов до рідної землі.

Будь завжди такою! Зі святом тебе.

Й усіх нас.

Бо ми з тобою.

* * * * * * * * * * * *

Самозахистян і особисто Ірину Головко вітаємо з Днем Волонтера.

Лише на Вас тримається зараз країна наша.

Будьмо!

Поділитися: