ДЕНЬ ЗЛУКИ – СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОСТІ

25 січня 2007 о 15:45 - 1514

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Цього понеділка в Україні відзначався День Злуки – Свято Соборності України. 22-го січня 1919 року на Софійському Майдані у Києві було урочисто проголошено Злуку Української Народної і Західно-Української Народної Республік в єдину державу. Це був перший державний акт, яким створювалася соборна держава, що об'єднала українські землі. Тоді відстояти незалежність України не вдалося. Проте у національній свідомості Злука назавжди залишилася орієнтиром державницьких прагнень до соборності, вагомим політичним актом, що засвідчив наявність української політичної нації. У радіозверненні до українців Президент Віктор Ющенко зазначив: «Ми мусимо продемонструвати суспільству, що є цінності більш високі, ніж передвиборчі баталії. Відзначимо День Злуки разом, дамо сигнал суспільству що українці вміють робити висновки з власної історії».

У Дніпропетровську День Злуки був відзначений покладанням квітів до пам'ятника Тарасові Шевченку і урочистими зборами у театрі імені Шевченка. Квіти до пам'ятника поклали керівники обласної ради і державної адміністрації, міської ради, делегації правоохоронних органів, політичних партій і громадських організацій, громадяни. Саме у такому порядку це відбувається з 1999 року, коли День Злуки був оголошений державним святом. Але і перед тим цього дня біля пам'ятника збиралися люди і клали до нього квіти. Збиралися і тоді, коли на місці майбутнього пам'ятника молодому Шевченкові стояла лише невелика стела, яку невідомі вандали двічі розбивали на друзки.

22 січня 1990 року делегація Дніпропетровська, яка взяла участь у живому ланцюгу єднання, що простягся від Києва до Львова, розпочинала той живий ланцюг, ставши біля Софії Київської. Серед прапорів, що майоріли біля пам'ятника Шевченкові цього дня, не було прапорів лівих партій і Партії реґіонів. Заступник голови обласної організації Української народної партії Анатолій Сокоринський зазначив: «Правлячою партією в Україні сьогодні фактично є Партія реґіонів. День Соборності – державне свято. На цьому заході, де присутня вся влада, представників цієї партії немає. Це свідчить, що це свято для них непотрібне. Ніякої соборності ця політична сила не хоче. Вона намагається роз'єднати Україну, мусуючи мовне питання, релігійне питання. І мій коментар – ця політична сила не прагне соборності і єдності України… Це наше свято. Але група представників політичних партій покладає квіти після представників влади. У цьому є певна бутафорність». Пан Сокоринський не мав повної рації щодо відсутності представників Партії реґіонів, бо разом з головою обласної адміністрації Надією Дєєвою квіти поклав голова обласної ради Юрій Вілкул, представник саме цієї партії. Але як політична сила Партія реґіонів представлена не була ані групою членів і керівництва, ані прапорами. Але щодо бутафорності рація була – через 15-20 хвилин після покладання квітів похмурі робітники швиденько прибрали жовті і сині прапори від пам'ят­ника. Виглядало так, начебто свято закінчилося покладанням квітів керівниками області і міста.

Перед початком урочистих зборів у театрі імені Шевченка голова обласної адміністрації Надія Дєєва сказала: «Ми – область центральна і мусимо зміцнювати державність України. 1 грудня 1991 року на референдумі Дніпропетровщина показала найбільш виважену позицію – бути чи не бути Україні взагалі єдиною незалежною державою. Наша область на кілька відсотків навіть перевищила результат референдуму у Західній Україні. Дніпропетровщина не тяжіє ані вліво, ані вправо. Вона є діловим і патріотичним центром України, і це відчуває вже кожний громадянин. Сьогодні на Дніпропетровщині престижно розмовляти українською мовою. У кожному вузі, кожній школі, на підприємствах і у організаціях. А мова – серйозний інструмент побудови держави. Вітаю всіх жителів Дніпропетровщини з святом, бажаю зміцнення родин, добробуту у кожній родині, успіхів і щастя».

У свідомості людей все більше втілюється розуміння приналежності до єдиної спільноти. Маємо розуміння необхідності остаточного творення політичної нації, єдиної у своїх прагненнях і діях. І які б п'яті колони не сіяли розбрат, які б корпоративні політичні і фінансові інтереси не ставали на шляху національного єднання громадян незалежно від етнічного походження, релігії, мови, Україна має могутній потенціал єдності, сили і добробуту. І свято Злуки – це назавжди. Головне – попри негаразди, попри зневіру у здатність політиків дійти згоди, вірити в Україну, в її єдність, її майбутнє і через це – у майбутнє кожного, яке залежить від кожного з нас, громадян соборної України. Задля цього майбутнього працювали, страждали, віддавали життя мільйони людей. Перед нашою країною лежить широкий шлях до свободи, добробуту і пошани у світі. Головне – не схибити на цьому шляху.

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: