Борітеся і поборете!

19 січня 2007 о 11:02 - 1783

Почувши у затишній львівській кав'ярні з вуст Тетяни Яцків словосполучення «студент­ське самоврядування», я, чесно кажучи, трохи розгубилася, бо, маючи безпосереднє відношення до дніпропетровського студентства, майже не стикалася з явищем такого самоврядування.

У Львові ж, на відміну від нашого міста, про це не тільки говорять, але й діють. Зокрема, вищезгадана Тетяна Яцків є головою Комітету підтримки студентського самоврядування, активно діючого у Львові та співпрацюючого з міськими студентськими організаціями по всій Україні. Комітет займається соціальною, інформаційною, правовою діяльністю, налагоджує зв'язки з усіма регіонами та проводить відповідні зібрання голів комітетів. Координати Комітету студент­ського самоврядування: http://www.kpss.lviv.ua/; kpss_lv@ukr.net.

Необхідність тої діяльності справді велика, бо права студентів порушуються досить часто — починаючи від поселення та умов життя у гуртожитках та закінчуючи банальною несправедливістю у оцінюванні знань. Мало хто знає, що згідно законодавства, представники органів студентського самоврядування (ОСС) мають право навіть брати участь у стипендіальній комісії, ухвалювати рішення щодо преміювання чи надання матеріальної допомоги, впливати на вибір студентів, яким нараховуються знижки в оплаті за навчання (у вузах, де це передбачено), та величину цих знижок тощо. До компетенції ОСС також належить участь у складанні розкладу занять та внесення змін до нього, вимоги щодо зміни викладача і невиконання наказів адміністрації вузу, якщо вони порушують права студентів.

Розвиток самоврядування такого типу — крок до євростандартів, бо в більшості розвинутих європейських країн система ОСС знаходиться на досить високому рівні, зокрема законодавчому. Відсутність чітких нормативних актів, що регулюють дану сферу, в Україні є проблемою. Єдиним діючим актом є стаття 38 Закону «Про вищу освіту», проте повноваження ОСС в ній досить розмиті. Щодо європейського досвіду: наприклад, в Польщі існує цілий студентський парламент, вибори до котрого відбуваються на кшталт виборів до державного парламенту — з передвиборчими програмами для кожного кандидата, власне виборчим процесом та підрахунком голосів. (Дещо подібне можна побачити в американських молодіжних кінофільмах). У найбільших вузах Латвії таке голосування відбувається за партійною системою — з виборчими партійними списками і т.д.

Українське студентство, звичайно, на таку систему самоврядування не претендує — одна думка про вибори, опісля політичних подій в Україні, викликає відразу. Проте практичний розвиток теоретичної схеми навчальному процесу не завадив би. Поки ця система має деякі рухи у комерційних вузах (наприклад, університет «Крок» та ін.) — і це закономірно, бо керівництво комерційних закладів освіти зацікавлене в комфортному навчанні своїх студентів, це є додатковою рекламою вузу та показником його престижу. Проте студенти державних вузів нічим не гірше і теж мають право на гідні умови навчання.

Якщо повернутися до Дніпропетровська, мені вдалось знайти тільки дві діючі організації. Це Фундація Регіональних Ініціатив та Рада студентів ДІІТу. Зокрема, зі слів Павла Краснобріжого, голови Ради студентів транспортного Університету, нині студент­ське самоуправління стає модним. До того ж у місті діє Дніпропетровська молодіжна рада, депутатами котрої є лідери студентського самоврядування вузів міста. Проте налагодження повноцінної діяльності тільки в планах. До речі, Болонський процес, котрий нині у всіх на вустах, приділяє питанню студентського самоврядування значну увагу.

Небайдужим студентам хотілося б тільки нагадати слова видатного українського письменника: «Борітеся і поборете!»

P.S. Матеріал підготовлений за сприянням МФ «Відродження» та підтримки Центру інформаційних досліджень та ресурсних послуг «Мерідіан».

Тетяна Гонченко

Поділитися: