Дніпропетровщина у грудні: короткий інформаційно-аналітичний огляд

12 січня 2007 о 12:39 - 1528

Олена Гарагуц


Економіка

Останній місяць року — найбільш відповідна пора для підведення підсумків. Не обійшли цю традицію і наші обласні достойники. Згідно даних Головного управління статистики облдерж­адміністрації, в області все більш ніж гаразд. Скажімо, валовий регіональний продукт у січні-червні цього року, у порівнянні з минулим роком, збільшився на 3,6 %, а номінальна заро­бітна плата штатних працівників у січні-жовтні, порівняно з відповідним періодом 2005 року, зросла на 26 %. І так — практично по всім показникам. («Зоря», 05.12.06). Так і згадується відоме: «Все хорошо, прекрасная маркиза…» Економіка регіону, хоча як і країни в цілому, грає злі жарти: зростання макроекономічних показників не відбивається на покращенні умов життя населення області.

В справі розв'язання економічних «гордієвих вузлів», за іронією долі, відбулося у дусі відомого міфу…

Область час від часу лихоманить від заяв, а іноді — і практичних дій ОАО «ЕК «Дніпрообл­енерго». Річ у тім, що підприємство погрожує, а час від часу і відключає електрострум своїм найбільшим боржникам. А серед останніх чи не найбільшим є комунальне підприємство КП ДОР «Облводоканал». Ясно, що піде ланцюгова реакція: відключення водопостачання — соці­альна напруга — протести — клопіт для влади. В самому кінці листопада Генеральний директор «Дніпрообленерго» Едуард Соколовський озвучив суму боргу: 220 млн. гривень взагалі, з них в цьому році — 37 млн., і в черговий раз пообіцяв відповідні санкції (О. Логінов «Когда же это закончится?!» ,»Днепровская правда», № 47, від 01.12.06). Дніпропетровська обласна рада, в чиєму підпорядкуванні знаходиться «Облводоканал», пішла на рішучий крок. На черговій сесії, незважаючи на протести фракцій БЮТ та НСНУ (вони наголошували на тому, що питання не підготовлене і депутатами предметно не обговорювалося), прийняли рішення про ліквідацію КП ДОР «Облводоканал» і утворення КП ДОР «Аульський водовід». «Регіональна» обласна рада мотивувала це тим, що «Облводоканал» був надбудовою, фактично посередником між споживачами і виробником — Аульським водогоном. Пікантність ситуації в тому, що величезні борги старого підприємства не переходять новому.

Відверто говорячи, рішення залишає подвійне враження. З одного боку, складно весь час терпіти напругу від енергетичного шантажу, тим більше що борги дістались від попереднього керівництва. А з іншого — як бути з поняттям права? Причому не фактичного, воно в нас поки що діє за принципом «Закон, что дышло — куда повернул, туда и вышло», а витікаючого з елементарної логіки, коли фактичний правонаступник — нинішнє керівництво облради — повинно виплатити борги попередників.

В грудні відбулись і дві події (одна скандальна, інша — досить непомічена широким загалом), які можна пов'язати з рейдерством. У ніч на 16 грудня в кращих гангстерських традиціях 14-тьма пострілами впритул в обласному центрі був застрелений голова правління ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок» Володимир Воробйов. Останній змагався за ринок-гігант з «ФПГ з дніпропетровським корінням», як сором'язливо написала «Днепровская правда» (№ 50 від 22.12.06), або з групою «Приват», як більш відверто відзначив «Днепр вечерний» (А. Білий «Как был убит российский бизнесмен», №189 від 19.12.06). Так і згадується класичний принцип римської юриспруденції: «cui prodest» («Шукай, кому вигідно»). До речі, вже 23 грудня була оприлюднена інформація, що два конфліктуючі боки — КП «Центральний ринок» в особі Геннадія Корбана та ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок» в особі Андрія Сумцова — досягли принципових домовленостей відносно долі «Озерки» і зараз оформлюють їх юридично («Зоря», №143 від 23.12.06). Так і хотілось би сказати, що в цій справі поставлено крапку. Але економічний результат, побудований на крові, швидше за все — пролог нових воєн.

Потенційно з рейдерством може бути пов'язана ще одна подія грудня. Державний пакет акцій ОАО «Міттал Стіл Кривий Ріг» у розмірі 0,33 % продано за 56 млн. 295 тис. 148 грн. («Днепр вечерний», № 178 від 13.12.06). Масштаб в принципі мізерний, проте якщо кінець-кінцем купівлю через посередника здійснила не сама індійська компанія, то потенційно — це привід для економічних чвар.

Влада

Події у владних структурах, за виключенням «маленьких ложечок дьогтю», проходили в позитивному ключі. Наприклад, не спостерігалось явних протиріч між обладміністрацією та облрадою. Цьому явно допомагають дипломатичні якості губернатора області. Надії Дєєвій у війні між Урядом та Секретаріатом Президента вдається зберегти нейтралітет. До речі, у питанні переформування «Облводоканалу» в нове підприємство, що де-факто підсилює позиції законодавчої гілки влади, вона стала на бік останньої. Гармонійним стосункам у владі сприяло і те, що в грудні відмічається «День місцевого самоврядування», яке, як надто оптимістично написала у своєму святковому випуску газета «Зоря», «свято, яке об'єднує всіх». Під час святкувань відбувались урочисті засідання, лунали привітання і тому подібні приємні речі. Правда, є і декілька неприємних моментів. На фотографії у вже згадуваній зорянській передовиці, як прийнято в нашій обласній пресі, знаходяться радісно усміхнені три головні особи регіону: голова ОДА, голова облради та мер обласного центру, якого практично за кілька днів до цього обрали президентом впливової всеукраїнської організації — Асоціації міст України та громад. А вже скоро Іван Іванович Куліченко опинився в лікарняному ліжку, а містом поповзли чутки, що мер опинився під слідством по обвинуваченню в нецільовому використанні коштів міського бюджету.

Версій будувати не будемо. За керівником одного з найбільших обласних центрів України може бути багато різнопланових гріхів, а ще більше ворогів — від політичних до економічних. Крапки над «і» будуть розставлені вже най­ближчим часом.

В контексті ж минулого свята хотілось би згадати ще два, на перший погляд малосуттєві епізоди. Колектив газети «Днепр вечерний» привітав зі святом деяких депутатів міськради, в заслугу яким була поставлена, зокрема, «благотворительная помощь горожанам на сумму не менее 200 тыс. гривен, включающая организацию детских площадок, шефских праздников по месту жительства…» і так далі («Днепр вечерний», №183 від 08.12.06). Хотілося б нагадати шанованій мною редакції, що депутати на свою діяльність отримують ці кошти з міського бюджету і фактично лише займаються їх розподілом. Хвалити треба, але коли ми вже починаємо це робити — то за справедливий розподіл… І головне. Хочеться нагадати нашому самоврядуванню слова з грудневого інтерв'ю дніпропетровського політолога Владислава Романова: «Самоврядування — це перш за все надання послуг населенню». А з цим в нашій області, прямо скажемо, не дуже.

Серед інших подій у владних структурах області варто виділити три. В 2007 році повинен суттєво послабнути пресинг на міського голову Дніпродзержинська Олега Захорольського з боку депутатів міськради. Один з лідерів депутатської опозиції — керівник місцевої фракції Партії регіонів Володимир Левченко — за свою діяльність проти мера не лише отримав догану від вищого партійного керівництва, але останнє ще й рекомендувало виключити Левченка з партії («Днепровская правда», № 49, від 15.12.06).

Змінився керівник фракції Партії регіонів і в обласній раді. Причому з формальним мотивуванням, яке передбачає наявність зовсім інших причин: «Через значну завантаженість виконанням обов'язків заступника голови облради з виконавчого апарату» («Зоря», №142, від 21.12.06). Замість Віктора Науменка фракцією керуватиме сам голова обласної ради. А в нього що, менша завантаженість?

І, нарешті, останнє. Область починає активну підготовку до 75-річчя від дня заснування. На початку місяця відбулось перше засідання оргкомітету із святкувань. Про серйозність намірів свідчить той факт, що учасниками його були керівники районів та міст, а проводила засідання губернатор області. Об'явлений навіть конкурс на створення глобусу… вибачте, гімну Дніпропетровської області. Чи викличуть ці святкування у мешканців Дніпропетровщини радість — питання з питань, а от бюджетних коштів засвоїти можна чимало.

Суспільство

Мабуть, найбільшою і знаковою подією в суспільному житті області, принаймні на рівні обласних структур та Дніпродзержинська, стало святкування 100-річчя з дня народження нашого знаменитого земляка Леоніда Брежнєва. Залишаючись об'єктивними, треба зазначити, що святкування лягли на позитивне суспільне підґрунтя, підігріте спогадами про найбільш економічно стабільні та соціально сприятливі для простої людини 15 років радянської (кінець 60 — початок 80-х років ХХ ст.) та й не лише радянської влади. Як свідчать результати стихійних газетних опитувань, про цей період як про певний оазис згадує навіть покоління 30-літніх, толком цей час і не пам'ятаючих. Забулось, що економічний та соціальний «золотий період» у житті пересічного радянського громадянина проходив на фоні афганської війни, втручання у внутрішні справи «братніх» соціалістичних країн (теж потенційні афганістани), зростання кар'єризму та пристосуванства в КПРС, подвійної моралі і взагалі загнивання радянської системи. Хочеться комусь цього чи ні, але її крах спричинили не «происки империализма» і не перебудова. Бо сама необхідність останньої була викликана, м'яко кажучи, неефективним керуванням особисто доволі симпатичного політика і нашого земляка. Поки ж проходило масове вшанування: круглі столи, спортивні турніри, покладання квітів тощо. Дійшло до маразму, коли в одній з шкіл Дніпропетровська, і швидше не в ній одній, з'явилась стінгазета, присвячена цій події. Вдосталь проексплутували тему брежнєвського соціального раю місцеві комуністи. Взагалі ж склалось враження, що частина регіонального, в тому числі владного, бомонду продемонстрували певне регіональне фрондерство по відношенню до позиції президентської гілки влади.

Сталась і культурна криза з релігійним присмаком. До Нового року в Дніпропетровському академічному Театрі опери та балету комусь прийшло в голову поставити оперу Дмитра Шостаковича «Ай да Балда!», за мотивами відомого твору не менш відомого автора. І все б нічого, але в театрі, який час від часу потрясають професійні міжпартійні чвари, змінився директор. І, швидше за все, постановка пушкінської казки з антиклерикальним присмаком стала приводом для нових внутрішніх розбірок. Деякі учасники постановки відмовились приймати в ній участь, мотивуючи це тим, що опера принижує гідність православної церкви. У справу втрутились представники УПЦ Московського патріархату і сам владика Іринєй. Вони не «одобрили» вибір театру, видно, призабувши, що в Пушкіна звучить критика кліру, тобто церковних чиновників-переродженців, ніж православних основ (А. Овсянникова «Ай да Балда» заставил задуматься», «Наше місто» від 16.12.06). Якщо згадати деякі твори Олександра Пушкіна, то так може дійти й до заборони великого російського поета. А що далі? Індекс заборонених книг? Чи їх публічне спалення, як вже колись було у фашистській Німеччині?

ЗМІ

Після кількамісячних перманентних воєн між комітетом по ЗМІ та зв'язкам з громадськістю облради та знову ж таки органом облради газетою «Зоря», у регіональних ЗМІ з'явились нові проблеми. Газета «Днепр вечерний» стала об'єктом рейдерської атаки… Дніпропетровська юридична фірма «Правник» (ходить офіційно непідтверджена інформація, що вона пов'язана з депутатом дніпропетровської міськради від Блоку Юлії Тимошенко — бізнесменом Михайлом Соколовим) зареєструвала і розпочала випуск пігмея-двійника («Днепр вечерний», № 188 від 16.12.06). З одного боку, приємно за економічну привабливість дійсного «Днепра вечернего», а з іншого — стає гірко і образливо за юридичну, в тому числі суддівську складову нашої дійсності. А ще хочеться сподіватися на перемогу здорового глузду.

Партійне життя

У грудні, як співалось у відомій пісні, «в воздухе запахло грозой». Вірніше — достроковими виборами, хоча б у місцеві ради. Принаймні, явно під ці вибори вже функціонують і створюються громадські об'єднання.

В обласному центрі до таких можна зарахувати ГРАД, а от, наприклад, в Петриківському районі подібна організація створена і зареєстрована під патронатом райдержадміністрації і називається вона «Народна рада Петриківського краю» («Зоря-город» від 07.12.06). До речі, ГРАД виступив з новою ініціативою про перейменування обласного центру. До честі градовців, серед інших ініціатив вона найбільш виважена. Коротко, чітко і без політичного забарвлення — «Днепр» (О. Стешко «Сколько стоит забыть о Петровском», «Наше місто», №179 від15.12.06). Що ж, як піар-акція — відмінно, як фактор суспільної стабільності — навряд. Певна частина громадян різного віку, і швидше за все — без політичного акцентування, наприклад, не проти повернути назву дореволюційну («Город, как ни назовете, — все равно вы в нем живете!», «Днепр вечерний», №187 від 15.12.06). А нам не вистачало ще й війни назв.

Серед інших партійних акцій на увагу заслуговують дві: все менш чисельні представники Партії комуністів-більшовиків провели мітинг, присвячений 70-тій річниці сталінської Конституції СРСР. А от представники «Братства» на чолі з прибулим з Києва Дмитром Корчинським на будинку готелю «Асторія» встановили меморіальну дошку, присвячену перебуванню в Катеринославі легендарного Нестора Махна. Як водиться, дошку встановлювали без дозволу. А тому — з невеликим скандалом. Не думаю, що офіційне отримання дозволу наштовхнулось би на значні перепони влади, але в такому разі явно пропадає наживка для ЗМІ та громадськості.

У грудні відбулось і декілька суто партійних подій, які знову ж таки свідчать про передчуття близьких дострокових виборів. В області пройшли регіональні конференції двох колись пар­тійних гігантів, що прагнуть парламентського реваншу: НДП та СДПУ(о). Як годиться для партій переможених, на обох форумах звучала критика попередніх методів роботи та подекуди попереднього керівництва, яке й було оновлене. В НДП голову обласної організації Петра Кравченка замінив голова міської орга­нізації Віктор Вікторов, а в СДПУ(о) в крісло керівника (замість дезертируючого в нову владну партію — Партію регіонів) повернувся Ігор Скажутін.

Не оминули регіон і партійні десанти вищого партійного керівництва. Практично відразу ж після офіційної інформації про спільну розбудову НРУ (Борис Тарасюк) та УНП (Юрій Костенко) потужного блоку правих партій — «Правиці», останній з партійних лідерів для презентації нового проекту приїхав у Дніпропетровськ. Враження від візиту склалось подвійне: особиста та політична привабливість Костенка, щирість та запал — і відсутність нових ідей і підходів. Проте потужна права полі­тична сила потрібна і, певен, займе свою полі­тичну нішу.

Валентин Рибалка

Поділитися: