МИЛЬНІ БУЛЬБАШКИ, або НАВІЩО ВОДОКАНАЛУ ТРУБИ ДЛЯ АТОМНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ? (серіал)

15 листопада 2006 о 11:34 - 2217

ПРОЛОГ

На прес-конференції у обласній прокуратурі 9 листопада ц.р. була наведена інформація про стан розрахунків комунальних водопостачальних підприємств за покупну воду, що подається населенню. Зокрема, комунальне виробниче підприємство дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал", яким керує директор О. Плахотник, отримавши за 10 місяців поточного року від споживачів води 33 мільйони 521 тисячу гривень, заборгувало комунальному підприємству дніпропетровської обласної ради "Облводоканал" 10 мільйонів 750 тисяч гривень, сплативши лише 5 мільйонів 630 тисяч гривень.

Де ж поділися ті несплачені мільйони?

Про це, звісно, краще за всіх знають сам пан Плахотник і бухгалтерія водоканалу.

Примітивна пересічна уява одразу малює таку картинку: гроші покладені на депозит, з тих мільйонів капає непоганий процент, який панове керівництво на таємних сходках десь у лісі ділять між собою…

Та дійсність виявляється значно таємничішою і цікавішою, хоч прослідкувати шляхи міграції мільйонів гривень у журналістському розслідуванні не вдається. Це вже справа розслідувань нежурналістських. Зате випливають дуже дивні оборудки, у яких фіґурують суми, близькі до тих, про які розповідає прокуратура.

СЕРІЯ ПЕРША.

РІК 2004

25 березня 2004 року між ТОВ ПКП "Інвестиційно-фінансовий центр" (далі — ТОВ ПКП "ІФЦ"), яке має юридичну адресу м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 2, квартира 81, і комунальним підприємством "Дніпродзержинське виробниче управління водогінно-каналізаційного господарства" (це стара назва "Дніпродзержинськводоканалу") в особах директора ТОВ ПКП "ІФЦ" пана В. Шабанова і директора дніпродзержинського водогону і каналізації пана О. Плахотника був укладений договір про купівлю-продаж №12/04-108/2004.

Як гадаєте, що міг купувати водоканал у директора з квартири №81? Ну, звісно, труби, засуви, якусь техніку…

Таки труби. До договору долучені дві специфікації. Згідно зі специфікацією №1 водоканал закупив 11,8 тонн труб чотирьох типорозмірів на суму 30.012.065,45 гривень. Згідно зі специфікацією №2 — ще 22,5 тонн труб інших чотирьох типорозмірів на суму 30.048.808,21 гривень. Суми вказані з ПДВ. Труби — з неіржавіючої жаро- і корозійностійкої сталі розміром від 13 до 63 і товщиною стінки від 2 до 0,5 міліметрів.

Для яких технологічних потреб водоканалові можуть знадобитися такі труби на загальну суму 60 мільйонів 60 тисяч 873 гривні 69 копійок?

Незрозуміло. Зрозуміло лише, що не для ремонту та прокладання водогінних магістралей.

Чи отримав водоканал закуплені труби, невідомо. Вочевидь, принаймні на папері, мав би отримати, бо 30 березня, через 5 днів після підписання договору про купівлю-продаж труб, з'являється акт, згідно з яким водоканал повертає ТОВ ПКП "ІФЦ" 11,819 тонн труб чотирьох типорозмірів за специфікацією №1 на суму 30.012.065,45 гривень. Що, труби виявилися непотрібними? Але ще через 4 дні, 4 квітня 2004 року, за накладною №40 Дніпродзержинський водоканал знову отримує повернені труби: за специфікацією №1, на суму 30.012.065,45 гривень загальною вагою 11,819 тонн, але не 4-х, а двох типорозмірів.

1 червня 2004 року з'являється документ під назвою "Додатковий договір до Договору №12/04-108/2004", згідно з яким "у зв'язку з неможливістю Покупця реалізувати на ринку збуту придбаний у Продавця товар, сторони прийшли до згоди у тому, що КПП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал" повертає, а ТОВ ПКП "Інвестиційно-фінансовий центр" приймає товар за актом прийому-передачі (повернення)" на суму 30.048.808,21 гривень (товар згідно специфікації №2). Зверніть увагу на причину повернення придбаного товару — неможливість продати на ринку!

29 серпня 2004 року з'явився ще один "Додатковий договір" до того ж договору № 12/04-108/2004, такого же змісту, як і перший, у якому знову йдеться про повернення покупцем продавцеві товару за тою ж специфікацією №2, на ту ж суму 30.048.808,21 гривень. І за актом повернення від того ж 29 серпня покупцем продавцю передані (повернені) труби на суму 30.048.808,21 гривень (специфікація №2).

Відтак, покупцем продавцеві повернені труби за специфікацією №2, для чого з незрозумілих причин були укладені аж дві однакові угоди. Доля двох типорозмірів труб на суму 30.012.065,45 гривень, отриманих водоканалом 4 квітня 2004 року, невідома. Чи вони залишилися у власності водоканалу і використані на якісь виробничі потреби, чи залишилися на складі як омертвлені кошти, чи водоканал спромігся реалізувати ті труби на ринку, чи то наша документальна база неповна і труби теж були повернені?

Тут звертають на себе увагу певна нелогічність придбання супердорогих труб спеціального призначення, які, чи частина яких, за усіма ознаками були непотрібні покупцеві, плутанина з блискавичним поверненням і новим отриманням того самого поверненого товару і дублювання договорів про повернення товару. Ми не маємо даних про рух коштів між рахунками покупця і продавця, яким мали супроводжуватися оборудки і, відтак, не можемо стверджувати що фінансові операції на суми у десятки мільйонів проводилися з якимись порушеннями і чи проводилися ті операції взагалі.

 Майже одразу по підписанні договору про купівлю-продаж труб (повністю чи частково непотрібних "Дніпродзержинськводоканалу") з'явилася ще одна угода від 1 квітня 2004 року між тими самими організаціями під назвою "Агентська угода № 08/04", підписана директорами обох організацій — Плахотником і Шабановим. Згідно з тою угодою ТОВ ПКП "ІФЦ", в якості оплати за постачену продукцію, отримувало право збирати через пункти прийому комунальних платежів заборгованості споживачів води на суму 5.002.010,91 гривень з дисконтом 25%. При цьому водоканал як замовник послуги, зобов'язувався зберігати у таємниці принципи програми пільгового погашення заборгованостей і методику роботи зі збирання платежів, а агент, тобто ТОВ ПКП "ІФЦ", отримував право на 5% зібраних сум. Ті 5% становлять близько190 тисяч гривень. Це в якості оплати за товар вартістю понад 60 мільйонів?

На цьому перша серія серіалу закінчується…

ДРУГА СЕРІЯ.

РІК 2005

28 липня 2005 року між "Дніпродзержинськводоканалом" і ТОВ ПКП "ІФЦ" знову укладається договір про купівлю-продаж труб №07/07-05/247.2005 на загальну суму 31 мільйон 105 тисяч 529 гривень 77 копійок. У специфікації-додатку фіґурують труби двох розмірів зі сталі 12Х18Н10Т, а саме 1,423 тонни труб розміром 2х0,5 міліметрів і 1,562 тонни труб розміром 12х0,5 міліметрів. (Для довідки: перше число у характеристиці труби — внутрішній діаметр, друге число — товщина стінки труби). Труби з такої сталі жаро-, корозійно- і кислотостійкі і є продукцією подвійного застосування. Такі рурки, з одного боку, — застосовуються у космічній техніці, авіації, хімічних технологіях, атомній промисловості, а з другого боку — вони можуть застосовуватися і у харчовій промисловості. Або з них, наприклад, можна виробляти вічні трубочки для надимання мильних бульбашок. Стає зовсім цікаво: для чого водоканалу потрібні 45 кілометрів тоненької рурочки з зовнішнім діаметром 3 мм і 10 кілометрів тонкостінної рурки діаметром 13 мм?

Згідно з актом прийому-передачі, підписаним 30 липня 2005 року у Нікополі, директором «Дніпродзержинськводоканалу» О. Плахотником і директором ТОВ ПКП "ІФЦ" з економіки А. Фурманом, та видатковою накладною №66 від того ж 30 липня, ті рурки у повному обсязі передані продавцем покупцю через довірену особу А. Бабія за довіреністю №913353 від 30 липня 2005 року.

30 серпня 2005 року між "Дніпродзержинськводоканалом" і ТОВ ПКП "ІФЦ" знову укладається агентська угода № 05/05 щодо уступлення водоканалом "ІФЦ" в якості компенсації за постачену продукцію своїх вимог до фізичних осіб (заборгованостей споживачів води) на суму 5 млн. 184 тис. 254,96 гривень. Умови угоди ті самі, що й у 2004 році.

СЕРІЯ ТРЕТЯ,

З ЕПІЛОГОМ. РІК 2006

2006 року керівництво "Дніпродзержинськводоканалу", яке 30 липня 2005 року у особі пана директора О. Плахотника розписалося у отриманні 2,985 тонн вищезгаданих трубок діаметром 3 і 13 мм на суму 31 мільйон 105 тисяч 529 гривнень 77 копійок, вирішує передати той товар на відповідальне зберігання організації «Дніпрометалургзабезпечення», яку очолює директор А. Чепинський. Був укладений договір відповідального зберігання № 03/05/06-ОХ від 3 травня 2006 року. І того ж 3 травня 2006 року у Нікополі панове директори А. Чепинський і О. Плахотник підписали акт №1 до договору № 03/05/06-ОХ про передачу і прийом на відповідальне зберігання тих самих трубок. На цьому відома нам у документах частина історії з трубами обривається…

Наразі зрозуміло лише, що вдруге понад 30 мільонів гривень у вигляді придбаних у 2005 році водоканалом непотрібних йому труб, можливо, поховані на складі «Дніпрометалургзабезпечення», омертвлені і не можуть бути використані ані у розрахунках «Дніпродзержинськводоканалу» за воду, ані для внутрішніх потреб водоканалу.

Чи автори серіалу тільки хотіли б, щоб ми так вважали?

Між тим, за кожний місяць зберігання трубок "Дніпродзержинськводоканал" платить "Дніпрометалургзабезпеченню" 1.200,00 гривень.

Незрозумілого залишається багато.

До розуміння ситуації з непотрібними водоканалу трубами нічого не додає і схема розрахунків між організацією "Державне підприємство Нікопольський трубний завод", контрольованою Національним Космічним Агентством України, яка виробляє труби з жаро-, корозійно- і кислотостійких сталей, у тому числі труби спеціального призначення, ВАТ «Дніпрометалургзабезпечення», ТОВ ПКП "ІФЦ" і "Дніпродзержинськводоканалом".

За нашими даними (вибачте, панове Плахотник, Фурман, Шабанов і Чепинський, якщо ті дані не точні — ви завжди можете внести ясність у цю схему, було б бажання):

1)  ТОВ ПКП "ІФЦ" бере труби чи то безпосередньо на державному підприємстві «Нікопольський трубний завод» чи, скоріше, у посередника — на складі «Дніпрометалургзабезпечення» (адреси яких однакові — м. Нікополь, пр. Трубників, 56), і розплачується за труби векселями.

2)  «Дніпродзержинськводоканал» купує чи «купує» труби у ТОВ ПКП «Інформаційно-інвестиційний центр» і розплачується переуступкою боргів населення.

3) Труби чи, скоріше і можливіше, папірці про ті труби, зробивши коло, повертаються до одного з висхідних пунктів або у формі повернення «нереалізованого» товару або «на відповідальне зберігання».

Запитання — що при тому відбувається з десятками мільйонів гривень, які мали б обертатися у розрахунках за воду і фіґурують у документах як ціна товару?

А, можливо, ті гроші нікуди і не рухалися. Чому оборудки, пов'язані з передачею труб, оформлюються у Нікополі? Чи не тому що ті труби з Нікополя до Дніпродзержинська ніколи і не переміщувалися?

…Ми вже звикли до того що в результаті якихось «мутних» і багатоступінних оборудок щось зникає — або гроші, або товар, або і те і друге.

Якщо зникають гроші — це зрозуміло: людські потреби безмежні, і хочеться, але деякі способи задовільнення потреб караються законом. Проте, якщо у тих трубних оборудках зникає товар, виникають додаткові запитання — чи дійсно ті труби десь зберігаються після «повернення» чи при «зберіганні»? Або, наприклад, має право на існування і така версія — припустимо, з нікопольського складу невідомим шляхом зникає певна продукція, для приховування чого створюється схема віртуального переміщення труб, а нестача з плином часу компенсується накопичуванням "понадпланових" труб, які за документами "повертаються" на склад. Якщо так — зникає товар подвійного, у тому числі стратегічного призначення. І, оскільки ніщо у світі не зникає безслідно, чи не з'являється той товар, наприклад, у атомній промисловості країн, що мріють про ядерну зброю?

Дивні справи….

Але відповіді на запитання, що виникають, шукати вже не нам — для того є компетентні організації.

 

Геннадій Сахаров

 

Поділитися: