ДМИТРО РОГОЗІН:«УКРАИНЦЫ – ЭТО БРАТЬЯ, КОТОРЫЕ БУДУТ РАБОТАТЬ У НАС»

19 жовтня 2006 о 09:50 - 1172

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Нещодавно у Дніпропетровську перебував депутат Державної Думи Росії Дмитро Рогозін. Мету свого візиту він пояснив на прес-конференції, яка проводилася спільно з депутатом Верховної Ради України від Соціалістичної партії Євгеном Філіндашем, членом Спілки Молодих Соціалістів. І прес-конференцію, і зустріч Дмитра Рогозіна з жителями міста організовувала також обласна організація Соцпартії. Вочевидь, угода про співробітництво Соціалістичної партії України і російської партії «Родіна», укладена у березні 2005 року і підписана Олександром Морозом, діє.

Пан Рогозін повідомив, що метою його поїздки містами України, розпочатої з Дніпропетровська, є створення представництв, у яких українцям, котрі мають намір виїхати працювати до Росії, надаватиметься інформаційна і правова допомога. Дмитро Рогозін заявив про намір створити у Росії, Білорусі і Україні своєрідну «спеціальну слов'янську профспілку», яка підтримуватиме слов'ян-заробітчан у Росії.

Вочевидь, слово «профспілка» треба брати у лапки, бо за якою ознакою у цій спілці об'єд­нуватимуться гастарбайтери? Професій «заробітчанин», чи «українець», чи «білорус», чи «слов'янин» немає, це не професії. Закони ж про профспілки, що у Росії, що в Україні, що у Білорусі, трактують профспілку як «об'єднання за професійною ознакою». Цей момент у своїй промові перед журналістами пан Рогозін делікатно обійшов. Тоді що являтимуть собою згадані «представництва»? На яких правових засадах діятимуть? Цього Дмитро Рогозін не пояснив.

Натомість багато говорив про три братні народи, близькість української і російської мов і культур, що полегшує адаптацію українських заробітчан у Росії, про необхідність створення потужної течії на кардинальне зближення трьох слов'янських держав, про возз'єднання слов'­ян за прикладом німців. Говорив про перетворення кордонів між слов'янськими державами на такі, що схожі на кордони між державами Шенгенської зони. Говорив про більшу прийнятність у Росії українців як заробітчан, порівняно з вихідцями з Кавказу, Півдня, В'єтнаму та Китаю. На запитання, чи допомагатиме «профспілка», про яку йдеться, росіянам у адаптації в Україні, пан Рогозін сказав, що йому невідомо, чи їздять росіяни на заробітки до України.

 

Власне, про «профспілку» Рогозін говорить не вперше – створений ним Конгрес Руських Общин він називав «профсоюзом русских людей». Рогозін погрозився судовими переслідуваннями тим, хто руйнуватиме дружні зв'язки українського і російського народів. Відтак, з одного боку – єдність, з другого боку – спрямованість потоків трудової міграції на Росію. І хіба тільки трудової? Дмитро Рогозін, відповідаючи на запитання журналістів, дещо поміняв термінологію і почав говорити вже про репатріацію до Росії, вже не про адаптацію, а про асиміляцію українців, про те, що Росія щороку втрачає до мільйона населення, про російську демографію. Він заявив, що матиме контакти з комісіями Верховної Ради України з метою вплинути на характер перетину кордону з Росією у частині митного контролю та з метою обговорення можливості ухвалення нормативних документів на законодавчому рівні, що регламентували б пересування робочої сили територією України і Російської Федерації.

Візит пана Рогозіна співпав у часі з відкриттям у Луганську і Запоріжжі консультаційних консульських пунктів з питань рееміграції колишніх громадян СРСР до Росії і, вочевидь, пов'язаний з нещодавнім указом Президента Росії Володимира Путіна від 26 червня цього року «О мерах по оказанию содействия добровольному переселению в РФ соотечественников, проживающих за рубежом», у якому йдеться про заходи щодо сприяння міграції росіян (і інших громадян колишнього СРСР) з-за кордону Росії до самої Росії. Їм запропоновано вибирати з 12 регіонів. Росія планує відкрити у столицях країн СНД і Балтії представництва міграційних служб і набирати добровольців на переселення. Взагалі у поясненнях і у реакції на той указ у Росії говорять здебільшого про репатріацію і рееміграцію головним чином до Сибіру та Далекого Сходу. Дмитро Рогозін сказав так: «…возьмите Дальний Восток или Сибирь – там все фамилии украинские. В свое время еще в екатерининские времена царский двор обильно приглашал крестьян переезжать из Беларуси и Украины и заселять новые восточные богатые земли России». Отож, допомога Дмитра Рогозіна українцям – традиційна, традиція йде від Катерини Другої, яка мала клопіт з заселенням Сибіру.

Історія, як відомо, рухається по спіралі і спіраль та докрутилася до потреб знову залюднювати Сибір. Член комітету Державної Думи Росії з безпеки Отарі Аршба нещодавно зазначив: «Еще надо вспомнить о серьезной опасности заселения китайцами Сибири и Дальнего Востока. Чтобы Россия не потеряла этот регион, считаю, что он нуждается в экстренном заселении русскими. Если бы русские, проживающие во враждебной среде на территории бывших республик СССР, согласились обживать Дальний Восток – очень богатый регион во всех смыслах слова, российское правительство должно было бы на самых льготных условиях людей туда переселять». Щодо переселення етнічних росіян, «які знаходяться у ворожому середовищі», пан Аршба не пояснив, наприклад, у чому полягає ворожість до росіян в Україні, яких указ Путіна теж стосується. Чи не у мовному питанні часом? А чи оте «питання» не мусується з метою створення атмосфери, у якій росіяни з України мають відчути потяг до історичної батьківщини? Проте репатріація з причини небажання вивчати українську – це щось химерне. Та й вивчати тоді, схоже, доведеться китайську, і не в умовах м'яких умовлянь, а з жорсткої необхідності.

Під час обговорення проекту згаданого указу Путіна члени «Родіни» наполягали на розповсюдженні дії указу не лише на етнічних росіян, а й на колишніх громадян СРСР. Проблема репатріації до Росії сьогодні, на відміну від часів Катерини Другої, має нові якості – залюднювати планують не лише Сибір, а й центральну Росію, бо у Росії демографічна криза, та й генетично Росія вже ризикує перетворитися на російсько-китайсько-азійську суміш. І пан Рогозін (що вже там критися за красивими словами про допомогу), який є за всіма визначеннями російським націоналістом (у цьому, взагалі, нічого поганого немає, у Росії – російські націоналісти, в Україні – українські – авт.) і, звісно, у першу чергу його бентежить доля російської нації, за усіма ознаками хоче прилити росіянам свіжої слов'янської крові.

Під час обговорення згаданого указу Путіна Рогозін заявив, що неконтрольований притік неросійських емігрантів становить загрозу національній ідентичності країни. А українці ж, як не кажи, – братній народ, слов'яни.

Агов, українські хлопці, рязанські і інші дівчата та баби вже просять якщо не до репатріації, то на заробітки, а там, дивись, пішли дітки, господарство – двір, корова, кури, гуси, свині, земельний наділ на безкраїх просторах, затим – натуралізація, асиміляція і ось вам нове, дякувати Богові і Рогозіну, слов'янське населення нової Росії!

Те, що і Україна, і Білорусь теж знаходяться у демографічній кризі, не має значення. Тут – хто кого куди перетягне. (Пан Рогозін, звісно, такого прямо не казав, він у висловах обережний авт.)

 

Багато що стає зрозумілим, якщо трохи подивитися на службову і політичну кар'єру пана Рогозіна, поцікавитись його висловлюваннями і діями та його колег.

Дмитро Рогозін, за висловлюваннями російських політологів, –  «цивілізований націоналіст імперського плану», випускник факультету міжнародної журналістики МГУ, згодом – співробітник Комітету Молодіжних організацій СРСР, підозрюваний у щільних зв'язках з КДБ.

У березні 1993 року Рогозін створив і очолив народно-патріотичний рух «Міжнародний конгрес російських громад». У наступні роки активно займався захистом прав співвітчизників у Прибалтиці, Югославії, країнах СНД, брав участь у звільненні декількох десятків заручників у Чечні. Список його посад і функцій чималий. Рогозін був засновником і головою Конгресу Руських Общин, головою Соціал-патріотичної партії «Родіна» (попередня назва – Партія російських реґіонів), головою фракції «Родіна» у російській Думі, перебував у статусі особистого посланця Володимира Путіна. Після звинувачень партії «Родіна» у ксенофобії і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі (партія, до речі, з цієї причини була знята з виборів до Московської мерії), за його власними словами – з тактичних міркувань, залишив всі пости у партії «Родіна» і склав з себе повноваження керівника фракції у Держдумі.

Про політичне і моральне обличчя Рогозіна свідчить його промова на з'їзді КРО, фрагмент: «Мы не будем бездействовать ни одного дня, ссылаясь на отсутствие законов. Ни один изменник, шпион, вредитель, террорист или диверсант не укроется от справедливого возмездия, где бы он ни находился и какое бы положение ни занимал. Здесь не будет ни сроков давности, ни амнистий, ни помилований. Ответят все, кто прямо или косвенно наносил ущерб суверенитету, территориальной целостности, государственной безопасности. В разборках со сбежавшими или попрятавшимися казнокрадами и мздоимцами всплывут многие фамилии, широко известные сейчас по демократической прессе. А разборки эти будут жестокими. Придут к бывшему «нашему» там, на Западе, окинут взглядом хоромы и скажут тихо, но проникновенно, прикручивая глушак к стволу: «Возвращать будешь или завещать?» Те, кого не удастся уничтожить или загнать за колючую проволоку, будут в подполье считать дни до своего ареста». Що це, як не програма дій терористів?

Під час відомих подій навколо Тузли Рогозін заявляв, що Тузла і Севастополь – російські.

Не менш красномовні і програмні заяви соратників Рогозіна. Заступник голови комітету Державної Думи Росії у справах СНД і зв'язках зі співвітчизниками, член президії партії «Родіна» і один з керівників фракції «Родіна» у Держдумі Андрій Савєльєв так визначає порядок надання громадянства у Росії, в якій партія «Родіна» і її союзники прийдуть до влади: «Имперское гражданство предоставляется лицам, доказавшим свою верность имперскому делу во время Смуты, начавшейся с марта 1985 г., и их прямым потомкам, не совершившим деяний, недостойных Имперского гражданства. Имперское гражданство дает максимальную полноту политических прав. Союзническое гражданство предоставляется коренным жителям Русской Империи, не являющимся закоренелыми русофобами и агентами влияния наших врагов, однако нарушавшим верность русскому имперскому делу. Оно отличается от Имперского тем, что лица с Союзническим гражданством не участвуют в выборах, не имеют права занимать высшие государственные должности.
Статус метека-россиянина
(метек (грец.) – чужинець, переселенець, відпущений на волю раб – авт.) пригоден для лиц, постоянно проживающих на территории Русской Империи, лояльность которых русскому имперскому делу заведомо сомнительна: лица, имеющие право на иностранное гражданство, принадлежащие к этносам, имеющим государственность за пределами Русской Империи, состоящие или состоявшие в браке с иностранными гражданами, имеющие близких родственников за рубежом. На метеков-россиян распространяются все ограничения, существующие для иностранных подданных».

Чи не нагадує Третій Рейх? Не вистачає хіба що замірів черепу для визначення належності до етносів, що мають державність за межами Росії. Будьте ласкаві, приїздіть на заробітки, натуралізуйтеся, асимілюйтеся, отримуйте подвійне громадянство з «ограничениями, существующими для иностранных подданных». І рятуй Боже опинитися у списках «агентів впливу» чи мати дружину в Україні.

Хоч, коли йдеться про об'єднання слов'янських держав і відновлення імперії, про Україну вже, вочевидь, не йдеться.

Дмитро Рогозін є автором книги «Враг народа», перший розділ якої має красномовну назву «Моя борьба» (згадайте «Майн Кампф»). Зокрема, у своїх одкровеннях Рогозін пише, що омріяне об'єд­нання трьох слов'янських держав може трапитися не раніше ніж через 10, 20, 30 років, а поки що слід визнавати існування української держави, змиритися з цим. Зауважте – поки що! Цитата з книги «Враг народа»: «Национальная идея – это осознанное право считать себя творящим государство народом, коренным на всей территории Российской Федерации и исконных российских землях за ее пределами. Крым, Малороссия, Белоруссия, казацкие степи Казахстана, Приднестровье, Прибалтика – это родовая территория русской нации. Тут веками говорили по-русски и будут говорить по-русски».

 

Голова Соціалістичної партії України Олександр Мороз у квітні минулого року заявив, що вважає доцільною співпрацю з російською партією «Родіна», оскільки вона може прийти до влади у Росії. «Заяви декого із представників партії «Родіна» «ура-патріотичного» звучання, мені здається, не повинні нікого вводити в оману, бо сьогодні ця тема експлуатується всіма політичними партіями в Росії, і «Родіна» тут не є винятком», – сказав Мороз. Мороз зазначив, що його партія контактує з «Родіной» вже тривалий час, і «програмні засади цієї партії зорієнтовані на соціальні потреби людей».

Нічогенькі собі патріотизм! Так, Олександре Олександровичу, можна затоваришувати і з відвертими фашистами, аби вони мали перспективу прийти до влади.

 

Відтак, поїздка Дмитра Рогозіна Україною викликає багато запитань і обгрунтованих сумнівів. Виникає асоціація з ввічливим яструбом з оливковою галузкою у дзьобі. Та чи їстівні оливки з тої галузки?

 

Геннадiй Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: