ЮРІЙ ЛУЦЕНКО У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ

14 вересня 2006 о 13:20 - 1254

На минулому тижні у Дніпропетровську перебував міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Міністр поклав квіти до пам'ятника загиблим міліціонерам, відвідав історичні місця Дніпропетровська, провів особистий прийом громадян у Васильківському районі області і взяв участь у відкритті нової будівлі районного віділу міліції у Покровському районі. Юрій Луценко відвідав також дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр і провів нараду з керівним складом Управління Міністерства внутрішніх справ у області де, зокрема, вручив нагороди і  відзнаки працівникам Управління МВС і УБОЗ.

Проведена прес-конференція, матеріали якої без скорочень пропонуємо читачам.

 

ЮРІЙ ЛУЦЕНКО — Шановні друзі, я у Дніпропетровській області з робочим візитом. Учора відбулася робоча нарада з приводу деяких оперативних  моментів нашої діяльності. Скажу відверто що  вона пов'язана з тим що після поствиборчого періоду в житті України ми відчуваємо симптоми перерозподілу і бізнесових сфер впливу і, ймовірно, кримінальних сфер. Дніпропетровська міліція недавно затримала групу озброєних злочинців, які мали намір вчинити злочинні дії на території Запорізької області. Вилучені автомати, пістолети тощо. Це черговий сигнал, який попереджує нас про ймовірні кримінальні розборки, які загрожують Україні. Я дуже задоволений тим що дніпропетровська міліція може не тільки розкривати практично всі вбивства на території області, але і упереджувати їх. Говорячи неказьонною мовою, від запорізької міліції дніпропетровській могорич точно забезпечений.  А без жартів — ми мусимо бути готовими до активізації криміналу у нашій країні. Міліція до цього готова.

ЗАПИТАННЯ — Скажіть, будь ласка, чи правда що Генеральна прокуратура не вимагатиме депортації в Україну Абу Арчакова, котрий начебто затриманий у Росії за підозрою у вбивстві одеського бізнесмена Кравченка, і щодо справи Єрохіна — є чутки що справу Єрохіна викристовиватимуть проти Вас і як міністра і як політика.

(
Абу Арчаков підозрюється у замовленні вбивства генерального директора риболовецької компанії "Антарктика" (Одеса) Валерія Кравченка, здійсненого 22 грудня декабря 2002 року.  Тіло полковника Донецького обласного УБОЗУ  Романа  Єрохіна було знайдене на Київщині 20-го серпня. Роман Єрохін розслідував справу, пов'язану з відмиванням великих сум тіньових грошей. Ключові фігуранти карної справи щодо вбивства Єрохіна затримані. Юрій Луценко заявив що до вбивства полковника Єрохіна має відношення крупний бізнесмен з Донеччини, наразі народний депутат України. Після того самого Луценка звинуватили у тому, що він начебто отримував хабарі від Єрохіна. — прим. редакції)

Ю.ЛУЦЕНКО — Я читав останній проект Закону про Кабінет Міністрів, у ньому передбачено  всім членам уряду відповідати на запитання у парламенті без підготовки. Я тренуюся у вас. Щодо Арчакова — ми дійсно маємо до цього громадянина ряд запитань, головне з яких пов'язане з резонансним вбивством керівника "Антарктики" у місті Одеса. Наші оперативні працівники мають дуже серйозні докази. Сподіваюся що ця особа має відповідати саме в Україні. Я хотів би щоб  справедливість незважаючи на задавнення була відновлена саме в Україні, саме за нашими матеріалами. Щодо Єрохіна —  розумію, що це справа досить резонансна. Скажу відверто, для мене вона є принципово важливою на цей момент.  Я читаю статті — деякі журналісти, які обслуговують провідні політичні угрупування, з першого дня почали пов'язувати його з Луценком. До полковника Єрохіна я маю таке ж відношення як і до всіх трьохсот тисяч українських міліціонерів. Бачив його, думаю, разів п'ять у своєму житті. Не збираюся ні перед ким  ні виправдовуватися, ні відбиватися від надуманих звинувачень. Хто б з політиків що не говорив про Єрохіна, що він супергерой чи не зовсім, це не є принципово важливим на цей момент ні для мене ні для суспільства. Принципово важливим є одне — хто замовив і вбив полковника МВС дев'ятьма кулями і закованим у наручники закопав у землю під Києвом. Для мене це принципово важливо. Всі інші заяви, я вже читав що він там кишеньковий гаманець Луценка, там донецький агент перевербований — все це дим, туман тих, хто боїться що слідство вийде на замовника і вбивцю. Мене не турбують жодні заяви щодо Луценка, бо я знаю чітко — нема у цій країні жодного міліціонера, який би заносив Луценку хоча б один бакс хабаря. Я цього не боюся і не збираюся перед кимось виправдовуватись. Я хочу знати тільки одне — хто вбив полковника МВС. Якщо ми будемо займатися політичними ігрищами навколо цієї справи, то 220 тисяч працівників МВС, які носять погони, не будуть впевнені що завтра їх не вб'ють, їхніх дітей не викрадуть і закон не восторжествує. Якщо ми самі не зможемо покарати вбивць людини, вбивць офіцера, який розслідував резонансні справи, то у цієї країни немає перспектив. Тому я не збираюся відповідати на будь-які інсинуації тих, хто чомусь ще до оголошення прізвища підозрюваного депутата  і  фракція, до якої він належить, проявили бурхливу активність у його захисті. Я не збираюся на це відповідати. Я збираюся встановити вбивцю і замовника. Усі, підозрювані у виконанні вбивства, або затримані або контролюються слідством. Генеральна Прокуратура, яка цю справу витребувала до себе, на сьогоднішній день вивчає наші докази. І у свій час у законному порядку ухвалить рішення щодо дій проти замовника цього злочину. А все решта є туман і блеф — намагаються відвести від себе звинувачення у вбивстві людини і офіцера. Крапка!

ЗАПИТАННЯ — У травні нинішнього року відсторонений від займаної посади начальник дніпропетровського міського управління з боротьби з економічними злочинами Вячеслав Конєв. Там темна історія — незрозуміло чи є він громадянином Росії чи ні, місцеві ЗМІ про це багато писали.

Ю. ЛУЦЕНКО — Коротко відповім — жодної незрозумілої історії немає. Конєв є громадянином України, який навчався свого часу у Росії. Я у цьому не бачу жодних компрометуючих або темних сторінок. Він є громадянином України і офіцером МВС. За довідками, які я після певних публікацій мав, він є на доброму рахунку у службі.

ЗАПИТАННЯ — У газеті "2000" було кілька публікацій з приводу неприглядної ролі полковника міліції Петренка з обласного управління МВС, заступника начальника УАСМ. Проти нього була порушена карна справа, потім прокуратура справу скасувала.  Щодо нього був складений протокол про корупцію. Яка Ваша точка зору на це?

В.ЛУЦЕНКО — Є Петренко, який з Запоріжжя пішов у Полтаву, звинувачений у зв'язках з наркоділерами, а цього не знаю. Подайте письмове запитання пресслужбі, ми дамо офіційну відповідь.  Я не готовий говорити про цю справу.

ЗАПИТАННЯ — Згідно з деякими даними зараз у зв'язку з розслідуванням справи про смерть Вячеслава Чорновола дають свідчення співробітники МВС. Чи це правда? І запитання щодо Вашого політичного майбутнього. Чи правда що Вас запрошують очолити нову партію?

В.ЛУЦЕНКО — Щодо справи Чорновола  можливо ви пам'ятаєте мої заяви у день пам'яті Гонгадзе минулого року — вони залишаються у силі. Я впевнений що у справі є дуже серйозне просування, пов'язане з діяльністю співробітника міліції у відставці в якості помічника у роззслідуванні обставин загибелі Чорновола та супутніх злочинів. Він зробив дуже серйозне просування  і ті результати розслідування забрали до Генеральної Прокуратури і  до їхнього слідства, що повністю відповідає законодавству. Чесно кажучи, я маю на руках більше ніж мав би мати керівник МВС у цій ситуації, бо люди, які причетні до слідства, і з СБУ і з Генпрокуратури, діляться зі мною своїми результатами, побоюючись утаємничення і повторного поховання цієї справи. Сину Чорновола, якого я добре знаю за його попередньою опозиційною діяльністю, Тарасу, я вже декілька разів передавав вітання і днями ми домовились зустрітися з цього питання. Та чомусь він раптом у парламенті, коли відкривалася сесія, підійшов до мене і сказав: "Я відчуваю що у цій справі щось негаразд." Я сказав: "Тарасе, зайди до мене, я тобі дещо дам почитати як сину, ти мені даси особисту підписку про нерозголошення і  дещо почитаєш". Це я вам, журналістам, розповідаю тільки для одного — я не маю права повідомляти  будь які новини як і мій представник у розслідуванні, з якого взяли підписку про нерозголошення. Але, повірте мені, у справі дуже багато нових обставин. Я дуже сподіваюся що Генпрокуратура вчинить за законом у цій справі. А якщо так буде то ви отримаєте і все суспільство отримає відомість про те що Чорновіл був не жертвою дорожньої пригоди а був жертвою вбивства. Якщо так буде. Як людина я у цьому глибоко переконаний після тих матеріалів. Як міністр я можу лише послатися на слідство.

Стосовно мого політичного майбутнього — куди мене вже тільки не запрошували. Останнього разу мене племінниця запросила на своє весілля. (Сміється). Я дуже щасливий бо мій менший син пішов у перший клас першого вересня, старший пішов на перший курс, племінниця одружується, а політики пишуть на сайтах   різні теорії про те що я  очолюю у черговий раз. Насправді я очолюю Міністерство Внутрішніх Справ. На цей момент переді мною не стоїть жодний більший політичний виклик. Мені доручено керувати трьохсоттисячним загоном працівників МВС, 220 тисяч яких у погонах. На відповідальності яких боротьба із злочинністю, на рахунку яких є величезні досягнення і дуже важкі проблеми. Сьогодні я опікуюсь цим. Безумовно, я є заангажованим політиком, я слідкую за політичним життям, співчуваю або недолюблюю ті чи інші політичні сили. Але тим не менше я є міністром внутрішніх справ. І поки я ним є, я не маю наміру навіть обговорювати можливість очолювання тої чи іншої партійної сили. Якщо ви пам'ятаєте, у день призначення мене міністром Віктор Андрійович Ющенко поставив переді мною два головних завдання — департизація і декомерціалізація МВС. І я це проводжу червоною ниткою крізь усю свою діяльність. Ще раз кажу — я симпатизую або недолюблюю ті чи інші партійні сили. Але, поки я міністр, ніяких проектів щодо очолювання чогось там, старого чи нового, я у собі не ношу.

ЗАПИТАННЯ — Наскільки комфортно Вам працюється у новому уряді? І наскільки Ви задоволені ходом перетворень, які Ви розпочали?

Сьогодні відбувається засідання Кабінету Міністрів України, я прекрасно розумію що, якби я прийшов туди, мене б чекала не менша ж кількість журналістів, котрі ставили б такі самі питання. Я сподівався що у Дніпропетровську мене питатимуть про досягнення дніпропетровської міліції. І тут ці питання мене знайшли. Я завжди звик говорити прямим текстом — мені некомфортно в уряді. У мене є дуже важкі і моральні і політичні питання щодо моєї ролі і відповідальності у цьому Кабінеті Міністрів України. На всі ці запитання я дав відповідь підчас, сподіваюсь, відомої вам пресконференції, і сказав просту річ — я повинен залишатися на своїй посаді блокпостом проти ймовірних порушень закону. Підкреслюю — ймовірних. Знаєте, життя довело що опозиція була правильна. Для вас, журналістів, наведу маленький приклад. У Волинській області ООО "Рейдер"- цікаво називається, скоро, думаю, буде ООО "Кіллер" там — з групою зацікавлених осіб захопило місцеву телекомпанію. Журналісти скаржились президенту, міністру і так далі. За два дні ми питання вирішили, журналісти вже працюють на своїх робочих місцях. Я не перебільшую цієї справи і своєї ролі, просто знаю що (я посилався на пресконференції на чудовий фільм "Холодне літо 53-го року")  у селі мусить бути участковий. Мені некомфортно у цьому уряді, але я, зціпивши зуби, буду робити те саме, що робив у двох попередніх.  Я буду ставитися до нового прем'єра, до своїх нових колег як до політиків, членів Кабінету Міністрів, а робити буду те, у що вірив усе своє свідоме життя, що обіцяв людям у день свого призначення тепер уже у далекому лютому 2005-го року. Ніхто мене не змусить змінитися у цій ситуації, здатися без бою — тим більше.  Я просто працюю.

Чи я задоволений перетвореннями у міліції? Якби я вважав що у мене нічого не виходить, що я не досягаю поставлених завдань тою мірою, яка доступна живій людині, керівнику, я би не працював. Смію всіх вас завірити, вже не як міністр, а як ваш колишній колега (Юрій Луценко за професією  журналіст — ред.),  у мене нема зіркової хвороби і бажання будь якою ціною утриматися у кріслі. У мене просто є бажання цю можливість, цей виклик долі використати на справу.  Зараз у цьому залі почнеться нарада дніпропетровської міліції. Ми всі знаємо що таке статистика. Але статистика вбивств, розбоїв, пограбувань квартир, викрадення автомобілів практично не піддається махінаціям. Якщо у нас зменшення по всіх цих позиціях порядка 20%, давайте оцінимо чи мені щось вдалося. Якщо по всіх цих позиціях, а ми маємо статистику по всіх східноєвропейських наших сусідах і північному сусіду, життя в Україні найбезпечніше, підкреслюю, найбезпечніше порівняно з Росією, Білоруссю, Польщею, Молдовою, Словаччиною, Туреччиною і так далі. То я вважаю що дещо нам вдалося. Це набагато менше ніж я хотів. Але я задоволений тим що нова команда вміє відповідати на потреби суспільства. Давайте не будемо говорити про всю Україну, це довга розмова. От поруч зі мною сидить Олександр Фадєйович Бобильов. Ви, журналісти з Дніпропетровська, знаєте про Дніпропетровськ більше ніж я. Скажіть мені, ця людина досягла більшого чи меншого порівняно з попередніми там, Смірновськими, скажемо, Білоконевськими чи іншими. Коли дасте ві дповідь, ви самі все скажете. Щоб я не хвалив зайвий раз підлеглих… я і так їх люблю.

ЗАПИТАННЯ — У нашій області у сільських районах дуже поширеною хворобою є крадіжки металу. У цьому залі Ваш перший заступник Євдокімов сказав що ми переламали хребет тим міліцейським структурам які кришують крадіжки металу. У Солонянському райні вже рік ніяк не можуть порушити кримінальну справу за метал. І начальник міліції і прокурор вже рік розплутують цю справу.

Ю.ЛУЦЕНКО(записує) — Переламаний хребет, на жаль, дозвляє істоті ще повзати. Олександр Фадєйович візьме на контроль ваше звернення і дасть вам офіційну відповідь. Дайте місяць терміну. Сьогодні у Васильківці я провів прийом громадян і одна з них зробила заяву про те, що був демонтований двокілометровий водогін, який обслуговував чотири села, і міліція написала що справа закрита за невстановленістю осіб. Розгін за це міліція отримала бо це не вночі вкрали кусок труби. Місяць з залученням техніки абсолютно відомі в усьому районі особи викопувли труби на металобрухт заради збагачення, а в результаті постраждали люди. На жаль, такі наші люди що вони весь цей час мовчали. На Галичині вийшли і не допустили подібного. Я певен що ми це зробимо.

Стосовно аграрних питань. На цьому прийомі я мав заяви, такі ж як у Полтаві і Сумах, очевидно, в усіх аграрних областях. Проблеми з розпаюванням земельних і майнових паїв. Не при нас це було, це спадок 98-го, 99-го, 2000-го року. Але це колосальна проблема для села. Ми поговорили з Олексанром Фадєйовичем і, очевидно, потрібні спеціальні підрозділи всередині департаменту боротьби з економічними злочинами, які б зайнялися саме цим питанням. Колгосп за колгоспом, маю на увазі, бувші, пройти і розібратися, притягти до відповідальності тих, хто на людських нестатках робить собі багатство. Це аморальна і злочинна діяльність, але, на жаль, вона поширена по всій Україні з давніх часів. Я, чесно кажучи, після сьогоднішнього прийому селян абсолютно переконаний що нам треба дещо змінити у діяльності аграрного управління департаменту з боротьби з економічною злочинністю.

ЗАПИТАННЯ — У зв'язку з затриманням Абу Арчакова. Чи розглядається питання про його екстрадицію в Україну?

Ю. ЛУЦЕНКО — Питання про екстрадицію мене турбує скільки я працюю міністром. Якось так стається що ми злочинців, яких розшукують братні країни — Казахстан, Росія, Білорусь, західні країни,  за місяць, два, три їм передаємо.  Шукаючи різні шляхи, вступаючи в суперечку з судами, інколи домовляючись про спільні дії разом з прокуратурою, ми все це робимо. А з Росії ми більше року чекаємо членів організованого злочинного угрупування Гіві Немсадзе, тих, хто робив замах на Корбана у Дніпропетровську тощо. Я планую неофіційний дружній візит на запрошення людини, яка обіймає посаду міністра внутрішніх справ Росії, будемо говорити про це. Стосовно Абу Арчакова я вже відповідав. Стосовно людини, відомої за прізвиськом Султанбек ,Султана Айдамірова, у мене на руках два рішення одеських судів.  За одним його треба першого вересня випустити, а за другим — затримати. Це свідчить про те у яких умовах нам доводиться боротися з людьми, які звинувачуються і підозрюються у скоєнні тяжких кримінальних злочинів. Я зараз не кажу про розтрати, про економіку — це люди, які підозрюються у вбивствах, викраденнях людей, ми мусимо витримувати букву закону, а їх приховують через українські суди, або, точніше, українські, з дозволу сказати, суди. Ми це проходили. Нікуди Султан не уйде. У міліцейській кар'єрі інколи є хвилини щастя. Ніколи не забуду коли ми змогли депортувати з України громадянина Грузії, котрий там підозрюється в організації тюремних бунтів. Ми його встановили буквально в останній день коли він збирався покидати територію України. Коли ми його затримали, одеський суд його відпустив. Дивним чином у цей момент він вже був у Луганську. У нього був фіктивно виписаний український паспорт. Ми його не екстрадували через непартнерські відносини з нашими колегами а депортували до Грузії. Коли його вивели на аеродром, він впав на землю, кричав що не хоче покидати Україну, а потім встав спокійненько — "Пєрєдайтє своєму сумасшедшему міністру, что мнє ето обошлось в двєсті тисяч". Буває щастя у міністерській долі. Оцим я горджусь. Ми робили і будемо робити все щоб діячі, яких розшукують інші колеги по всім світі за вчинення особливо тяжких злочинів, були відправлені до місць відбуття покарання. Я дуже сподіваюся що наші колеги з Російської Федерації будуть у цьому відношенні нам партнерами.

ЗАПИТАННЯ — Минулого року був убитий колишній начальник дніпропетровського УБОЗу Едуард Шевченко. Ми чули що злочинці затримані, але жодної детальної інформації покищо немає. Що ви можете сказати?

Ю. ЛУЦЕНКО — На жаль, не можу сказати. Тому що справа дійсно розкрита, нами встановлені підозрювані у скоєнні і організації цього злочину, вони знаходяться на території Російської Федерації і є російськими громадянами. Тобто, не підлягають процедурі екстрадиції. Вони мусять відповідати за законом своєї країни. Всі необхідні для цього процедури сьогодні виконуються органами прокуратури, які повинні передати відповідні матеріали прокуратурі Російської Федерації, яка, вочевидь, пред'явить їм звинувачення і заслухає їх у російському суді. Мотиви злочину частково пов'язані з професійною діяльністю Едуарда Шевченка, частково з його фінансовими стосунками після звільнення з УБОЗ. Більшого сказати не можу бо це, вочевидь, не послужить торжеству справедливості, яка має реалізуватися на території Російської Федерації.

ЗАПИТАННЯ — Наскільки ви задоволені реформою ДАІ і що буде далі? Водіі ситуацією невдоволені.

Ю.ЛУЦЕНКО — Питання про ДАІ це приблизно як у недавній час питання про політреформу. Без нього не відбувається жодна пресконференція. Я не задоволений усією компанією з реформування ДАІ. Вона складається з трьох частин. Організаційно ми скоротили ДАІ удвічі. Цих людей не викинули на вулицю а перевели у патруль. Тобто у тих співробітників, які вас, можливо навіть невидимо, захищають на вулицях. Вони патрулюють місто. Патрульна служба України збільшилася на 40 відсотків.. Я вважаю це великим досягненням. Якщо ми маємо мінус 30 відсотків злочинності на вулицях, то це якраз є результатом реформи ДАІ. Громадяни цього не розуміють, але я цього не добиваюся, щоб аплодували — це наше внутрішнє рішення. Питання друге — функціональна реформа ДАІ. ДАІ, ми прийняли рішення раз і назавжди, буде забезпечувати виконання правил дорожнього руху  на державеих магістралях і у крупних мегаполісах, тобто в обласних центрах і у містах з населенням у півмільйона і вище. У всіх інших містах працюватиме патрульна служба, яка займатиметься і профілактикою правопорушень і на  пішоходній частині і на дорожній. Якщо цікаво — виїдіть у сільський район і ви з подивом дізнаєтесь що у селі побачили машину патруля. Хоча ця служба ще у процесі становлення. Третя складова — права і обов'язки ДАІ. На жаль, вони незмінні. Закон, який нині діє, не дає реальної можливості працівникам ДАІ для притягнення порушників до відповідальності. Вони махають смугастим жезлом, у кращому випадку порушник зупиняється, йому виписують квітанцію, яку він може тут же викинути. Суд, імовірно, розгляне цей протокол,  розглядаються сорок відсотків протоколів, і лише 17 відсотків громадян виконують рішення суду. 17 відсотків від сорока. Це означає що робота міліціонера з виписування протоколів є неефективною, це дуже м'яке формулювання. Отже якщо ми хочемо навести порядок на українських дорогах, ми мусимо дати працівнику міліції реальні повноваження покарати порушника на місці. Я категорично проти того щоб представник міліції брав штраф у грошовому виразі на місці. Міліціонерам на дорозі купюри у руки давати не можна, навіть якщо є порушення. Я вважаю що необхідно прийняти закон, який ми направляли на розгляд Верховної Ради, яка у нападі любові до народу, такий у них був передвиборчий екстаз, вважала його антинародним. Штраф за проїзд на червоне світло світлофора  п'ятдесят гривень вони вважали антинародним. Штраф у п'ятдесят гривень за паління у публічних місцях вважають нормальним. Специфічні у нас депутати, особливо у весняний час гону за голосами. Зараз ми знову вносимо цей закон. Через Кабмін, через Секретаріат президента, навіть через депутатів, які раніше працювали у міліції. Він передбачає багато речей. Ключовим являється зменшення у три рази випадків штрафів за різні види порушень. Тільки за дуже серйозні порушення будемо брати штрафи. Друге — підвищення розмірів штрафів, не до європейського але до відчутного для порушників рівня. І коли кажуть що у нас маленька зарплата — їздіть за правилами і ніяких проблем не буде. І третя позиція — фіксування порушень технічними пристроями. Я хочу розвести ймовірного хабародавця і ймовірного хабароотримувача технікою, відеокамерою. Якщо кожний автовласник буде  законом зобов'язаний мати банківський рахунок, в разі, якщо його зафіксують при проїзді на червоне світло, перевищенні швидкості тощо, з його рахунку буде знята відповідна сума. Якщо він не задоволений, він може подати  до суду. Якщо він виграє суд, йому повернуть суму з вибаченнями. Так робиться в усьому світі. Так буде робитися у нас. Я дуже сподіваюсь що депутати перестануть бути популістами і стануть захищати інтереси своїх виборців. Ціна питання — сім тисяч трупів на дорозі за рік. Це більше ніж усі втрати України в афганській авантюрі.

ЗАПИТАННЯ — У нас в області нещодавно сталася крадіжка картин відомого художника Решетнікова з невеликого музею. Що робила міліція у аналогічному випадку крадіжки картин Марії Приймаченко?

Ю. ЛУЦЕНКО — Приймаченко була не першою, першим на моїй пам'яті було пограбування Яготинського районного музею у Київській області з дуже гарними картинами. На моїй пам'яті пограбування Львівського архіву з дуже серйозними цінностями, потім вже Приймаченко, а тепер уже і тут. Міліція робитиме все необхідне, я маю велику надію що все буде повернене, але очевидно питання треба поставити і перед Міністерством культури.  Можливо, з точки зору фінансування буде просто життєво необхідно поставити сигналізацію народним депутатам аніж ремонтувати музеї. Я закінчував львівський вуз і після крадіжки зі  львівського архіву, уходячи, я побачив що там зберігається, так, на хвилиночку — бібліотека хрестоносців, вдумайтеся. Чесно кажучи,  ми там за свої гроші поставили сигналізацію. Але міліція не може взяти на себе охорону усього архівного господарства України. Очевидно це загальнонародна проблема. І адміністрація і меценати і держава в першу чергу мусять охороняти те, що ми отримали у спадок від історії.  А у цьому випадку міліція зробить все необхідне. Маю надію, оперативна удача нас не зрадить.  

Поділитися: