ТРЕТІЙ АКТ МАРЛЕЗОНСЬКОГО БАЛЕТУ

08 червень 2006 о 08:38 - 1100

Відомий театральний вислів: «Якщо на сцені у першому акті висить рушниця, то у третьому акті вона обов'язково вистрелить».

Таки стрелило.

Третє засідання першої сесії обласної ради п'ятого скликання мало розпочатися другого червня о десятій годині ранку. Проте більш як за годину до початку сесії до дверей ради підійшла група депутатів обласної ради від Партії регіонів, були і народні депутати від ПР та Комуністичної партії. Група була штурмовою. Бо, як повідомила прес-секретар обласної організації Партії Реґіонів Світлана Колєснікова одному шановному інформагентству: «Депутаты Днепропетровского облсовета от Партии регионов и Коммунистической партии, взломав двери, разбили окна и штурмом вошли в зал заседаний первой сессии Днепропетровского облсовета».

Самі штурмовики посилаються на те, що їх, депутатів, не пускали до будинку Ради. Народні депутати — на те, що їх також не пропускали попри демонстрацію ними депутатських посвідчень. Як сказала та ж пані Колєснікова: «Мы хотим войти в зал тогда, когда мы хотим, а не тогда, когда даст отмашку Николай Швец». Відмашки, зрозуміло, перед дев'ятою ранку не було. Сказати, що відбулася бійка, було б некоректно — так, штурханина з обмеженим застосуванням верхніх кінцівок. Як пізніше сказав народний депутат Віктор Борщевський, відповідаючи на запитання чи його били: «Ну, держали за шею и тянули за галстук». Учасниками дійства були і бійці «Беркуту», котрі, як заявив Центр зв'язків з громадськістю УМВС України в Дніпропетровській області, «здійснювали лише охорону громадського порядку в межах чинного законодавства та не перешкоджали доступу депутатів до сесійної зали. Пропускний режим до будівлі обласної ради забезпечувала приватна комерційна охоронна структура «Грифон», яка не є структурним підрозділом міліції та Управлінню МВС України в Дніпропетровській області не підпорядкована. Скарг від депутатів стосовно діяльності підрозділів УМВС в області не було».

Звичайно, негарно чинити опір народним депутатам, котрі мають право безперешкодного входу до адміністративних будівель, та й обласні депутати прийшли не чай з політичними конкурентами пити. Коли бійці «Беркуту», «не перешкоджаючи доступу депутатів до сесійної зали», дрогнули, на шляху штурмової групи опинився «Грифон» — приватна структура, яка з якогось дива і незрозуміло з якого права виконувала обов'язки державної охорони і міліції, «забезпечуючи пропускний режим до сесійної зали». І почалася та сама колотнеча, яку багато хто бачив у телевізорі. Чи їх там у «Грифоні» погано тренують, чи, як сказав пом'ятий у тій сутичці грифонівець, «наказу не було», але депутати, прорвавшися до зачинених дверей сесійної зали і зажадавши, щоб їх впустили всередину, заявили, що у залі хтось є і щось відбувається.

За прикладом славних предків, панове депутати застосували таран. За таран слугував стіл, що стояв біля дверей. І стіл, і двері по­страждали. Чи побачили когось чи щось у залі учасники штурму — історія мовчить. Згодом приїхали ще народні депутати і їхні помічники — аж п'ятнадцять. І всі від «Партії реґіонів». Приїхали з Запоріжжя, бо спецлітак з депутатами Дніпропетровський аеропорт не прийняв, і довелося їм летіти «туда, где принимают». Здається, таке вже траплялося з одним кандидатом у президенти… Коротше, зібралися нарешті розлючені авіадіспетчерами депутати-реґіонали докупи, аж тут і сесія розпочалася. З запізненням на півгодини — всі вже думали що пан Галка, голова обласної територіальної виборчої комісії, котрий мав вес­ти засідання з причини відсутності голови у раді 5-го скликання, знов кудись поїхав «швидкою допомогою». Реґіонали вже навіть пропонували вибрати тимчасового голову і розпочати засідання, але без Галки ця пропозиція перспектив не мала, і, як з'ясувалося, нікуди Галка не поїхав, хіба що десь з кимось радився. Попустило…

Анатолій Галка, оголосивши про початок засідання, почав з прохання не блокувати трибуну і надав слово голові обласної адміністрації Надії Дєєвій.

Надія Дєєва: «Шановні депутати Верховної Ради, шановні депутати обласної ради, ми втретє вже разом, і я сподіваюся, що сьогодні буде вирішене питання виборів голови обласної ради. А надалі ми протягом п'яти років будемо працювати плідно, результативно і так, як завжди, ефективно. Дозвольте побажати вам успіхів, побажати прийняти виважене рішення відповідно діючому законодавству. І дозвольте мені від імені колегії обласної державної адміністрації, до якої входить і діючий голова обласної ради і всі керівники правоохоронних органів, привітати з Днем народження депутата обласної ради Олега Анатолійовича Царьова. У нього сьогодні ювілей…»

Надія Дєєва дарує Царьову квіти і велику петриківську таріль. Оплески.

Царьов дякує за поздоровлення і додає: «Мне очень жаль и мне стыдно за то, что Днепропетровская область в который раз… Действующее руководство области и действующий председатель областного совета, который должен был встречать депутатов областного совета на пороге областного совета, людей, которые являются хозяевами в этом здании, людей, которые будут руководить этой областью, встречает с милицией, с охраной, с казаками, с разбитыми окнами, недопусканием людей в зал. Мне стыдно! Я хочу от имени народных депутатов, от имени депутатов областного совета, которые наблюдали весь этот беспредел, прошу нам, как депутатам областного совета, прокурора Днепропетровской области и начальника УВД области, которые являются депутатами областного совета, дать объяснения: по какому праву сегодня не допускались депутаты Верховного Совета в здание областного совета? По какому праву избивали депутатов Верховного Совета и областного совета? И почему мы у себя в Днепропетровской облас­ти, в нашем областном совете вынуждены взламывать двери в сессионный зал, чтобы проголосовать? Я прошу прокурора Днепропетровской области и голову УВД области перед лицом депутатов Верховного Совета дать убедительные объяснения. 186 депутатов Верховного Совета будут ставить вопрос на первой же сессии о возбуждении уголовного дела и привлечении виновных к ответственности». (Козаки, котрих мав на увазі Олег Царьов, — це той самий «Грифон». Бо, як виявилося, ця приватна охоронна структура належить до так званого «Єкатєрінославского казачєства» — авт.).

На трибуні — Микола Швець: «Уважаемые коллеги! Я хотел бы чтобы мы все успокоились. У каждого право сделать свой выбор — быть депутатом областного совета или Верховного Совета. Олег Анатольевич свой выбор сделал. Мы его поздравили сегодня с Днем рождения. Его политические эмоции — всего лишь эмоции. Вы видели прошлую сессию, видели, как она проходила под диктовку не совсем законных требований и мероприятий. Еще раз повторяю — все депутаты Верховного Совета, которые изъявили желание участвовать в нашей сессии, не уведомили нас об этом желании, приехали и оказались вот в таком месте. Будь их добрая воля — вчера вечером мы с ихними руководителями четко договорились, что депутаты Верховного Совета к нам не приезжают на сессию. Тут есть элемент давления. Мы согласились с ними. Если бы мы знали заранее, мы приготовили бы мес­та. Какие проблемы? В данный момент мы договорились с депутатом Верховного Совета господином Кирей, что сессия будет проходить в режиме работы. Есть председательствующий. Мы, никто не вмешиваемся в работу этой сессии. Депутаты Верховного Совета не имеют права вмешиваться в работу нижестоящего совета. Желаю всем хорошего дня».

Народний депутат Ігор Шкиря: « Мы действительно договорились о том, что мы все вместе будем содействовать нормам демократии при проведении сессии областного совета, чтобы никто никого больше не обвинял. Вообще, депутаты Верховной Рады не обязаны извещать, приедут они или нет. Мы летели сюда из Киева на самолете, пролетели над Днепропетровском, над закрытой полосой. Непонятно — в ясную погоду были остановлены все международные рейсы! И самолет с народными депутатами был отправлен в город Запорожье. В это время моих коллег, народных депутатов, здесь били. Призываю и прошу: чтобы нам не нагнетать эскалацию конфликта, давайте нормально приступим к работе сессии. Мы договорились о том, что в работу председателя избирательной комиссии не вмешивается никто. Ни пока еще председатель областного совета, ни губернатор, которая сидит рядом с председателем комиссии. Этот договор должен соблюдаться».

Анатолій Галка оголошує, що у засіданні робочої групи ухвалено розпочати третє засідання сесії з моменту виникнення повноважень депутатів (тобто так, начебто більшої частини першої і усієї другої частини «марлезонського балету» не було). Ставить питання на голосування. Депутати голосують. Пропозиція робочої групи прийнята.

Майже без затримки депутати обирають секретаріат засідання. Анатолій Галка пропонує перейти до висування кандидатур на посаду голови ради. Після дискусії затверджується порядок денний з двох пунктів — вибори голови і різне. Вирішено не обмежувати сесію у часі.

Галка говорить про перехід до розгляду першого питання — виборів голови обласної ради. Депутат Вілкул до реґіоналів: «Смотрите на меня, я вам буду показывать». У залі галас. Галка: «Прошу не зривати сесію!». Галас наростає, депутати, котрі вимагають вирішення питання реґламенту, грюкають по столах.

Микола Швець: «Прошу заспокоїтись… Є діючий регламент. Реґламент може бути переглянутий не пізніше ніж на другій сесії. Це питання не потребує голосування. Друге — в якій якості виступає господін Царьов? Він не є зараз депутатом обласної ради і не є депутатом Верховної Ради. Він може бути присутній у залі, але не має права виступати». Галка: «Він не має права виступати на трибуні. Виконавча служба винесла вердикт, і він звернувся до суду. Суд призначений на 7 червня. Покищо пан Царьов не є депутатом. У нього немає повноважень».  (1-го червня Кіровський суд своїм рішенням припинив депутатські повноваження Олега Царьова, 3 червня Царьов оскаржив це рішення, і тпан Галка має на увазі засідання суду з розгляду цієї скарги, див. статтю «Другий акт марлезонського балету» у попередньому числі «Ліц» — авт.).

На голосування ставиться пропозиція перейти до висування кандидатур. Галас, довгі дебати… Голосують.

Фракції «Нашої України» і БЮТ висувають кандидатуру Миколи Швеця. Фракції Партії Реґіонів і Компартії — кандидатуру Михайла Разгоняєва, колишнього директора приладобудівного заводу та співробітника апарату державної адміністрації.

Голосують, кандидатури затверджені. Вирі­шують провести таємне голосування бюлетенями.

Після двох перерв оголошуються протоколи засідання лічильної комісії про вибори голови і секретаря комісії та про форму бюлетеня і порядок голосування. Обраним має бути депутат, котрий набере понад половину голосів, тобто не менше 51 голоса. З трибуни лунає заклик до Миколи Швеця — зняти свою кандидатуру. Галка: «Виключіть мікрофон!»

Починається голосування у кімнаті президії. Преса не допускається. Депутати стають у чергу за бюлетенями.

Через півтори години оголошується результат голосування: 47 — за Михайла Разгоняєва, 49 — на користь Миколи Швеця, один бюлетень недійсний. Голова ради не обраний. Депутати затверджують протокол про результат голосування, у засіданні сесії оголошується перерва. Представники Єкатєрінославського казачєства оголошують наказ про присвоєння Олегові Царьову звання кошового отамана. Царьов запрошує своїх прихильників до офісу Партії реґіонів на святкування свого Дня народження. Третій акт вистави закінчився.

У понеділок чутки про оскарження Миколою Швецем у Кіровському суді процедури голосування співробітники апарату обласної ради не підтвердили. Згідно з законом, Микола Швець і Михайло Разгоняєв вже не мають права балотуватися на посаду голови обласної ради. І як буде далі — побачимо у четвертому акті.

Геннадiй Сахаров

Поділитися: